Тести до змістового модуля. «Формування граматичної, фонематичної, художньо-мовленнєвої компетенції дітей»

«Формування граматичної, фонематичної, художньо-мовленнєвої компетенції дітей»

1. Граматика має розділи:

1) Фонетика;

2) Морфологія;

3) Синтаксис;

4) Пунктуація.

2. Граматична правильність мовлення повинна стати звичкою. Ці слова адресують:

1) О.Гвоздеву;

2) К.Ушинському;

3) Ф.Сохіну;

4) А.Богуш.

3. Праця «Формирование грамматического строя русского языка» належить:

1) К.Ушинському;

2) Є.Тихеєвій;

3) О.Гвоздеву;

4) Ф.Сохіну.

4. О.Гвоздевдошкільний вік відносить:

1) до першого періоду засвоєння граматичної будови мовлення;

2) до другого періоду засвоєння граматичної будови мовлення;

3) до третього періоду засвоєння граматичної будови мовлення.

5. Типові граматичні помилки у мовленні дітей:

1) заміна свистячих шиплячими звуками;

2) вживання автономних слів;

3) у словотворенні, словозміні, синтаксисі;

4) недостатній розвиток фонематичного слуху.

6. Книга «Від двох до п'яти» написана:

1) К.Чуковським;

2) В.Сухомлинським.

7. Шляхи формування граматичної правильності мовлення у дітей:

1) систематичне проведення занять з різних розділів програми;

2) перевірка дитячого мовлення та попередження помилок;

3) наявність дидактичних посібників;

4) використання технічних засобів навчання;

5) виправлення допущених помилок;

6) наявність правильного зразка для наслідування;

7) розвиток слухової уваги;

8) спільна робота дитячого садка і сім'ї;

9) розвиток мовно-рухового аналізатора.

8. Формування граматичної правильності мовлення відбувається:

1) на комплексних і тематичних мовленнєвих заняттях;

2) на заняттях з художньої літератури;

3) на заняттях з грамоти.

9. Найефективнішим методом формування граматичної правильності мовлення є:

1) дидактичні ігри та дидактичні вправи;

2) переказування;

3) картинки;

4) складання розповіді з використанням слова, в якому діти допускають помилки.

10. Словотворення — це:

1) придумування дітьми казок;

2) складання римівок;

3) активний процес неусвідомленого створення нових слів і граматичних форм на основі чуття рідної мови;

4} закономірне явище засвоєння дітьми фонетичного боку мови.

11. До дитячих інновацій належать:

1) дитяча етимологія спів;

2) автономні слова;

3) конструювання нових слів;

4) розширення або звуження значення слів;

5) складання римівок.

12. Теоретичними засадами виховання звукової культури мовлення є вивчення:

1) граматики;

2) лексики;

3) грамоти;

4) фонетики.

13. Засоби інтонаційної виразності мовлення:

1) фонематичний слух;

2) мелодійність мовлення;

3) слухова увага;

4) темп;

5) ритм;

6) тембр;

7) мовленнєве дихання;

8) фразовий і логічний наголо^,

14. Немовленнєве дихання відбувається:

1) ритмічно: вдих, видих, пауза;

2) вдих короткий, видих довгий.

15. Тембр голосу:

1) підвищення чи пониження тону;

2) вимова звуків з певною силою;

3) якісне забарвлення голосу.

16. Орфоепічна правильність мови:

1) правильні артикуляція і дикція;

2) складова частина звуковимови;

3) дотримання норм і правил літературної української мови.

17. Загальні недоліки мови у дошкільників:

1) вікові, фізіологічні недоліки мови;

2) пропуски звуків;

3) пом'якшення приголосних звуків;

4) мовні патологічні вади в мові старших дошкільників;

5) мовні зрушення внаслідок неправильного розвитку мовно-рухового апарату (вроджені чи набуті);

6) промовляння слів при малій рухливості губ і зубів.

18. Перевірку звуковимови у дітей доцільно проводити:

1) з підгрупою дітей;

2) Індивідуально;

3) зі всією групою дітей.

19. Найефективнішим методом обстеження звуковимови у дітей є:

1) розмова на близькі, знайомі теми;

2) запропонувати дитині розказати казку чи прочитати напам'ять знайомий вірш;

3) дидактична вправа;

4) дидактичні картинки, іграшки, в словах-назвах яких важкі для вимови звуки є у З позиціях (на початку, в середині, і в кінці слова).

20. Провідним методом виховання звукової культури мовлення є:

1) дидактичні ігри та вправи;

2) чистомовки;

3) логоказки;

4) розповіді зі звуконаслідуванням;

5) швидкомовки.

21. Прийоми виховання звукової культури мовлення:

1) вірші;

2) лічилки;

3) показ артикуляції звуків;

4) імітація правильної звуковимови;

5) зразок мовлення вихователя;

6) настільно-друковані ігри;

7) відображена та сумісна мови;

8) рухливі ігри.

22. Найкращий тип мовленнєвого дихання:

1) верхньогрудне;

2) діафрагмальне;

3) змішане.

23. Головні реакції у дітей 1-го року життя:

1) крик;

2) слово;

3) гудіння;

4) лепет;

5) речення;

6) гукання.

24. Чинники художньо-мовленнєвої компетенції:

1) мовленнєва;

2) лексична;

3) когнітивно-мовленнєва;

4) театрально-ігрова;

5) фонетична;

6) поетично-емоційна;

7) оцінювально-етична;

8) діамонологічна;

9) виразно-емоційна;

10) комунікативна.

25. Здатність дитини свідомо аналізувати поведінку героїв художнього твору, висловлю­вати своє ставлення до них, мотивувати свої моральні та естетичні оцінки складає зміст компетенції:

1) театрально-ігрової;

2) комунікативної;

3) оцінювально-етичної;

4) когнітивно-мовленнєвої;

5) лексичної;

6) виразно-емоційної.

26. Фольклорні твори поділяють на:

1) ігровий фольклор;

2) твори кращих зарубіжних письменників (класиків і сучасних);

3) народнопоетичні твори;

4) твори письменників-класиків;

5) казки.

27. Художня література виконує низку функцій:

1) інформаційно-освітню;

2) регулювальну;

3) розважальну;

4) вказівну;

5) планувальну;

6) культуроносну;

7) історичну;

8) національно-духовну;

9) виховну;

10) естетичну;

11) комунікативну.

28. Складовими в структурі художньо-мовленнєвої діяльності є:

1) комунікативно-мовленнєва діяльність;

2) сприймання на слух та розуміння дітьми змісту художніх творів;

3) мовленнєві вміння;

4) театралізована діяльність;

5) відтворення змісту і виконавча діяльність;

6) мовленнєві навички;

7) творчо-імпровізаторська діяльність.

29. Бесіди за змістом художніх творів:

1) вступна;

2) за запитаннями автора твору;

3) як відтворення прочитаного;

4) в зв'язку з прочитаним;

5) етична;

6) супроводжувальна;

7) на розуміння дітьми жанрів художнього твору;

8) узагальнювальна;

9) дидактична.

30. Прийоми активізації дітей на заняттях з художньої літератури:

1) елемент драматизації;

2) написання листа літературному герою;

3) пояснення;

4) словесний малюнок;

5) психологічний аналіз рис характеру та особливостей героя;

6) дидактична вправа.

31. Літературні ранти проводяться з дітьми:

1) всіх вікових груп;

2) молодшого дошкільного віку;

3) середньої групи;

4) старшої групи.

32. Провідною формою роботи з художньою літературою є:

1) художньо-мовленнєва діяльність;

2) заняття з художньої літератури;

3) повсякденне життя;

4) читання та розповідання художніх творів.

33. Типи занять з художньої літератури:

1) фронтальні, групові, індивідуально-групові, індивідуальні;

2) індивідуальні;

3) групові.

34. Заучування віршів проводиться:

1) всією групою;

2) індивідуально;

3) по групах.

35. Знайомі оповідання та казки пропонують дітям для переказу:

1) на заняттях з розвитку мовлення;

2) на заняттях з художньої літератури.

36. Після читання та розповідання художніх творів в усіх вікових групах проводять:

1) розмову;

2) анкетування;

3) бесіду за змістом художнього твору;

4) етичну бесіду.

37. Етичні бесіди як самостійне заняття проводяться з дітьми:

1) всіх вікових груп;

2) старшого дошкільного віку;

3) середньої, старшої вікових груп.

38 Етична бесіда як прийом навчання після читання художнього твору використо­вується:

1) в усіх вікових групах;

2) у старшій групі;

3) у IIмолодшій, середній групах.

39. Чергування дітей у куточку книги вводяться:

1) у середній групі;

2) у старшій групі;

3) з IIмолодшої групи.

40. Види малюнків:

1) художній;

2) лінійний;

3) графічний;

4) світлотіньовий;

5) умовний.

41. Основні зображувальні засоби ілюстрацій:

1) лінія;

2) контур;

3) штрих;

4) тон;

5) колір.

42. Умовний малюнок — це:

1) малюнок з допомогою графічних ліній, типу замальовок, етюдів;

2) стилізоване, спрощене площинне зображення;

3) передача образів, предметів у реальному плані, з передачею їх об'єму.

43. Інсценізація — це:

1) творче розігрування в ролях художнього літературного твору, передача харак­терних рис його героїв;

2) точне і послідовне відтворення авторського літературного твору.

44. Інсценізація проводиться з дітьми:

1) старшої групи;

2) середньої групи;

3) всіх вікових груп.

45. Гра-драматизація:

1) потребує спеціального тренування;

2) не потребує спеціального тренування.