Відмежування замаху на злочин від інших стадій попередньої злочинної діяльності: готування до злочину та закінченого злочину

В науці кримінального права порушувалося ще одне питання: чи є готування до злочину і замах на злочин двома самостійними стадіями чи єдиною стадією здійснення злочинної діяльності.

Готування і замах на злочин якісно відрізняються між собою, як різні за своїм характером і ступенем суспільної небезпечності стадії вчинення злочину.

При розмежуванні готування і замаху на злочин необхідно виходити з того, що юридичні конституції цих стадій незакінченого злочину відображають існуючі в дійсності етапи вчинення злочинної діяльності.

Замах на злочин відрізняється від підготовчих дій тим, що він є діянням, безпосередньо спрямованим (об’єктивно і суб’єктивно) на вчинення закінченого злочину. Винний здійснює спробу вчинити саме закінчений злочин, у нього є намір довести початий злочин до кінця і при тому, як правило, в даний момент і в даному місці. Для цього суб’єкт вчиняє або починає вчиняти таке діяння, яке могло утворити (хоч з причин, що не залежать від волі винного і не створило) склад закінченого злочину. За своїми зовнішніми рисами діяння, що утворюють замах, схожі з тими, за допомогою яких створюється склад закінченого злочину. Різними є ступінь втілення в цих діяннях об’єктивної сторони злочину.

Підготовчі ж дії є лише першою підготовчою стадією, що створює умови для виконання складу злочину. В цьому змісти, вони також направлені на вчинення злочину. Маючи умисел на вчинення злочину, винний ще не ставить перед собою завдання довести злочин до кінця саме в даний і в даному місці, він ще не починає виконувати суб’єктивну сторону складу закінчення злочину. Самі ж по собі готувальні дії, які б вони не були успішні для злочинця не здатні викликати злочинний результат. Виключенням є випадки, коли законодавець шляхом створення усічених складів злочину визнає готування самостійним закінченим злочином.

Отже, для відмежування замаху на злочин і готування до нього, необхідно встановити, чи є вчинене особою діяння складовою частиною об’єктивної сторони того чи іншого злочину. [9с. 62].

При замаху на вчинення злочину винна особа знаходиться ближче і реальніше до поставленої мети, ніж при готуванні до злочину. Якщо при готуванні особа лише створює ті чи інші умови для вчинення злочину в майбутньому, то при замаху вона вже безпосередньо вчиняє злочин, виконуючи суб’єктивну сторону злочину, хоча і не доводить його до кінця з причин, що не залежать від волі винного.

Характерною особливістю замаху, яке відрізняє його від готування є те, що при замаху об’єкт злочину ставиться під безпосередню загрозу спричинення йому шкоди. Небезпечність настання суспільно-небезпечних наслідків чи повного завершення дій стає реальною. При замаху в діях особи вже містяться ознаки передбаченого законом суспільно-небезпечного діяння, які утворюються склад незакінченого злочину: об’єкт, наявність дій, які входять в об’єктивну сторону злочину, наявність умислу, ознаки суб’єкту злочину. [7с. 92)

Отже, в більшості випадків розмежування готування і замаху на злочин не є складним. Проте не завжди так легко провести межу між двома стадіями незакінченого злочину. Певні труднощі деколи виникають в тих випадках, коли злочинцем вчинені не всі, а лише частина дій, з допомогою яких він може виконати склад закінченого злочину, особливо якщо ці дії безпосередньо слідують за готуванням до злочину.

Отже, при розмежуванні готування до злочину та замаху на злочин необхідно враховувати як об’єктивні, так і суб’єктивні ознаки діяння в їх взаємному і нерозривному зв’язку. Тільки при такому підході до визначення стадій вчинення злочину можна уникнути помилок, як в доктрині кримінального права так і судово-слідчій практиці.

Відмежовуючи з однієї сторони готування до злочину від замаху, а з іншої сторони від закінченого злочину дає змогу краще визначити сутність замаху на злочин.

Отже, ще одним важливим аспектом є відмежування замаху від закінченого злочину.

Так, замах на злочин відрізняється від закінченого злочину неповним виконанням об’єктивної сторони злочину. За об’єктом, суб’єктом та суб’єктивною стороною замах повністю співпадає із закінченим злочином.

Отже, при замаху, на відміну від закінченого злочину, немає деяких ознак об’єктивної сторони злочину – злочинного наміру, вказаного у відповідній етапі Особливої частини Кримінального кодексу чи повного завершення всіх дій, які утворюють об’єктивну сторону злочину. [7с. 92].

У злочинах з формальним складом завжди відсутній наслідок – злочинний результат. Проте, як вказувалося раніше, замах не завжди є безрезультатним злочинним діянням, оскільки може потягнути за собою настанні тих чи інших шкідливих наслідків. Такими наслідками можуть бути, наприклад, тяжкі пошкодження – при замаху на крадіжку, фізичні чи моральні страждання потерпілої при невдалій спробі зґвалтування. Проте, настання подібних наслідків не перетворює вчинений замах в закінчений злочин, бо для визнання закінченим наведених злочинних дінь, закон вимагає обов’язкового настання не будь-яких наслідків, а лише тих, які є необхідними елементами об’єктивної сторони конкретних складів злочинів, що передбачені Особливою частиною КК України. При замаху відсутні саме ті наслідки, які включені законодавством в число елементів складу відповідного злочину.

При розмежуванні замаху та закінченого злочину, на практиці часто виникає питання, як кваліфікувати злочин, якщо злочинний наслідок, до досягнення якого прагнув злочинець, настав не зразу, а на протязі певного часу. Наше законодавство не встановлює ніяких строків, по спливу яких настання злочинного наслідку не може розглядатися як елемент закінченого злочину. З точки зору закону кримінальне діяння вважається закінченим, якщо наступив спрчичинений навмисними діями винуватого злочинний результат, незалежно від того скільки пройшло часу після вчинення суспільно-небезпечного діяння. Цьому підтвердження і судова практика. В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 „Про судову практику у справах про злочини проти життя і здоров’я людини (п.22) зазначається те, що якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину, як умисного вбивства значення не має. [8с. 168)

Закінчений злочин є і в тих випадках, коли злочинний результат, заради спричинення якого суб’єкт вчинив злочин, настав не в тому об’ємі, який був бажаний для винного. Маються на увазі випадки, коли шкода, що спричинена злочином може бути поділена і наявність хоча б частини такої шкоди достатня для визнання злочину закінченим. Наприклад, умисне знищення чи пошкодження житла (ст..194 КК України) вважається закінченим злочином, якщо знищено чи пошкоджено лише частину того майна, на знищення чи пошкодження якого був спрямований умисел винного.

Отже, не повне виконання об’єктивної сторони – це ознака, яка найбільш чітко відмежовує замах від закінченого злочину: злочинцю не вдається або досягти злочинного результату, якого він прагнув, або повністю виконати дії, що є необхідними для завершення злочину. [7с. 93].

На відміну від закінченого злочину, діяння що утворює замах на злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежать від волі винного. Незавершеність діяння при замаху є головною ознакою, що відрізняє замах як злочинне посягання, яке не було закінчене, перерване в результаті прийнятого злочинцем рішення про припинення розпочатого злочину, внаслідок різних обставин за умови, що вони не залежать від волі винного, від закінченого злочину.

Отже, розмежовуючи замах і закінчений злочин, необхідно враховувати:

а) конструкцію складу злочину, яка впливає на момент його закінчення;

б) зміст умислу винної особи.

Крім того, правильне розмежування даних понять можливе лише на сонові загального вчення про стадії злочинної діяльності з обов’язковим врахуванням вищевказаних обставин, що дозволить уникнути помилок в теорії кримінального права та на практиці.