Поняття вчинення злочину

Здійснювані в об’єктивному світі, скеровані волею вчинки людей, проходять в процесі їх реалізації окремі етапи. В кримінальному праві, що має справу з суспільно-небезпечними діяннями, юридичним вираженням цих етапів людських вчинків є стадії вчинення злочину.

Злочин відповідно до кримінального права є актом зовнішньої суспільно-небезпечної поведінки людини, що здійснюється в часі, просторі, проходячи певні стадії від початку і до закінчення. Тому і всі стадії здійснення злочину є такими ж актами. Ще до початку умисної злочинної діяльності суб’єкт злочину уявляє собі вже її кінцевий результат. Це визначає спосіб і характер діяльності суб’єкта, направленої на реалізацію злочинного умислу. [3с. 95].

Таким чином, виокремлення стадії вчинення злочину в кримінальному праві потрібно визнати відображенням фактів об’єктивної дійсності.

Розуміння такого поняття як стадії злочину неможливе без розуміння і визначення поняття злочину, під яким розуміють винне суспільно-небезпечне заборонене діяння (дія чи бездіяльність) вчинене суб’єктом злочину (ст. 11 КК України). Граматичне тлумачення злочину дозволяє зробити висновки про те, що мова йде вже про закінчений злочин. Це ж стосується і всіх статей Особливої частини КК, де відповідальність за умисний злочин встановлюється при умові вчинення винним всіх дій (бездіяльності), що утворюють об’єктивну сторону злочину. Проте в реальній дійсності нерідко буває так, що через певні причини задуманий особою злочин реалізується не до кінця. Припустимо, що злочинець для здійснення крадіжки грошей з банку набуває інструментів, отримує відомості щодо порядку несення служби охороною банку і про систему сигналізації, складає схему, підбирає співучасників, розподіляє ролі, але не доводить злочин до кінця, оскільки затримується співробітниками правоохоронних органів. Або ж, виконавши всі перелічені дії, він проникає до приміщення банку і пробує відкрити сейф з грошима, але не зумівши це зробити, тікає з місця злочину. З наведених прикладів видно, що спочатку особа створює умови для вчинення злочину, потім виконує дії, що безпосередньо посягають на охоронюваний об’єкт і лише після цього реалізує злочинний намір. Для правильного вирішення питання про кримінальну відповідальність за конкретні злочинні дії необхідно виділити їх в самостійні стадії. Тому обов’язково потрібно наголосити. Що для суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом, становлять небезпеку не лише закінчені злочини, але й умисні дії, що виражаються у створенні умов для подальшого вчинення злочину, а також безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, але які не призвели до його закінчення з причин, що не залежали від волі винного. [3с. 95].

Термін «стадія злочину» (в перекладі з грецької слово «стадія» означає відому відстань, стародавню грецьку міру довжини) законодавець не вживав раніше. Проте в нині діючому Кримінальному Кодексі даний термін використовується, а статті 13–17 Кримінального Кодексу України присвячені стадіям

Нерідко термін «стадії вчинення злочину» вживається в подвійному значенні: 1) для визначення тих етапів, які проходять закінчені злочини; 2) для визначення особливостей відповідальності за злочинне діяння в залежності від етапу, на якому було припинено вчинення злочину.

В кримінальному праві відіграє важливу роль саме таке розуміння «стадій». Якщо злочин закінчений, то характер діяння, за загальним правилом, немає суттєвого значення для відповідальності і кваліфікації закінченого злочину, при умові. Що ці дії не включають іншого злочину [5с. 11].

Юридичне поняття стадій вчинення злочину передбачає розмежування завершеної (закінченої) злочинної діяльності і злочинної діяльності, припиненої на одному із основних етапів підготовки і вчинення злочину. Та обставина, що дії, спрямовані на вчинення злочину, завершились невдало, створює специфічні особливості в характері і ступені суспільної небезпечності діяння, а отже, і особливості відповідальності за ці дії в порівнянні з закінченим злочином того ж виду.

Тому, коли мова йде про стадії вчинення злочину, то мається на увазі не процес розвитку конкретного злочину, від готування до закінченого злочину.

Кримінально-правове поняття злочинної діяльності відповідає розвитку злочину в реальній дійсності, воно відображає цей об’єктивний процес. Умисна злочинна діяльність може проходити 3 етапи: готування, замах і закінчений злочин. Відповідно і розрізняють три стадії умисної злочинної діяльності:

1) стадія готування до вчинення злочину;

2) стадія замаху на вчинення злочину;

3) закінчений злочин.

Перші дві стадії у теорії кримінального права прийнято об’єднувати поняттям «попередня злочинна діяльність», оскільки вони мають місце до закінчення злочину, тобто передують його завершенню і здійснюються не як самоціль, а для успішного його завершення. Ці дві стадії називають ще незакінченою злочинною діяльністю.

Сутність кожної з трьох стадій вчинення злочину зводиться до такого: готування до злочину в загальній формі являє собою створення реальних умов для наступного вчинення злочину; замах – дія (в окремих випадках бездіяльність), що безпосередньо спрямована на вчинення злочину, тобто це часткове виконання об’єктивної сторони конкретного злочинного посягання, якщо злочинець не доводить злочин до кінця з причин, які від нього не залежать; закінчений злочин – діяння, що містить усі ознаки конкретного складу злочину в повному обсязі.

В теорії кримінального права висловлювались й інші позиції щодо найменування й кількості стадій злочину. Автори ряду підручників із загальної частини кримінального права вважали стадіями злочину виконання складу злочину і настання злочинних наслідків. Ця позиція перш за все не відповідає закону, який не називає таких стадій. Крім цього, найменування, які пропонуються, недоцільні, бо за своєю сутністю виконання злочину є не що інше, як замах, тобто часткове виконання об’єктивної сторони. Настання наслідків не може бути стадією, оскільки в злочинах з формальним складом (яких майже половина в КК) наслідки не є ознакою складу злочину. А що ж стосується матеріальних складів злочину, то настання наслідків веде до закінченого злочину.

Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного наміру і тому можуть мати місце тільки у злочинах, вчинених з прямим умислом. Ступінь реалізації умислу виражається в різноманітних діяннях, які характеризують кожну стадію вчинення злочину з об’єктивно існуючими між ними достатньо чіткими межами. Чим більшою мірою реалізований умисел, тим більшою мірою реалізований злочин, тим більшу шкоду можу заподіяти чи заподіює винний. Так, ступінь реалізації злочинного умислу при готуванні здійснюється в такій поведінці, з допомогою якої створюються умови, що полегшують вчинення злочину в майбутньому. Більшим ступенем реалізації злочинного умислу характеризується замах, при якому задуманий злочин уже починає здійснюватись, отримує деякий розвиток його об’єктивна сторона. Повна реалізація злочинного умислу наступає на стадії закінченого злочину при досягненні бажаного злочинного результату. Тому, визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити, зокрема, і зі стадії вчинення злочину. [5с. 105].

Стадії вчинення злочину відрізняються між собою і моментом закінчення злочинного діяння. Нерідко особа відразу реалізує свій злочинний намір, вчиняючи закінчений злочин, і тоді питання про стадії не виникає. Іноді винний виконує або першу стадію (готування), або другу (замах), і на цьому його злочинні дії зупиняються через причини, які не залежать від волі винного. Але навіть і тоді, коли злочин проходить всі три (дві) стадії, самостійне кримінально-правове значення набуває лише остання стадія. В цьому відношенні судова практика виходить з того, що кожна попередня стадія поглинається наступною. Таким чином, стадія замаху поглинає готування, а закінчений злочин – дві попередні стадії (і готування, і замах на злочин). Відповідно стадії готування і замаху на злочин набувають самостійного кримінально-правового значення тільки лише у випадку, коли злочинне діяння обмежується першою чи другою стадією. В зв’язку з цим статті КК України про караність не тільки закінченого злочину, але й стадій попередньої злочинної діяльності, визначають підстави кримінальної відповідальності за незакінчений злочин, якими є встановлення в діянні особи складу незакінченого злочину і кваліфікуються, як замах чи готування до злочину.

Стадії злочину, як інститут кримінального права мають також значення для застосування багатьох норм КК, зокрема, про добровільну відмову від злочину, момент вчинення злочинного посягання і чинності кримінального закону в часі, в тому числі і його зворотньої дії, про місце вчинення злочину і чинність кримінального закону в просторі, про співучасть у злочині, повторність та сукупність злочинів, звільнення від кримінальної відповідальності, при призначенні покарання тощо. [5с. 103].

Отже, стадії вчинення злочину є дуже важливим та необхідним інститутом кримінального права.