Структурно вона складається з декількох рівнів: керівництва (еліти), забезпечення безпеки, виконавчого, допоміжного.

Керівництво (еліта) - сюди входить організатор (" бос") та його довірені особи (помічники, керівники окремих структурних підрозділів, радники). Основні їх функції полягають у підтриманні порядку в організації, визначенні об'єктів злочинних домагань та розробленні злочинних планів, забезпеченні безпеки злочинної діяльності, а також в одержанні максимального прибутку. Між тим, у справах, що стосуються всіх членів злочинної спільноти, абсолютним є авторитет лише організатора, хоча безпосередніх контактів із ним рядові учасники не мають.

Блок забезпечення безпеки очолюється відповідними радниками (заступниками) і представлений окремими напрямами: формування злочинної ідеології, реалізація прийнятих рішень, контроль за діяльністю членів угруповання; легалізація коштів, здобутих злочинним шляхом; організація та підтримання необхідного рівня взаємодії між окремими злочинними групами, координація їх зусиль; вирішення конфліктних ситуацій між групами та окремими учасниками; виявлення і включення в систему нових груп і осіб; матеріальна підтримка засуджених і членів їхніх родин.

Виконавчий блок складається зі злочинних груп різного рівня організованості і окремих злочинців-професіоналів, кожен із яких має свою спеціалізацію, сферу та територію злочинного промислу. їм дозволяється мати й власний легальний бізнес, але за умови відрахування організації визначеної лідерами частини своїх доходів.

Допоміжний блок - службовці та фахівці, що безпосередньо не входять до складу злочинної організації, але за винагороду надають їй різного роду послуги. Це можуть бути корумповані представники органів державної влади, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, судді, адвокати, банкіри, державні службовці, лікарі та будівельники тощо. Надати вичерпний перелік у цьому випадку неможливо, бо надто різноманітні сфери життєдіяльності суспільства, до яких проникає чи прагне проникнути організована злочинність.

7. Умови виникнення та розвитку організованої злочинності на території України

Світовий досвід свідчить про сукупність певних загальних умови, що мають вплив на динаміку злочинності щодо її зростання кількісно і якісно:

· Застій і розпад економіки:

· у Італії пригнічення північно-італійською буржуазією зародків промисловості Півдня Італії і Сіцілії призвело до зубожіння і деградації Півдня, загострило соціальні суперечності, боротьба селян проти феодального гніту і насильства породила виникнення таємної організації середніх класів для придушення селянських хвилювань, з якої і виросла мафія;

· у нас цей чинник був посилений на тлі занепаду державної економіки розвитком кооперативного і фермерського руху — тобто утворенням класу підприємців, безпека яких стала їх власною проблемою, що зумовило їх високу віктимністьщодо організованої злочинності;

· Розкладання бюрократичного апарату, висока корумпованість органів влади і управління, контрольних органів;

· Загальне падіння моралі серед населення^{[ Джерело? ]}, переоцінка моральних цінностей, конфлікт поколінь;

· Наявність заборонених законом видів діяльності, що приносить дохід, — наприклад, проституції або торгівлі предметами, вилученими з цивільного обороту (так звана експлуатація пороку);

· у Америці могутній імпульс розвитку організованої злочинності надав «сухий закон» законодавство про заборону на ввезення і продаж спиртних напоїв.

· У найближчому майбутньому серйозною проблемою буде організована і професійна злочинність, яка перебудовує свої ряди. Цей висновок ґрунтується на тому, що нині злочинці сконцентрували в своїх руках великі капітали, мають всі необхідні технічні засоби, контролюють не лише нелегальний бізнес, але й фактично всю злочинність, намагаються проникнути в парламент, державний апарат і правоохоронні органи. Намагаються заволодівати прибутковими підприємствами через компаньйонство (вкладають гроші в їх розвиток), нав'язують співробітництво в інших формах, займаються вимагательством, готові до скоєння будь-яких злочинів.

8. Тенденції організованої злочинності в Україні та світі.

Незважаючи на те, що рівень злочинності в Україні на 100 тис. осіб відносно невеликий (трохи більше 1000 злочинів на 100 тис. осіб) порівняно з найбільш розвинутими країнами (наприклад, у СІЛА — понад 5, 5 тис. злочинів, в Англії — 7, 4 тис., у ФРН — понад 7, 5 тис.; стабільно найменший рівень злочинності в Японії — 1, 5—2 тис. злочинів), це не може не турбувати, оскільки зростає частка тяжких злочинів (насильницьких і рецидивних злочинів, злочинів неповнолітніх).

Основні тенденції злочинності в Україні:

• кількість врахованих злочинів набагато перевищує число виявлених осіб, що вчинили злочини;
• переважає корислива мотивація більшості злочинів;
• до участі в злочинній діяльності залучається велика кількість осіб без кримінального минулого;
• зростає організована злочинність;
• збільшується число злочинів, пов’язаних з наркотиками;
• сучасна злочинність усе більше стає кривавою і збройною та ін.

Генеральний секретаріат ООН поділив усі злочини за трьома категоріями: а) злочини проти власності; б) злочини проти особистості; в) злочини, пов’язані з наркотиками. Найбільш поширеним злочином проти власності в усіх країнах була крадіжка, але більш численними були злочини, пов’язані з нанесенням тілесних ушкоджень. Однак структура злочинності в країнах, що розвиваються, відрізнялася від структури злочинності у розвинутих країнах. Так, якщо в країнах, що розвиваються, 43 % припадало на злочини проти особистості, а 49 % — на майнові, то в розвинутих промислових країнах це співвідношення становило 10 і 82 % відповідно.

Найвищим рівнем злочинності характеризувалася зона Карибського моря, що почасти пов’язано із стратегічним положенням Антильських островів між Південною і Північною Америками. У цьому районі поширені контрабанда, нелегальна торгівля наркотиками і зброєю, а також застосування насильства. Далі, винятково важливу роль для цих країн має туризм, що пробуджує у місцевого населення нові очікування, а туристи при цьому легко стають жертвами злочинів. Туризм на Антильських островах, з одного боку, підвищує економічний добробут, забезпечує нові робочі місця, але з іншого — руйнує місцеві громади, породжує уявлення про цінності, що суперечать традиційним нормам життя місцевого населення.

Помічено, що злочинність розвивається хвилеподібними циклами: вона зростає, потім зменшується, а потім знову зростає протягом певного періоду — від 50 до 100 років.

Ці всесвітні революційні процеси впливали і продовжують впливати на масштаби і види протиправної поведінки:

• торгівля, що охоплює весь світ, і масове виробництво товарів неймовірно розширили можливості та передумови для злочинних діянь;
• економічні та соціальні зміни, зростання економіки та кризи, які супроводжують ці процеси, особливо стимулюють майнові злочини, а на злочини проти особистості такі зміни впливають менше.

9. Поняття корупції та корумпованих зв’язків. Законодавство України щодо боротьби з корупцією.

Корупція — протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.

Під корумпованими зв'язками розуміють – діяльність організованих кримінальних структур, осередків їх діяльності, викриття оперативно-розшуковими підрозділами в їхньому середовищі стійких кримінальних зв'язків і, відповідно тих, що складаються чи вже сформованих організованих структур, встановлення організаторів, виконавців і інших осіб, які у тій чи іншій формі сприяють даній структурі в здійсненні її злочинної діяльності.

Перелік основних нормативно-правових актів антикорупційного законодавства:

- Конституція України;

- Кримінальний кодекс України, Розділ XVII, «ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ПОВ'ЯЗАНОЇ З НАДАННЯМ ПУБЛІЧНИХ ПОСЛУГ»;

- Кримінальний процесуальний кодекс України;

- Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14 жовтня 2014 року N 1698-VII;

- Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014 - 2017 роки» від 14 жовтня 2014 року N 1699-VII;

- Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року N 1700-VII;

- Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 року N3206-VI (втратив чинність, крім положень щодо фінансового контролю, які втрачають чинність з початком роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування);

- Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення національного законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18 квітня 2013 року N221-VII (зміни до ст.ст. 354, 368, 369, 370 КК України).

- Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» від 14 травня 2013 року N224-VII.

- Указ Президента України від 21 жовтня 2011 року № 1001, «Про Національну антикорупційну стратегію на 2011 - 2015 роки»;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2011 року № 1240 «Про затвердження Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011 – 2015 роки».

10. Види корупційних проявів. Оптимальний рівень корупції.

Відповідно до законодавства, розрізняють такі форми (види) корупційних проявів (діянь):

— зловживання повноваженнями, становищем, перевищення повноважень та інші посадові злочини, що вчинюються для задоволення корисливих чи інших особистих інтересів або інтересів інших осіб;

— хабарництво (неправомірна вигода);

— незаконне збагачення;

— зловживання впливом;

— розкрадання державного, колективного або приватного майна з використанням посадового становища;

— порушення обмежень щодо заняття підприємницькою діяльністю та вимог щодо сумісництва;

— незаконне сприяння фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних або інших благ, пільг та інших переваг;

— неправомірне втручання в діяльність державних органів, підприємств, установ, організацій;

— порушення вимог фінансового контролю;

— невжиття заходів щодо запобігання та протидії корупції;

— незаконне використання інформації, що стала відома у зв’язку з виконанням посадових повноважень.

Оптимальний рівень корупції – це співвідношення цін і витрат витрачених на засоби для боротьби проти коруппції та прямої шкоди (втрат), які вона нанесла / чи від неї.

Оптимальний рівень к. залежить від того, як держава протидіє корупції, відповідно витрати на боротьбу з корупцією зростають так, що для повної ліквідації корупції доведеться витратити безконечні зусилля. Порівнюючи втрати від корупції і витрати на викорінювання корупції для кожного її рівня, можна знайти оптимальний рівень корупції, що відображає найменші сумарні втрати. Виявляється, для суспільства вигідно не знищувати корупцію до кінця, просто через високі її затрати.

11. Суб'єкти відповідальності за корупційні правопорушення.Суб'єкти, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції.

Згідно ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 року, суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

- а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, віце-прем’єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова та інші члени Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

- б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови;

- в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

- г) військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби;

- ґ) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);

- д) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту, Національного антикорупційного бюро України;

- е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової політики та державної політики у сфері державної митної справи;

- є) члени Національного агентства з питань запобігання корупції;

- ж) члени Центральної виборчої комісії;

- з) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;

Суб'єкти, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції:

1. Президент України:

видає акти щодо запобігання і протидії корупції;

визначає антикорупційну стратегію.

2. Верховна Рада України:

подає власні акти для проведення обов'язкової антикорупційної експертизи;

приймає закони, ратифікує міжнародні договори з питань запобігання і протидії корупції.

3. Кабінет Міністрів України:

визначає порядок підготовки та оприлюднення спеціально уповноваженим органом з питань антикорупційної політики звіту про результати проведення заходів щодо запобігання і протидії корупції;

здійснює дострокове припинення повноважень посадової особи на посаді, звільнення у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення…

12. Заходи, спрямовані на запобігання і протидію корупції

Застосування обмеження щодо використання службового становища; Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності; Обмеження щодо одержання дарунків; Обмеження щодо роботи близьких родичів чи осіб.

Заходи, спрямовані на запобігання і протидію корупції входять до компетенції конкретних органів на яких покладено відповідні повноваження – Національне агентство з протидії корупції:

- аналіз стану запобігання та протидії корупції в Україні, діяльності державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії корупції;

- організація проведення досліджень з питань вивчення ситуації щодо корупції;

- координація в межах компетенції, методичне забезпечення та здійснення аналізу ефективності діяльності уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції;

- організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації з питань, пов’язаних із запобіганням корупції, працівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, посадових осіб місцевого самоврядування;

- інформування громадськості про здійснювані Національним агентством заходи щодо запобігання корупції, реалізація заходів, спрямованих на формування у свідомості громадян негативного ставлення до корупції;

- обмін інформацією з компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями;

- інші повноваження, визначені законом.

13. Кримінальна відповідальність за корупційні дії.

Може передбачати міри покарання, як штраф, арешт, обмеження, позбавлення волі від 2 до 12 років, конфіскацію та спец. конфіскацію.

Кримінальна відповідальність за вчинення корупційних злочинів настає у випадках вчинення таких суспільно-небезпечних дій:

- Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України);

- Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 364-1 КК України), *(є корупційним за наявності певних умов);

- Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги (ст. 365-2 КК України);

- Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України);

- Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368-3 КК України), *(є корупційним за наявності певних умов);

- Підкуп особи, яка надає публічні послуги (ст. 368-4 КК України);

- Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК України);

- Зловживання впливом (ст. 369-2 КК України);

- Провокація підкупу (ст. 370 КК України).

14. Корупція та організована злочинність як соціальні інститути.

Виходячи зі специфіки українського законодавства, що діє у кримінологічному аспекті, корупція характеризується вузьким набором ключових ознак:

- вона можлива лише у сфері діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування;

- її суб'єктом може бути тільки особа, наділена владою чи посадовими повноваженнями;

- корупційні відносини виникають внаслідок зловживання особою, наділеною владою чи посадовими повноваженнями, своїми повноваженнями. Тут вони виступають предметом торгу, в результаті якого суб'єкт одержує певні блага як матеріального, так і нематеріального характеру;

- корупцію складають лише такі діяння, які вчинені особою, наділеною владою чи посадовими повноваженнями, з метою задоволення корисливих власних або інтересів інших осіб. Неправомірність або й неетичність діянь посадової особи та їх спрямованість на задоволення корисливих інтересів по суті визначають, які саме діяння відносяться до категорії корупційних.

Під корумпованими зв'язками розуміємо взаємовигідні відносини між окремими особами і особами, що володіють владними, управлінськими і розпорядницькими повноваженнями в державній, підприємницькій і суспільній сферах, які спрямовані на використання службового статусу чи суспільного впливу останніх шляхом здійснення протиправних дій, і засновані для одержання різного роду благ, послуг, пільг і інших переваг.

Відзначаючи небезпечність тенденції проникнення представників організованої злочинності в органи державної влади і особливо зростання представників влади з організованою злочинністю, таким чином розвивається процес – від грошей до влади і від влади до грошей, коли не лише злочинці можуть перетворюватися на владу, але й представники влади можуть ставати злочинцями.

Якщо ж характеризувати організовану злочинність, тобто проникнення представників організованих злочинних груп до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, то слід зазначити, що воно переслідує такі цілі:

- ухилення керівників та членів організованих злочинних угруповань від кримінальної відповідальності, у тому числі за допомогою депутатської недоторканності;

- нейтралізацію слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів, що здійснюються правоохоронними органами щодо організованих злочинних угруповань чи окремих їх членів;

- забезпечення прикриття для подальшої злочинної діяльності;

- забезпечення можливостей для нарощування свого капіталу, отримання інших незаконних переваг тощо.

15. Антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів

Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів проводиться з метою виявлення в чинних нормативно-правових актах та проектах нормативно-правових актів факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, розроблення рекомендацій стосовно їх усунення проводиться антикорупційна експертиза.

Порядок і методологія проведення антикорупційної експертизи та порядок оприлюднення її результатів визначаються Міністерством юстиції України.

Антикорупційна експертиза здійснюється Міністерством юстиції України, крім антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, внесених на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України, яка здійснюється комітетом Верховної Ради України, до предмета відання якого належить питання боротьби з корупцією

Обов’язковій антикорупційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються Кабінетом Міністрів України, міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади.

Антикорупційна експертиза нормативно-правових актів здійснюється щодо законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України згідно із щорічним планом, що затверджується Міністерством юстиції України, у таких сферах:

1) прав та свобод людини і громадянина;

2) повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

3) надання адміністративних послуг;

4) розподілу та витрачання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів;

5) конкурсних (тендерних) процедур.

Результати антикорупційної експертизи у разі виявлення факторів, що сприяють або можуть сприяти вчиненню корупційних правопорушень, підлягають обов’язковому оприлюдненню.

Проведення громадської антикорупційної експертизи чинних нормативно-правових актів, проектів нормативно-правових актів, а також оприлюднення її результатів здійснюються за рахунок відповідних фізичних осіб, громадських об’єднань, юридичних осіб або інших джерел, не заборонених законодавством.

16. Умови та причини виникнення корупції та встановлення організованими злочинними спільнотами корумпованих зв’язків. Сфери та рівні встановлення організованими злочинними спільнотами корумпованих зв’язків