Юридична природа джерел конституційного права України

Важливою характеристикою джерел конституційного права є їхня юридична природа, елементами якої є: нормативність актів; юридична сила; форма та структура; дія актів у часі, просторі й за колом осіб.

Нормативність правового акта означає, що він містить норми права загального характеру, не має персоніфікованої спрямованості (безособовість, тобто невизначене коло осіб), багаторазово діє незалежно від того, був він застосований до конкретних життєвих ситуацій або ні, встановлює нові права й обов´ язки, котрих раніше не було, чи змінює (скасовує) їх. Так, Указ Президента України " Про прийняття в громадянство України Шевченко В. П." від 18 січня 1993 р. є ненормативним правозастосовним актом і, навпаки, Указ Президента України " Про порядок розгляду питань, пов´ язаних з громадянством України" від 31 березня 1993 р. є нормативним.

Під юридичною силою актів, зазвичай, розуміють їх співвідношення, місце в системі ієрархії конституційно-правових джерел. Чим вище місце акта в такій ієрархії, тим вища його юридична сила. Юридична сила джерел конституційного права залежить, переважно, від того, який орган прийняв акт, хто є суб´ єктом нормотворення. Природно, що найвищу юридичну силу має Конституція України, котра стоїть на найвищому щаблі ієрархічної системи актів. Отже, визначити юридичну силу акта - означає встановити його місце в системі джерел конституційного права, його співвідношення з актами вищестоящих і нижчестоящих органів. Інколи помилково вважають, що юридична сила-це міра (ступінь) обов´ язковості правового акта, тобто чим вище його місце в системі актів, тим він обов´ язковіший, однак це хибне уявлення. Усі правові акти, незалежно від їхнього " рангу", є однаково обов´ язковими. Тож і Конституція України, і рішення місцевих органів влади однаково обов´ язкові.

Дія актів у часі, просторі та за колом осіб означає, що акти функціонують у певних, встановлених законодавством межах. Органи держави, їхні посадові особи приймають акти в межах своїх повноважень, вихід за які є порушенням закону, що призводить до необхідності скасовувати чи призупиняти дефектний акт. Так, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження й не має права приймати Закони України. Закон України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27 лютого 1991 р. поширюється лише на певну категорію осіб, а Закони України " Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області" від 24 грудня 1998 р. та " Про спеціальний режим інвестиційної діяльності в Закарпатській області" від 24 грудня 1998 р. - на певну територію.

Принципове значення для джерел конституційного права мають їхня форма та структура. Під формою актів конституційного права звичайно розуміють встановлені законом їхні назву та спосіб прояву (Конституція, закони, постанови, укази, рішення тощо). Під структурою джерел конституційного права розуміють їхню внутрішню організацію, що твориться згідно з певними правилами.

Приблизна схема елементного складу правового акта така:

1) назва органу, що прийняв акт;

2) назва акта;

3) дата прийняття;

4) описова та резолютивна

частини;

5) підписи відповідальних посадових осіб;

6) додатки до правових актів.

Дотримання правил оформлення актів суб´ єктів конституційного права є неодмінною умовою їхньої законності.