Утворення Персидської держави. Джерела.

У персів вже в VII столітті до н.е. склались племінні союзи, лідером, найбільш крупного з них, став Ахемен. Саме від цього легендарного вождя і бере свій початок династія перських царів. Проте перські племена (назва походить від області Парсуа, де вони жили) довгий час знаходились в заллежності, спочатку від Еламу, потім від Ассірії і нарешті потрапили під владу споріднених їм мідійців. Вже тоді на чолі об”єднаного союзи племен стояли вожді з роду Ахеменідів. Біля 675 -650 рр. до н.е. союз племен очолював син Ахемена Чішпіш. Після нього влада перейшла до Кіра І, який в 639 році після поразки Еламу визнав владу ассирійцівю З 600 по 559 рр. до н.е. в Персії правив Камбіз I. Він тепер знаходився у вассальної залежності від мідійського царя. Він був одружений на дочці Астіага. В якості підтвердження своєї відданості мідійцям він надіслав в якості заложника сина Кіра (“Куруша”). Одже Кір по матері, мідійській царівні, був онуком Астіага, царя Мідії. Це й стало причиною появи цілого ряду легенд, які розповідають про легитимність приходу до влади над мідійцями та персами нового царя.

В 558 році він стає царем Персії і будує столицю в Пасаргадах. В цєй час на Близькому Сході серед великих держав, крім Мідії, залишились лише Лідія, Єгипет та Вавілон. В 553 році Кір піднімає на повстання перські племена. Повстанці, після трьохрічної боротьби, беруть в полон Астіага. В перші роки правління Кір II об”єднав усі колишні володіння Мідії (Парфію, Гірканію, Вірменію), але вже під своєї владою.

В 547 році до н.е. він виступає проти Лідії і захоплює столицю і самого багатого в стародавньому світі царя Креза. Під стінами Сард Кір ІІ застосував хитрість. На лідійську кінноту він пустив верблюдів, які слідували за обозом, посадивши верхи воїнів. Коні злякались і лідійці відступили вмісто і після 14- денної облоги взяли місто. Потім він підкорив землі в Середній Азії (Дрангіану, Маргіану, Хорезм, Согдіану, Бактрію, Арейю, Гедросію, племена саків, Саттагнідію, Арахосію та Гандахару). Кордони держави дійшли до стику з індійськими районами. Кордонами її стали хребти Гіндукуша та басейн ріки Сирдар”ї.А в 538 році він дуже легко захопив Вавілон. Після цього колишні вассали Вавілону визнали нового володаря. Після цього Кір II почав мріяти вже про похід в Єгипет, але в 530 році до н. е. загинув в Средній Азії під час битви з массагетами.

Практично за 25 років правління, Кір II зумів перетворити невеликий союз мідо-перських племен в могутню світову державу, володіння якої сягали від кордонів Індії на сході до Середземного моря на заході.

Але перси і мідійці, разом взяті, включаючи жінок, дітей і людей похилого віку, навряд чи складали більше мільйона людей, самі вони не могли виставити стільки воїнів, щоб панувати в такій державі. Тому правили вони не тільки з допомогою зброї.

Засновник держави - Кір II - вже в перші роки свого правління дозволив повернутись на батьківщину захопленим в полон ассірійцями і вавілонянами народам, в тому числі євреям. Наказав він також повернути всім священним містам священі реліквії. На місцях він створив умови, щоб жителі могли вклонятись своїм богам.

Попередні правителі Ассірії і Вавілона прагнули обезброїти народи: позбавити їх жерців, вождів, освідчених чиновників і аристократів, щоб простий народ не вийшов з покори. Перси мислили по-іншому. Нехай кожний народ вклоняється своїм богам і шанує своїх правителів. Нехай у нього будуть жерці, начальники, знать, які будут збирати податки для персів. Кір спокійно вклоняв коліна перед статуєю Мардука, так як знав про багатства цього міста.

Зовоювання були неможливі без армії. Кір вчив своїх воїнів краще воювати. Мідійці більше довіряли стрілам, Кір - рукам і мечам своїх воїнів. “Він наказав, наприклад, виготовити бойові колісниці нового типу, більш широкі, більш міцні, і запрягати в них по чотири, шість, іноді навіть по вісімь коней. На осях з обох боків були прикреплені залізні шаблі довжиною в два лікті, інші під осями, щоб візники так вривались би в лави супротивника”. На колесах були і баштові вози, в які запрягали вісім волів. Вози були в декілька поверхів, з бійницями, з висоти яких 20 воїнів сіяли смерть в бойових рядах противника. Пам”ять про озброєння персів донесли до нас шахові фігури: про башти на колесах нагадують нам лад”я або тура, про вершників - кінь, про воїнів на колісницях - офіцер. Проте більш всього в перській армії було піших воїнів, тому на шаховій дошці більше всього пішаків.