Теорії спеціалізації регіональної економіки

До теорій, пов’язаних зі спеціалізацією регіональної економіки, зараховують теорію абсолютних переваг, теорію порівняльних переваг, теорію Хекшера — Оліна.

Теорія абсолютних переваг. Представники напряму меркантилізму (Т. Мун, В. Петті, Дж.-В. Колберт та ін.) стверджували, що джерелом багатства території є нееквівалентний обмін. Вважаючи, що багатство території визначається кількістю золота і срібла, меркантилісти доводили, що зовнішня торгівля забезпечує їх збільшення. Для цього необхідно стимулювати експорт і обмежувати імпорт, заборонити вивезення сировини, яка використовується у виробництві експортних товарів, безмитно імпортувати сировину для експортоорієнтованого виробництва та обмежити вивіз золота і срібла. Визнання важливої ролі зовнішньої торгівлі в забезпеченні економічного зростання поєднувалося з обмеженнями і жорсткою регламентацією зовнішньої торгівлі з боку держави. Однак А. Смітт довів, що добробут території залежить не стільки від кількості золота і срібла, скільки від рівня розвитку виробництва за рахунок поділу праці і кооперації.

Спеціалізація регіону у зовнішній торгівлі повинна ґрунтуватися на принципі абсолютних переваг. Відповідно до цього принципу регіон експортує товари, які виробляє із найменшими витратами, а імпортує ті, що виробляються іншими регіонами з меншими витратами. Товаровиробники повинні діяти за умов вільної конкуренції і невтручання держави в економіку.

Проте теорія абсолютних переваг не дає відповіді на питання про спосіб участі у зовнішній торгівлі регіонів, що таких переваг не мають.

Теорія порівняльних переваг. Автор цієї теорії Д. Рікардо довів, що торгівля може бути взаємовигідною навіть якщо один із регіонів не має абсолютних переваг при виробництві конкретного товару.

Принцип порівняльних переваг полягає в тому, що регіони повинні спеціалізуватись на тих товарах, які вони можуть виробляти з мінімальними витратами порівняно з іншими регіонами. Порівняльні (відносні) витрати показують, від якої кількості одного із товарів, що виробляється в регіоні, необхідно відмовитися у разі збільшення виробництва іншого товару на одну одиницю.

Теорія Хекшера — Оліна. Причини наявності переваг дослідили шведські економісти Елі Хекшер (1879—1952) і Бертін Олін (1899—1979). Вони довели, що порівняльні переваги з’являються внаслідок відмінностей у забезпеченні регіонів факторами виробництва. Зовнішня торгівля має спеціалізуватися на товарах, при виробництві яких найбільші витрати припадають на ресурси, якими найкраще забезпечений регіон. Рух товарів компенсують обмеження на нерозміщення ресурсів, що призводить до вирівнювання доходів від факторів виробництва. На практиці таке співвідношення не завжди виконується, і реальна спеціалізація регіону у зовнішній торгівлі може відрізнятися від наявної структури факторів виробництва. Ця парадигма отримала назву «парадокс Леонтьєва» за ім’ям американського економіста В. Леонтьєва, який вперше його дослідив.