Кримінальна відповідальність за замах на злочин

Відповідно до законодавства вчинення замаху на злочин є кримінально караним діянням. Підставою для відповідальності особи за замах на злочин є склад незакінченого злочину, ознаки якого зафіксовані у статті 15 КК України та відповідній статті Особливої частини КК України.

Відповідно до законодавства замах на злочин тягне за собою застосування таких мір покарання, як і закінчений злочин. Цей основний принцип випливає з характеру суспільної небезпечності замаху. Діяння винного об’єктивно і суб’єктивно спрямовується на вчинення злочину, але наслідок не настає з причин, що не залежать від волі винного. Отже, характер і ступінь суспільної небезпечності цієї стадії попередньої злочинної діяльності в основному наближені до характеру і ступеню суспільної небезпечності закінченого злочину, на вчинення якого були спрямовані дії винного.

Відповідно до ст..16 КК України кримінальна відповідальність за замах на злочин настає за тією статтею Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин, з обов’язковим посиланням на ст..15 Загальної частини КК України. Це є юридичною підставою кримінальної відповідальності особи, що вчинила замах на злочин, незалежно від ступеня тяжкості злочину.

Стаття 2 встановлює, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кодексом. Така ж підстава кримінальної відповідальності існує і за готування до злочину й замах на злочин. Інакше кажучи, підставою відповідальності за готування до злочину і за замах на злочин може бути лише встановлення в діянні особи складу злочину. При готуванні до злочину і замаху на злочин має місце склад незакінченого злочину, відповідно - склад готування до злочину або склад замаху на злочин.

Відповідно до ст. 16 кримінальна відповідальність за готування до злочину і за замах на злочин настає за ст. 14 або ст. 15 і за тією статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин, до якого суб'єкт готувався або на який вчинив замах. Наприклад, готування до умисного вбивства кваліфікується за ст. 14 і ч. 1 ст. 115, а замах на вбивство - за ст. 15 і ч. 1 ст. 115. Практика вважає, що, коли обман покупців вчинений у незначних розмірах, але матеріалами справи встановлено, що умисел винного був спрямований на обман Покупців у значних розмірах і не був здійснений з обставин, що не залежали від нього, вчинене слід кваліфікувати як замах на обман Покупців у значних розмірах, тобто за ст. 15 і ч. 1 ст. 225.

Якщо діяння, вчинені особою при готуванні до одного злочину або замаху на нього, містять у собі ознаки іншого закінченого злочину, все вчинене слід кваліфікувати як незакінчений злочин за ст. 14 або ст. 15 та відповідною статтею Особливої частини КК і за сукупністю - за інший закінчений злочин. Тут закінчений склад одного злочину одночасно є готуванням до іншого злочину або замахом на нього.

Наприклад, незаконне придбання пістолета для вбивства кваліфікується як незаконне придбання вогнепальної зброї за ч. 1 ст. 263 і як готування до убивства за ст. 14 та ч. 1 ст. 115. У разі викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів чи вибухових речовин або їх незаконного носіння, збереження, придбання, виготовлення з метою вчинення іншого злочину вчинене кваліфікується як сукупність закінченого злочину і як готування до вчинення іншого злочину.