Personalia

Lucius Annaeus Senê ca Iunior

Луцій Анней Сенека Молодший (4 або 5 р. до н. е. — 65 р. н. е.)

Сенека народився в м. Кордуба (Кордова) в Іспанії в родині відомого ритора. Одержав прекрасну освіту в Римі. За участь у придворних інтригах імператором Клавдієм був засланий на острів Крит. У 49 р. Агрипіна, дружина померлого Клавдія, по­вертає Сенеку з заслання і доручає йому виховання свого сина Нерона. У 65 р. Сенека звинувачується у змові з Пізоном і за розпорядженням Нерона покінчив життя самогубством.

Сенека виявив себе блискучим оратором, ще за часів Каллі-гули виступав з промовами в сенаті. До нашого часу дійшли його літературні твори: трагедії, сатира, епіграми, листи, філософські та наукові праці. Якщо його драматичні твори не можна поста­вити в один ряд із кращими творами давньогрецької драматургії, то філософія була справжнім покликанням Сенеки.

У середні віки трагедії Сенеки мали велику популярність у зв’язку з близькістю його стоїчної етики до етики християнської (Сенека закликав усі сили людини зосереджувати на самовдоско­наленні). Твори Сенеки вплинули на драматургів французького класицизму (Корнель «Едіп» і «Медея», Расін «Федра», Прадон «Федра»).

IUS ROMANUM

Cognomen — родове ім’я, третя частина римського імені. Повне ім’я громадянина складалося спочатку з особистого імені, родового імені, прізвиська — praenomen, nomen, cognomen. На­прикінці Республіки і на початку імперії додавали ще по бать­кові (син такого-то) і назву триби, до якої належав — filius, tribus. Наприклад, повне ім’я Цицерона було: Marcus (praenomen) Tullius (nomen) M[arci] f[ilius] Corneliana (tribus) Cicê ro (cognô men).

Особистих імен у римлян було небагато, і тому вони звичай­но писалися скорочено:

A. — Aulus — Авл;

G. — Gaius — Гай;

Gn. — Gnaeus — Гней;

D. — Decî mus — Децім;

L. — Lucius — Луцій;

M. — Marcus — Марк;

M’. — Manius — Маній;

N. — Numerius — Нумерій;

P. — Publius — Публій;

Q. — Quintus — Квінт;

S. або Sex. — Sextus — Секст;

Sp. — Spurius — Спурій;

Ti. або Tib. — Tiberius — Тиберій;

T. — Titus — Тіт.

Жінка в Давньому Римі не мала політичних прав, не мала й офіційного імені: їй надавали ім’я в побуті з приєднанням у ро­довому відмінку імені батька або чоловіка, під владою якого вона перебувала: дочка чи дружина такого-то.

ARS

Статуя капітолійської вовчиці

(Рим, палаццо Консерваторів, кінець VI — початок V ст. до н. е.) відлита, як вважають деякі вчені, відомим ет­руським майстром Вулкой. Вона була поставлена на Капітолійському пагорбі в ознаменування для Рима великої події — повалення етруських царів.