Культур.

Галузь промисловості – це сукупність підприємств, подібних за призначенням продукції, технологіями, що застосовуються, використаною сировиною. Існують різні варіанти галузевої структури.

В останні роки відбуваються негативні зміни в галузевій структурі промисловості країни. Зростає питома вага паливної та металургійної промисловості.

Промисловість поділяється на такі великі галузі: енергетика; паливна; металургія; машинобудування та металообробка; хімічна і нафтохімічна; лісова, деревообробна і целюлозно-паперова; промисловість будівельних матеріалів; легка; харчова; комбікормова; мікробіологічна; поліграфічна та інші. Промисловість розміщена на території держави досить нерівномірно.

Найбільша концентрація її склалася в Донецькому районі (Донецька і Луганська області) та Придніпров’ї (Дніпропетровська і Запорізька області). У промисловому пункті розміщується одне підприємство (найчастіше філія великого

підприємства).

Промисловий центр – населений пункт з групою промислових підприємств, які часто взаємопов’язані спільними інфраструктурними виробництвами, а іноді – технологічними зв’язками.

Промисловий вузол – це локальне виробничо-територіальне зосередження кількох центрів і пунктів, в якому підприємства поєднуються певними виробничо-технологічними зв’язками, спільністю транспортно-географічного розміщення, загальними системами інфраструктури й поселень для найефективнішого використання природних, матеріальних і трудових ресурсів (наприклад, м. Донецьк – тут діє кілька взаємопов’язаних підприємств металургійної, будівельної, хімічної, машинобудівної галузей промисловості).

Даній формі розміщення притаманні такі переваги:

– високий рівень концентрації та диверсифікації виробництва;

– максимально ефективне використання систем виробничої та соціальної інфраструктури. У той же час, саме тут формується несприятлива природно- і соціально-екологічна ситуація, складні транспортні проблеми тощо.

Промисловий район – велика територія з відносно однорідними природними умовами, з характерним спрямуванням розвитку продуктивних сил, відповідною спеціалізацією підприємств, виробничою та соціальною інфраструктурою (наприклад, Донецько- Придніпровський, Прикарпатський райони).

Основними рисами промисловості держави є:

– розгалужена структура з функціонуванням усіх великих галузей;

– консервативна структура з високою часткою галузей важкої промисловості (зокрема видобувної) і військово-промислового комплексу;

– недосконалість технологій (висока відходність виробництва, ресурсо- та енергоємність (енергозатрати на одиницю промислової продукції в 6-8 разів перевищують аналогічний показник у розвинених країнах);

– значна зношеність основних фондів;

– надмірне забруднення природного середовища;

19. Структура ПЕК У та його значення у розвитку регіонів і країни.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) – складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії, їхнього транспортування, розподілу й використання.

Функції: забезпечення енергетичної безпеки України,

До його складу входять паливна промисловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торфова) та електроенергетика, тісно пов’язані з усіма галузями народного господарства. На сучасному етапі економічного розвитку найважливіша – паливно-енергетична проблема.

Успішне її розв’язання визначає можливості, темпи й напрями економічного та соціального розвитку.

Значення:

1) Галузі паливно енергетичного комплексу мають районоутворююче значення, на їхній базі розвивається територіально-виробничий комплекс.

2) Впливають на спеціалізацію регіону (розміщення енергомістких галузей виробництва)

До складу підприємств ПЕКу входять вугільні шахти, нафтові та газові свердловини, електростанції, лінії електропередач. Вони групуються у галузі, які виступають основними елементами галузевої структури ПЕКу.

Напрямки забезпечення енергетичної безпеки

1. Вдосконалення паливно енергетичної балансу (план утворення і використання паливно-енергетичних ресурсів)

У прибутковій частині-видобуток палива, виробництво енерг.ресурсів, використання нетрадиційних джерел енергії, відбір газу із підземних газосховищ, імпорт) Витратна частина- переробка паливно-енергетичних ресурсів у інші види енергії, виробничі потреби, виробничі витрати під час зберігання (транспортування), експорт.

2. Розширення власної ресурсної бази (50%)

3. Реконструкція господарського комплексу

4. Реконструкція підприємств паливно-енерг.комплексу

5. Розширення поставок нафти

Газові потоки:

· Набуко-газовий потік

· Південний потік (орган.Росія, в обхід України)

· Білий потік (орган.Україна, обхід Росію)

· Північний потік (орган.Росія) найбільш проблемаційний, використ.сьогодні
20. Вугільна промисловість в Україні

Вугільна промисловість – це базова галузь для розвитку електроенергетики, коксохімії, металургії.

Головним районом видобутку вугілля в Україні є Донецький.

Регіональні аспекти:

1. Донецький басейн (донецьк, луганська обл.)

Умови розробки:

1) Невелика потужність пластів (середня 1м)

2) Велика глибина залягання

3) Високий ступінь газоносності в рез.смертність

2. Львівсько-Волинський басейн

Центри: Червоноград, Нововолинськ

Умови розробки:

1) Товщина пластів (1.5м)

2) Максимальна глибина залягання (550м)

3) Низький ступінь газоносності

3. Придніпровський буровугільний басейн

Центри: кіровоградськ, черкаська, київська, вінницька, дніпропетровська)

Умови розробки:

1) Глибина залягання середня 70м, максимальна 90м

2) Низький ступінь газоносності

3) Велика вологість

4) Низька тепло утворююча здатність

5) Низька здатність до транспортування і використання

Споживання вугілля:

· 98% залишається в Україні.

· 2% йде на експорт(закупають Білорусь і Молдова)

· 10-11 млн.т. вуг ми закуповуємо у Росії та Казахстану.

· Використовуються найбільш у 4-х регіонах(Донецька, Луган., Запорізька, Днепроп.)

Основні проблеми:

1) Низький рівень рентабельності вуг.промисл.

2) Велике навантаження на держ.бюджет

3) Складні гірничо-геологічні умови видобутку вугілля.

4) Фізична зношеність і застарілість обладнання вугільних шахт(призводить до великої смертності)

5) Недотримання правил безпеки при закритті шахт

6) Імпорт коксівного вугілля

7) Висока залежність зайнятості населення від роботи шахт

8) Великий негативний вплив на навколишнє середовище

Шляхи вирішення:

1. Реформування галузі.

2. Низький рівень захисту і охорони праці

3. Зміна старого обладнання (70%)

21.Нафтова промисловість України, її значення, регіональні особливості розміщення,