Поняття «психыка» та поведынка

Порівняльна психологія має предметом свого дослідження особливості психіки тварин (зоопсихологія) у порівнянні з психікою людини.

2) Порівняльна психологія розглядає проблему антропогенетіческі значущих рис вищих хребетних, особливо приматів. Особлива область - вивчення інтелекту тварин. Іноді порівняльна психологія сприймається як метод, а не самостійна наука.
Зоопсихологія вивчає філогенез, онтогенез, закономірності та функції психіки, вроджене іпріобретенное. Вона розглядає в порівняльному аспекті психологію приматів і людини, особливо дитини.
Предмет і об'єкт зоопсихології:
Об'єкт - поведінка, практична діяльність тварин.
Предмет - їх психічне відображення, тобто психіка.
Етологія і психологія ВНД мають той самий об'єкт. Етології вивчають поведінку тварин, але їх інтересуетсам феномен поведінки, рухова картина. Поведінка - систематична ознака (як забарвлення, наприклад). Це грама - докладний опис, засноване навідеос'емке і детально по-кадрово аналізованої. В результаті виникає картина поведінки тварини в різних ситуаціях (функціональні схеми), виявляющаячерти схожості з представниками близьких і далеких груп. Етологія вивчає вроджені, інстинктивні форми поведінки. Іноді вивчаються окремі формиповеденія: біг ссавців, поведінка як фактор адаптації до середовища і т. д. Фізіологи спостерігають за тваринами в лабораторіях, де тварина досліджується з помощьюаппаратури.

Поняття «психыка» та поведынка

Психіка – функція мозку, що полягає у відбитку об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється життєдіяльність організму.

Поведі́ нка — родовий термін, який охоплює різні реакції живого організму чи групи організмів.

У біхевіоризмі поведінкою вважають видимі прояви, які можна спостерігати, необіхевіористи додають також внутрішні стани, пов'язані із зовнішніми проявами, у когнітивній психології поведінка розглядається як мислене представлення, а не зовнішній спостережний акт поведінки.

Ведуться суперечки чи вважати поведінкою фізіологічні, неврологічні процеси. Рослини та бактерії теж мають здатність до активного, більше того, впорядкованого переміщення під дією зовнішніх факторів (таксис). Прикладом служать фототаксис і хемотаксис бактерій, синьозелених водоростей. Вищі рослини також не позбавлені здатності до руху. Добре відомі ніктінастії рослин — відкривання і закривання квіток у зв'язку зі зміною дня і ночі, фототропіїзму листя, гідро- і хемотропізми коренів.

4) Своєрідність місця психології в системі наук: існує на межі природничих і гуманітарно-суспільних наук. Деякі розділи психології наближаються до біологічних і фізіологічних наук (порівняльна психологія, зоопсихологія, психофізіологія, нейропсихологія), а деякі до гуманітарних (соціальна психологія, психолінгвістика). Сучасна психологія має розгалужену систему наукових дисциплін. Зв’язки між різними галузями психології утворюють структуру сучасної психології. Класифікувати галузі психології можна за трьома ознаками (Петровський А.В.):

5) 1. Методи вивчення психіки людей

Відповідно до етапів психологічного дослідження доцільно розрізняти чотири групи методів вивчення психіки людей: організаційні, емпіричні, методи обробки даних та інтерпретаційні методи [3; с. 25].

Організаційні методи включають: порівняльний метод, який реалізується зіставленням груп піддослідних, що відрізняються за віком, видом діяльності тощо; лонгітюдний метод, який виявляється у багаторазових дослідженнях тих самих осіб протягом тривалого часу; комплексний метод, коли той самий об’єкт вичається різними засобами й представниками різних наук, що дає змогу з різних боків характеризувати особистість.

На етапі збирання фактичних даних використовуються емпіричні методи: спостереження, самоспостереження, експериментальні методи; психодіагностичні методи (тести, анкети, опитувальники, соціометрія, референтометрія, інтерв'ю, бесіда); аналіз продуктів діяльності; біографічний метод; трудовий метод [3; с. 31].

Методи обробки даних – це кількісні та якісні методи. До кількісних методів належать, наприклад, визначення середніх величин та міри розсіювання, коефіцієнтів кореляції, факторний аналіз, побудова графіків, гістограм, схем, таблиць, матриць тощо. Якісний метод передбачає аналіз і синтез отриманих даних, їх систематизацію та порівняння з результатами інших досліджень.

До інтерпретаційних методів належать генетичний метод аналізу психологічних даних у процесі розвитку – з виділенням стадій, критичних моментів, суперечностей тощо, а також структурний, системний метод, який передбачає встановлення зв’язків між усіма психічними якостями індивіда. Останній полягає у реалізації особистісного підходу, коли всі психічні властивості розглядаються у цілісній системі.

Бесіда, інтерв'ю, анкетування. Бесіда в психології – емпіричний метод одержання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. Цей метод досить широко використовується в різних сферах психології: соціальній, медичній, дитячій та ін. В окремих випадках бесіда виступає основним засобом отримання фактичних даних, застосовується також як спосіб введення піддослідного в ситуацію психологічного експериментування: від чіткої інструкції до вільного спілкування в психотерапевтичній ситуації.

Інтерв'ю в психології виступає способом отримання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування. Розрізняють два види інтерв'ю: вільні – не регламентовані темою та формою бесіди, і стандартизовані – за формою вони близькі до анкети із закритими запитаннями. Проте межі між цими видами інтерв'ю рухливі й залежать від складності проблеми, цілей та етапу дослідження. Ступінь свободи учасників інтерв'ю зумовлюється переліком та формою запитань, змістовий рівень отриманої інформації – багатством та складністю відповідей.

Анкетування – метод соціально-психологічного дослідження за допомогою анкет. У соціальних науках (демографії, соціології, психології) анкетне опитування проводиться з метою з'ясувати дані біографічного характеру, погляди, ціннісні орієнтації, соціальні установки та особистісні риси опитуваних.

Тести інтелекту – методики психологічної діагностики, призначені для виявлення розумового потенціалу індивіда. В більшості з них піддослідному на спеціальному бланку пропонують установити вказані інструкцією логічні відношення класифікації, аналогії, узагальнення тощо між термінами, поняттями, явищами, які подаються в задачах тесту. Свої рішення піддослідний подає або в письмовому вигляді, або роблячи відповідну помітку на запропонованому бланку відповідей. Іноді задачі складаються з малюнків, геометричних фігур тощо. В задачах тестів " на дію" для рішення необхідно скласти з представлених деталей зображення предмета, геометричну фігуру, зібрати з кубиків, що мають різнооформлені сторони, заданий малюнок і т.п. Успішність дій піддослідного визначається кількістю правильно виконаних завдань, за нею виводиться коефіцієнт інтелектуальності (інтелекту).

2) Методи вивчення психіки тварин

Методи вивчення психіки тварин значним чином відрізняються від групи методів дослідження психічної сфери людини. В першу чергу, різниця полягає в тому, що кількість таких методів для тварин є значно меншою. Тварини не можуть розмовляти, писати, малювати, а значить, для дослідження їх психіки не уявляється можливим застосовувати методи бесіди, самоспостереження, тестування, інтерв’ю, анкетування та ін.

Вчені виокремлюють головними методами дослідження психіки тварин два методи: спостереження і експеримент [2; с. 32].

Вважається, що " найадекватніше віддзеркалення дійсності тварина здійснює, відображаючи власну поведінку" [7; с. 64]. Тому для того, щоб одержати більш менш цілісне уявлення про психічні функції, процеси, стани, мотивації, здібності тварин, необхідно проаналізувати рухову активність тварин, направлену на пристосування до конкретних умов зовнішнього середовища. При цьому, " грамотний аналіз поведінки тварин можливий тільки при знанні екології. Іншого способу вивчення психіки тварин не існує" [6; с. 48].

Курт Фабрі пише у зв'язку з цим: " Недоступний прямому спостереженню внутрішній світ тварини можна розкрити через доступну сприйняттю дослідника рухову активність тварини і аналіз цієї активності" [6; с. 49]. Це положення історично в психологічній науці іноді абсолютно заперечувалося (наприклад, в психології свідомості), а часом зводилося в абсолют, наприклад, в біхевіоризмі. Біхевіоризм взагалі замінив поняття " психіка" поняттям " поведінка". Поведінку біхевіорісти вважали єдиною науковою реальністю і істинним предметом психології, тоді як сучасні зоопсихологи вважають, що вивчення поведінки – це метод, за допомогою якого можна відповідати на питання про закономірності функціонування власне психічного, наприклад, про закономірності побудови " образу світу" тваринами.

Конкретно психологічний аналіз поведінки тварини здійснюється шляхом детального вивчення рухів піддослідної тварини в ході рішення певних задач. Ці задачі ставляться так, щоб по рухах тварини можна було з найбільшою точністю судити про психічну якість, що вивчається. Одночасно повинні враховуватися фізіологічний стан тварини, зовнішні умови, при яких проводиться досвід, і взагалі всі істотні чинники, здатні зробити вплив на результат експерименту.

Важливу роль виконують в зоопсихологічних дослідженнях і спостереження за поведінкою тварини в природних умовах. Тут важливо прослідити зміни, що наступають в поведінці тварини при тих або інших змінах в навколишньому середовищі. Це дозволяє судити як про зовнішні причини психічної діяльності, так і про пристосувальні функції останньої. " Як у лабораторних, так і в польових умовах високо розвинута спостережливість дослідника є найважливішою запорукою успіху його роботи" [6; с. 52].

Конкретні методи зоопсихологічних експериментальних досліджень відрізняються великою різноманітністю, хоча всі вони, як вже мовилося, зводяться до постановки перед твариною певних задач. У практиці дослідження психіки тварин можна виокремити декілька основних експериментальних методів.

Метод «лабіринту». Піддослідній тварині ставиться задача знаходження шляху до певної, безпосередньо не сприйманої їм «мети», якою є найчастіше харчова приманка, але може бути і притулок («будинок») або інші сприятливі умови. При відхиленні від правильного шляху в окремих випадках може застосовуватися покарання тварини. У простому вигляді лабіринт має вид Т-образного коридору або трубки. В цьому випадку при повороті в одну сторону тварина одержує нагороду, при повороті в іншу її залишають без нагороди або навіть карають. Складніші лабіринти складаються з різних комбінацій Т-образних (або ним подібних) елементів і тупиків, захід в які розцінюється як помилки тварини. Результати проходження твариною лабіринту визначаються, як правило, по швидкості досягнення «мети» і по кількості допущених помилок.

Метод «лабіринту» дозволяє вивчати як питання, пов'язані безпосередньо із здібністю тварин до навчання (до вироблення рухових навиків), так і питання просторової орієнтації, зокрема роль шкірно-м'язової і інших форм чутливості, пам'яті, здібності до перенесення рухових навиків в нові умови, до формування чуттєвих узагальнень та ін.

Диференційоване дресирування. Диференційоване дресирування. направлене на виявлення здатності піддослідної тварини до розрізнення одночасно або послідовно об'єктів, що пред'являються, та їх ознак. Вибір тваринам одного з об'єктів, що пред'являються, винагороджується (позитивне дресирування), в інших випадках одночасно з підкріпленням правильного вибору карається неправильний (позитивно-негативне дресирування). Послідовно зменшуючи відмінності між ознаками об'єктів (наприклад, їх розміри), можна виявити межі розрізнення (диференціювання). Таким чином, можна одержати відомості, що характеризують наприклад, особливості зору у тварини (його гостроту, кольорозпізнавання, сприйняття величин і форм).

Цим же методом вивчаються процеси формування навиків (зокрема, на поєднання різних подразників), пам'ять тварин (шляхом перевірки збереження результатів дресирування через певний проміжок часу), здібність до узагальнення. У останньому випадку, як правило, поступово збільшують відмінність об'єктів (фігур), що послідовно пред'являються, виявляючи здатність тварини орієнтуватися по окремих загальних ознаках цих об'єктів.

6) Врожденным поведением называются такие формы поведения, которые генетически запрограммированы и которые практически невозможно изменить.

Приобретенными (в результате научения) называют все формы поведения, которые формируются как результат индивидуального опыта живого организма.

В принципе животному выгодно обладать как врожденными, так и приобретенными формами поведения. Преимущество врожденного поведенческого акта, например отдергивания руки от огня, заключается в том, что он реализуется очень быстро и всегда безошибочно. Это существенно снижает вероятность фатальных ошибок, которые могло бы допустить животное, если бы ему приходилось учиться избегать огня или затаиваться, когда поблизости находится хищник. Кроме того, врожденное поведение избавляет от необходимости затрачивать время и энергию на научение. В осуществлении врожденных форм поведения задействованы низшие отделы нервной системы.

Приобретенные формы поведения имеют свои преимущества. Они могут со временем модифицироваться при изменении условий окружающей среды.

Врожденные формы поведения развивались и совершенствовались на протяжении многих поколений путем естественного отбора, и главное их приспособительное значение состоит в том, что они способствуют выживанию вида. К врожденным формам поведения относятся безусловные рефлексы и инстинкты. Последовательно охарактеризуем их.

Інсти́ нкт — природжена реакція або елемент поведінки живого організму, зазвичай тварини, яка ніколи не була вивчена. Подібні акти поведінки проявляються у вигляді фіксованої форми дії, що отримується організмом спадково. На відміну від безумовних рефлексів, що виникають на рівні спинного мозку або периферійних гангліїв, інстинкти виникають у головному мозку. Зазвичай дуже важко відрізнити дійсно генетично успадковані інстинкти від епігенетичних ефектів навчання, що можуть проявлятися на дуже низькому рівні, а ефект від них може зникнути лише через покоління життя в іншому середовищі.