Антикризова політика

Антикризова (кон’юнктурна) політика держави спрямована на регулювання коливань економічної активності в суспільстві в періоди передкризового стану і запобігання розвитку економічних криз.

Двома основними періодами, які повинні знаходитися під особливим контролем у цьому зв’язку, є періоди депресії і буму.

У макроекономіці відсутня інтегральна теорія економічного циклу, але більшість вчених вважає, що рівень сукупних витрат безпосередньо визначає рівень зайнятості і обсяг виробництва. Сукупні витрати, у свою чергу, визначаються граничною схильність до споживання, заощадження та інвестування. Як наслідок, економічний розвиток завжди пов’язаний з порушенням рівноваги, з відхиленням від середніх витрат.

Графічно зобразити вплив зміни сукупних витрат на економічну кон’юнктуру можна за допомогою короткострокової моделі AD-AS (графік 5.3).

Графік 5.3. Вплив зміни сукупних витрат на рівень випуску

Нехай економіка знаходиться в стані короткострокової рівноваги у точці Е. У результаті скорочення сукупних витрат (C+I+G+NE) крива AD₀ переміщується вліво, в положення AD₁. в економіці встановлюється нова короткострокова рівновага в точці F. При цьому випуск скорочується на (Y₀ – Y₁), а рівень цін з Р₀ до Р₁ (знижуються темпи інфляції). Скорочення випуску супроводжується зростанням безробіття і недозавантаженістю виробничих потужностей. (Ця ситуація зображується відрізком АВ циклоїди кон’юнктурних коливань на графіку 5.2).

У випадку зростання сукупних витрат (C+I+G+NE) крива AD₀ зміщується вправо в положення AD₂, обсяг випуску збільшується (Y₂ > Y₀), але це може призвести до зростання рівня цін (Р₂ > Р₀). (на графіку 5.2 ця ситуація відповідає відрізку ВС циклоїди кон’юнктурних коливань).

Уряд може активно впливати на величину сукупних витрат і, відповідно, на амплітуду циклічних коливань, згладжуючи глибину криз і стимулюючи темпи зростання під час буму за допомогою таких основних важелів:

1. зміна державних витрат (G) – збільшуючи державні витрати під час економічної кризи (на відрізку АВ графіка 5.2) уряд стримує швидке скорочення сукупних витрат і, таким чином, зменшує глибину падіння економіки, і, навпаки, під час буму, уряд свідомо може йти на скорочення державних витрат з метою стримання темпів зростання сукупного попиту (AD).

2. зміна податкових ставок (T(Y)) – зменшення їх під час кризи впливає на дохід кінцевого використання домашніх господарств та величину нерозподіленого прибутку підприємницького сектору, які скорочуються, за цих умов, повільніше і, навпаки, збільшення ставок оподаткування під час буму стримує темпи економічного зростання і, відповідно, обмежує або і унеможливлює „перегрів” економіки;

3. зміна пропозиції грошей (M^S) – під час кризи уряд за допомогою важелів грошово-кредитної політики збільшує пропозиції грошей, а під час буму його дії протилежні.

Класифікація основних заходів антикризової політики уряду відповідно до їхніх циклічних властивостей подана у таблиці 5.1.

Найважливіші заходи антикризової політики