IUS ROMANUM. Senatus— збори родових старійшин, згодом патриціанський консультативний орган при царі

Senatus — збори родових старійшин, згодом патриціанський консультативний орган при царі. За часів Республіки сенат як єди­ний конституційний орган прибрав надзвичайну владу і став оп­лотом політичної могутності патриціїв, а пізніше — нобілітету.

Число членів сенату (senatores), що спочатку складався лише з патриціїв (patres), не перевищувало 30 осіб, за часів Сули (дікта-тура Сули 82–79 рр. до н. є.) — 600, за Цезаря доходило до 1 000, за Августа — знову тільки 600. Їх призначали консули, потім цензори, згідно з законом Овінія (lex Ovinia), який, крім того, відкрив доступ до сенату плебеям. Згодом членами сенату прак­тично ставали колишні магістрати.

Senatusconsultum — порада, сенатська постанова, відповідь на питання головуючого магістрату; її текст віддавався до хра­му Церери, а згодом до Храму Сатурна (aerarium Saturni). З кінця II ст. до н. е. senatusconsultum почала створювати у цій формі юридичні правила з більш широкою сферою дії, що втілювали­ся в життя магістратами.

Aerarium Saturni — державна скарбниця при храмі Сатур­на, де знаходився також державний архів.

ARS

Статуя Клавдія, I ст. н. е.

Імператори часу розквіту імперії часто споруджували собі статуї величезних розмірів. Пози, у яких вони зображуються скульптора­ми, вирізняються театральністю і підкресленою урочистістю. У статуї Клавдія (Рим, Ватикан) імператор з’являється перед наро­дом уже не як Август у статуї з При­ма Порта. Його образ не величний, а претензійний. У жесті — відкри­тий заклик до поклоніння. Клав-дій зображений подібним до бога Юпітера. Пишна мішура всіляких атрибутів і прикрас не може схо­вати лиховісного погляду Клав-дія, що очікує почестей.