Структура економічного регіону

Складові економічного регіону: природа – господарство – населення. Основою економічного простору регіону є його господарство (сукупність усіх галузей виробничої і невиробничої діяльності), але воно формується у природному середовищі і існує завдяки і для населення. Природа у цій тріаді є первинною, історично вона виникла раніше і не підпорядковується законам існування суспільства. Розвиток господарства в значній мірі залежить від природних умов і ресурсів. Усі найновіші технології, коли розглянути увесь ланцюжок зв’язків від кінцевої продукції до первинної сировини, також беруть свій початок у природному середовищі.

Людина як біологічний об’єкт залежить від природи, а як частина суспільства – від економічних і соціальних законів. Отже, тріада “природа – господарство – населення” є триєдиною, взаємозалежною, суперечливою, найскладнішою системою, протиріччя існування якої повністю подолати неможливо. У зв’язку з цим економічні регіони не можна розглядати лише як економічні об’єкти, ізольовано від їх суспільних і природних аспектів функціонування.

Кожен економічний регіон є неповторним, тому що на його території діє своя унікальна система “природа – господарство – населення”. Регіон можна уявити у вигляді мережі (схеми) природних об’єктів, на яку накладається мережа (схема) розселення і мережа (схема) техногенних (господарських) об’єктів.

Галузева структура регіону. Кожен економічний регіон представлений сукупністю підприємств різних галузей. Їх кількість і функціональна спрямованість залежать від факторів і умов розміщення, що мають переваги безпосередньо в цьому регіоні у порівнянні з іншими.

Як правило, набір і різноманітність галузей тим більша, чим вищий рівень розвитку регіону, чим багатогранніші спонукаючі умови розвитку.

З огляду на територіальну організацію господарства найбільше значення в галузевій структурі регіону мають комплексоутворюючі виробництва. Як правило, це – галузі спеціалізації, тобто ті види виробництва і послуг, обсяги яких перевищують внутрішні потреби регіону).

Серед галузей спеціалізації найбільше значення мають експортні галузі, продукція яких вивозиться за межі країни, або надають послуги міжнародного значення. Наявність експортних галузей свідчить про те, що в районі ефективно використовуються регіональні факторні переваги, які дають можливість випускати продукцію і послуги, конкурентноспроможні на світовому ринку. Експортні галузі визначають ступінь інтеграції регіону у світову економіку і його обличчя в міжнародному поділі праці

Другим за значимістю рівнем галузевої структури регіону є допоміжні галузі, які забезпечують ефективне функціонування галузей спеціалізації. Вони можуть виробляти сировину, матеріали, енергію і паливо, комплектуючи деталі, транспортні послуги, послуги зі зберігання продукції та ін.

Третій рівень галузевої структури регіону становлять додаткові і обслуговуючі галузі. Їх називають додатковими по відношенню до галузей спеціалізації, але їх значення може бути великим, тому що вони зазвичай забезпечують основні потреби населення. До них, у першу чергу, належать підприємства окремих видів харчової промисловості. У другу чергу, неможливо обійтися також без забезпечення населення водою, теплом, деякими іншими видами виробництва і послуг, що переважно продукуються на місцевому рівні.

Немаловажну роль у формуванні економіки регіону відіграє виробнича і соціальна інфраструктура. Об’єкти виробничої інфраструктури (транспорт, зв’язок, інженерні комунікації – водо- і теплопостачання, постачання електроенергії та ін.) обслуговують потреби промислового і сільськогосподарського виробництва. Соціальна інфраструктура (транспорт, зв’язок, навчально-виховні, медичні заклади, торгівля, сфера комунально-побутових послуг та ін.) обслуговують щоденні потреби населення.

Об’єкти інфраструктури регіону на рівні країни самі складають окремі галузі господарства виробничої і невиробничої сфер – транспортний комплекс, науково-освітня і медична галузі та ін. Слід підкреслити, що, за зарубіжною класифікацією господарської діяльності, всі галузі економіки, крім промисловості і сільського господарства (разом з мисливським, рибним і лісовим господарством), належать до інфраструктури.

Спеціалізація регіону залежить від сукупності сприятливих соціально-економічних, природних, історичних та інших умов і факторів розвитку. Вона може бути вузькою (представленою малою кількістю галузей) і широкою (представленою значним різноманіттям виробництв і послуг), що зумовлене як специфікою факторів розвитку, так й ступенем відкритості економіки (інтегрованістю регіону в національну і світову економіку). Спеціалізація регіону відображає його господарські функції.

Комплексність регіону відображає ступень завершеності усієї господарської системи, пропорційності співвідношень між усіма ланками господарства, а також рівень використання природно-ресурсного, трудового і економічного потенціалів.

Ідеальна комплексність зумовлює повну стабілізацію системи на певному рівні розвитку, коли повністю відсутні диспропорції у територіальній і галузевій структурі, системі “природа – господарство – населення” регіону. Це передбачає також повну замкнутість, ізольованість регіональної системи. В реальному житті це абсолютно неможливе. Тому економіка регіону, як правило, постійно еволюціонує: зростає, стабілізується, занепадає, знову зростає і так далі. Отже, гармонійний стан регіональних систем – це лише той ідеал, до якого слід наближатися.