Природа та етногенез населення.

Іраньке нагірря являє собою регіон стародавніх цивілізацій. Його жителі ще на початку ІІІ тис. до н.е. створили свою писемність та оригінальну культуру, яку потім вдосконалювали на протязі багатьох тисячоліть. Цей район став колискою державних утворень які отрмали назву Елам, Мідія та Перська держава. Потім він увійшов органічною частиною в Парфянську державу.

Іран являв собою обширне нагірря, центральну частину якогозаймали пустелі з яскраво вираженим континентальним кліматом. Більш сприятливі для розвитку господарства і культури оазиси були розтащовані вздовж гірських хребтів і зрошувались річками та струмками. На півночі нагірря підіймається гірська система Ельбруса. До нього примикають Туркмено-Хоросанські гори гори. З заходу та північного сходу нагірря обмежують Загрос та Південно-Іранські гори. В давнину на схилах цих гір зеленіли ліси, які давали будівельнудеревину. Тут проростаєу дикому вигляді ячмінь, водяться горні козли та барани. Найбільш забезпечені водою, яка потрібна для штучного зрошення південний захід Ірану - Хузистан, де протікають ріки Карун та Керха, а сухій субтропічний клімат дозволяв, за наявністю зрошення, отримувати непогані врожаї. З кориних копалин, тут знаходились поклади міді, заліза і срібла.

Найдавнішим населенням південно-західної частини Ірану були еламити, які були споріднені дравідійським племенам, що жили на схід від них в Белуджистані. В західних передгіррях Загросу і на території північно-західного Ірану жили інші племена неіндоєвропейського походження, в тому числі хуррити, маннеї, лулубеї.. На рубежі ХІІ- ХІ ст. до н.е. на територію Ірану прийшли мідійці та перси, які асимілювали місцеве автохтонне населення. В історії Стародавнього Ірану чітко виділяються періоди: 1) час виникнення та розквіту еламської цивілізації (кінець IV тис. - кін. VII ст. до н.е.); 2) мідійська доба (VIII- сер. VI ст. до н.е.); 3) ахеменідський період (сер. VI ст. до н.е. - до 330 р. до н.е.); 4) парфянський час (сер.ІІІ ст. до н.е. -224 р. н.е.). Останній період ми розглядаємо в розділі присвяченому історії Середньої Азії..

Відкривають перші сторінки історії перших цивілізацій регіона еламіти. На початку ІІІ тис. до н.е. вони створили піктографічне письмо, яке на відміну від шумерського було логографічним, бо передавло слова та поняття. Це письмо проіснувало понад 400 років. Нажаль вивчення цього письма є справжньою джерелознавчою проблемою. Правда вже з другої половини ІІІ тис. до н.е. еламіти користувались шумеро-аккадським клинописом, а потім лише з”явилась власна система письма в документах.