Місце творчості М.Коцюбинського в шкільному курсі української літератури

Курсова робота

За спеціальністю «Українська мова та література»

на тему:

«Методика проведення уроків вивчення повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків»

Студент-виконавець:

Партін Микола Віталійович

4 курс, група У-42МС,

філологічний факультет

Науковий керівник:

доцент

Потапенко Ганна Іванівна

Переяслав-Хмельницький – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................3

РОЗДІЛ I. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ В 10 КЛАСІ ПОВІСТІ М.КОЦЮБИНСЬКОГО «ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ»

1.1. Історія питання………………………………………………………………….6

2.2. Місце творчості М.Коцюбинського в шкільному курсі української літератури…………………………………………………………………………...13

1.3. Вікові особливості сприйняття прозових творів…………………………....15

РОЗДІЛ II. МЕТОДИЧНА МОДЕЛЬУРОКУ В 10 КЛАСІ ЗОШ.

2.1. Урок вивчення повісті М.Коцюбинського…………………………………...18

2.2. Позакласний захід, присвячений творчості М.Коцюбинського……………25

ВИСНОВКИ...............................................................................................................31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................34

Вступ

Питання взаємин людини з природою все частіше стає предметом відкритого студіювання та обговорення вчених, громадськості, котрі трансформують його чи то в сферу екологічну, чи то філософську. Не залишається названа проблема поза увагою і в дослідженнях релігійних традицій українського народу, коли людина перебуваючи серед природи, цілком залежала від неї, бо саме природа живила її енергією, вірою у вічне життя. Побутує помилково усталений вислів – «Людина - цар природи». Будучи далекоглядними, відвертими та в міру прагматичними, можемо піддати сумніву дане твердження, адже з давніх-давен людина складала єдине ціле з природою, була її дитям, і чи не тому світ менше хвилювали проблеми екологічного, морально-етичного, частково політичного характеру.

У «Тінях забутих предків» особливо виразно виявилася така риса письменника, як зумовленість образної системи твору конкретною місцевою, побутовою, історичною, соціальною і національною обстановкою, баченням світу крізь призму персонажів. Та оскільки сама обстановка незвичайна, то й асоціації та образи інколи можуть видатися незвичайними, своєрідними, навіть – дивовижними. Однак, як слушно відзначив І.О. Денисюк, чудова фантастика, якій піддається автор і читач, є реалістичним світосприйманням гуцула. У глибокому реалізмі і силі типізації Коцюбинського переконується кожний, хто побував на Гуцульщині навіть через піввіку після автора «Тіней забутих предків».

Вершиною мистецької майстерності Михайла Коцюбинського, окрасою всієї української літератури стала повість «Тіні забутих предків» (1911). Твір написано під враженням краси Карпат, під впливом багатої поезії жит­тя гуцулів, шо їх спостерігав письменник, перебуваючи у Криворівні. Про Гуцульщину він писав до Євгена Чикаленка: «Якби Ви знали, яка тут вели­чна природа, який цікавий народ гуцули, з багатою, своєрідною психікою, з буйною фантазією, дивними звичаями і мовою» [15]. Отже, М.Коцюбинський. як і Ю. Федькович, О. Кобилянська, оспівав у повісті красу гірської природи і гуцульської душі. Однак зробив це по-своєму. Спираючись на народні вірування, гуцульський фольклор, він відтворив у «Тінях забутих предків» багатий фантастичний світ, у якому живуть люди поруч з добрими і злими, веселими і сумними силами природи.

Відомо, що до написання повісті письменник ретельно вивчав життя гуцулів, їх традиції, повір'я. Крім цього, працюючи над твором, М. Коцюбинський познайомився із фольклорно-етнографічними матеріалами В. Гнатюка («Етнографічні збірники»), І. Франка («Гуцульські примітки»). Усе це разом і забезпечило художню достовірність при поєднанні дійсного і уявного.

Науковці та методисти пропонують різні методи та прийоми вивчення повісті у ЗОШ, потрібно визначити найефективніші з них. Саме цим і зумовлюється актуальність роботи, що полягає в необхідності створення уроків вивчення повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» для використання в школі.

Метою курсової роботи є:

- розробка уроків із вивчення повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»;

- вивчення оригінальних методів і прийомів вивчення повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків»;

- вивчення місця твору М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» у чинних програмах із літератури для ЗОШ;

- з’ясування психолого-педагогічних засад викладання прозових творів у ЗОШ.

Виходячи з поставленої мети, робиться спроба розв’язати такі завдання:

- опрацювати додаткову літературу: методичні посібники, словники, монографії, довідники, нариси, тощо;

- дослідити історію питання;

- визначити місце твору М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» у чинних програмах із літератури для ЗОШ;

- дослідити психолого-педагогічних засад викладання прозових творів у ЗОШ;

- розробити уроки з вивчення повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»;

- систематизувати зібраний у процесі дослідження матеріал.

Об’єкт дослідження: вивчення у старшій школі повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків».

Предмет дослідження: вивчення повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» у 10-му класі ЗОШ.

Методи дослідження:

- біографічний;

- текстуальний;

- теоретичний;

- емпіричний;

Наукова новизна курсової роботи полягає в глибшому дослідженні вивчення повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» у 10-му класі ЗОШ; удосконаленні знань із даної теми.

Практичне значення науково-дослідної праці полягає в можливості використання результатів досліджень, які сприятимуть повнішому і глибшому засвоєнню та усвідомленню повісті Михайла Коцюбинського і повісті «Тіні забутих предків» учителями і студентами під час практичних занять та лекцій на факультеті української філології у вищих педагогічних навчальних закладах, як допоміжних матеріал для учителів при підготовці до уроків української і зарубіжної літератур, до літературних вікторин, для робіт у літературознавчих гуртках та МАН.

1.1. Історія питання

Сучасні дослідження читацької діяльності старшокласників показали, що потреба в читанні творів сучасних авторів є основною, визначальною, а щодо української класичної літератури — зростає від класу до класу, але вимагає стимулювання. Згідно з програмою, потреба в читанні художніх творів у десятикласників формується саме на матеріалі класичної літератури. Суперечливість у сприйнятті таких творів впливає на формування потреби в спілкуванні з мистецтвом слова. З одного боку, досконалість форми створює необмежені можливості для розвитку високого рівня естетичного сприйняття, з іншого — часова віддаленість подій, незвичність лексичної, граматичної побудови мови творів, що вивчаються, утруднюють їх розуміння учнями. З цієї точки зору важливо організувати прийняття авторської позиції, засвоєння її через власний життєвий досвід і перенесення уявлень та емоційних станів для цілісного розуміння витвору мистецтва слова. Для цього учитель обирає з усього твору саме ті моменти, які близькі внутрішньому світу учнів, хоч і не завжди виражають основний ідейний зміст прочитаного. Така організація навчальних ситуацій виправдовує себе, тому що через прийняття близьких учням, але другорядних образів, ідей, відбувається входження в художній світ автора й цілісне сприйняття його твору.

Після новели М. Коцюбинського «Intermezzo» в 10 класі програмою передбачене вивчення його повісті «Тіні забутих предків» упродовж чотирьох шкільних уроків. На відміну від вивчення названої новели, коли вчитель організовує читацьку діяльність старшокласників здебільшого за допомогою прийомів, які впливають на можливості естетичного сприйняття як способу формування потреби у здійсненні читацької діяльності, аналіз «Тіней забутих предків» та організація читання цієї повісті вимагали актуалізації внутрішніх переживань та станів учнів.

Так само, як і під час вивчення попереднього твору, віддавалась перевага використанню прийомів створення проблемності й емоційності. Хоча в цьому випадку, на відміну від попереднього, для цілісності сприйняття художнього твору, читацької потреби учнів усіх рівнів використовувались здебільшого прийоми з непропорційним співвідношенням проблемності й емоційності на користь останньої.

Вивчення повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» можна спланувати так:

1 та 2 уроки. «Хочу написати про незвичайний казковий народ — гуцулів». (Змалювання звичаїв, побуту, фольклору гуцулів, духу гірської природи);

3 та 4 уроки. «Любчику Іванку! Ци будемо в парі усе?» (Образи Івана та Марічки. Утвердження думки про вічність і незнищенність кохання).

У назвах тем використано висловлювання про зміст повісті. У першому випадку — це слова самого М. Коцюбинського з листа В. Гнатюкові. У назві другої теми — цитата з твору. Такий підхід, що є частковим виявом прийому «інтриги», створював основне спрямування для сприйняття авторського тексту, надзвичайно насиченого колоритом місцевості, змальованої в ньому: природою гір, звичаями, побутом гуцулів, гуцульською говіркою. Без продуманої мотивації в процесі вивчення цього твору важко досягти повного розуміння учнями художнього тексту, а через нього — емоційного співпереживання змальованим героям та прийняття авторської позиції для того, щоб виникла потреба в повторному перечитуванні твору, яка є основним показником ефективності організації читацької діяльності.

Вступна навчальна ситуація підкріплюється прийомом «емоційного нагнітання», за допомогою якого задається настрій для вивчення всієї теми. На початку уроку, коли найбільше зосереджена увага учнів на сприйнятті нової інформації, вчитель звернувся до цитування початку твору, який сприяв активізації емоцій і почуттів десятикласників, пізнавального інтересу: «Іван був дев'ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків. Двадцятою і останньою була Анничка.

Не знати, чи то вічний шум Черемошу і скарги гірських потоків, що сповняли самотню хату на високій кичері, чи сум чорних смерекових лісів лякав дитину, тільки Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі. Не раз вона з ляком думала навіть, що то не од неї дитина. Не «сокотилася» баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня.

Вміле використання названого засобу створення атмосфери емоційності та загадковості вводить у дію наступний прийом — «інтриги», який завершує вступну навчальну ситуацію, надає їй ознак проблемності. Саме проблемність вимагає перечитування художнього тексту для повторення зафіксованого в свідомості учнів емоційного стану та вирішення питань, які мимоволі виникають під час читання та в свою чергу стимулюють потребу вищого порядку — ціннісно-орієнтаційну. Для надання названій ситуації елементів проблемності сформулюємо питання, що сприяли активізації емоційно-естетичного досвіду старшокласників.

1. Чи вірите ви в існування фантастичних, надприродних істот?

2. Про що знав маленький карпатський хлопчик Іванко?

3. Як змінюються знання й уявлення Івана з його віком?

Останнє з них сприяло створенню наступної навчальної ситуації за допомогою прийому «пошуку прикмет» як основного. Учням пропонувалось знайти в тексті роздуми Івана й простежити еволюцію його світосприймання. Відповіді учнів:

Деякі учні можуть відчувати труднощі під час встановлення закономірних зв'язків між віковою та світоглядною специфікою особистості Івана Палійчука. Ці труднощі спробуємо подолати тільки завдяки навідним підказкам учителя.

- Які визначення добирає письменник для показу зв'язку маленького хлопчика Іванка з природою?

- Як Іванко дивився на світ, коли йому минуло сім років?

- Свідком якого «неспокою і горя» в родині був Іван?

- Як вплинула на Іванове життя зустріч з Марічкою?

- Що нового дізнався леґінь, працюючи в полонині?

- Як вплинула на хлопця смерть Марічки?

- Що радісного було для Івана в подружньому житті з Палагною?

- Як відбулось єднання Івана з його мрією?

Підсумовуючи й завершуючи цю навчальну ситуацію, учитель підводить учнів до висновку про типовість образу Івана Палійчука.

Вчитель. Давайте поміркуємо, чи всі гуцули мали такі уявлення про оточуючий світ, як Іван. У чому вони виявлялись?

Повторно перечитавши твір та прийнявши позицію його автора, учні співпереживають головному героєві і розуміють його. Вони доходять висновку, що Коцюбинський бачить джерела міфологічних уявлень гуцулів не тільки в давній традиції, що йде від предків, а в особливостях самої гірської природи. Ці уявлення знайшли своє відображення у їхньому фольклорі, звичаях, побуті.

Словесник надавав проблемної спрямованості наступній навчальній ситуації, емоційність якої створювалась за допомогою часткового ситуативного вияву прийому «оживлення картини». Використання його вчитель варіює залежно від рівня потреби учнів у читанні художніх творів. Учні мають вибрати з тексту уривок, який найбільше сподобався, та пояснити свій вибір, а також розповісти про власні спостереження за світом природи, коли вони бачили чи відчували у ній щось незвичайне, загадкове. Десятикласники спробували продовжити запропонований учителем уривок.

Розподіливши завдання за такою моделлю, учитель прагне досягти розв'язання спланованої навчальної ситуації, активізуючи відтворюючу уяву старшокласників, емоційну чутливість та творчі здібності учнів. Через активізацію всіх цих внутрішніх процесів він має домогтися переходу учнівської потреби в читанні на якісно вищий ступінь розвитку.

Завершуємо цю навчальну ситуацію використанням прийому «стилістичного експерименту» на зображально-оцінному рівні. Для порівняння були запропоновані два тексти — авторський: «Білі ярки, забившись у холодок під смереку, дивились дурними очима, як качались по двоє дітей, дзвонячи в тиші молодим сміхом. Втомившись, вони забирались на біле каміння і лячно зазирали звідти у прірву, з якої стрімко підіймався у небо чорний привид гори і дихав синню, що не хтіла тануть на сонці. В щілині поміж горами летів в долину потік і тряс по кадіннях сивою бородою. Так було тепло, самотньо і лячно у віковічній тиші, яку беріг ліс, що діти чули власне дихання. Але вухо уперто ловило і побільшало до найбільших розмірів усякий гук, що мусив жити в лісі, і їм часом здавалось, що вони чують чийсь хід потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей» [25, 184] та синонімічний йому без використання художніх засобів: «Двоє дітей, голосно сміючись, качались по білих ярків. Втомившись, вони сідали на біле каміння і дивились звідти у прірву, на синій привид гори. В щілині поміж горами біг по камінню в долину потік. Так було тепло, самотньо і лячно у лісовій тиші, що діти чули власне дихання. Усі лісові звуки ставали гучнішими, і їм іноді здавалось, що вони чують чиюсь ходу, приглушене гупання барди, хекання втомлених грудей».

Зіставлення цих уривків сприятиме глибшому «вживанню» в авторський текст, розумінню ролі художніх засобів у ньому, вихованню потреби вдумливо перечитати художній твір та фіксуванню загального інтересу до читання творів М.Коцюбинського.

На кінець другого уроку вивчення повісті «Тіні забутих предків» припадатиме один з піків сильного емоційного напруження, сприятливий для введення в дію прийому «емоційного нагнітання». Учитель має підсумувати й узагальнити не лише суму здобутих на уроці знань, але й внутрішні переживання, викликані вивченим твором. Для цього прийом «емоційного нагнітання» поєднуємо з прийомом «інтриги», який на початку уроку задає потрібну тональність вивченню всієї теми, а наприкінці — сприяє цілісному розумінню теми та створює передумови для вивчення теми наступної. Другий урок закінчується словами вчителя: «Ми з вами дізнались, як М. Коцюбинський змалював людей, що проживають в українських Карпатах. Ми переконались, що це справді казковий, незвичайний народ, який вірить у фантастичні надприродні сили, й ця віра невмируща. Такою ж невмирущою, вічною і незнищенною є й сила їхнього кохання. Яке воно, кохання людей, які живуть у тісному поєднанні з первісною дикою природою? Про це ми дізнаємось на наступному уроці». Навчальна ситуація, якою завершується вивчення теми, створює атмосферу загальної зацікавленості твором, що вивчається, та викликає потребу перечитати його. Це сприятиме художньому сприйняттю повісті.

Упродовж третього та четвертого уроків вивчення повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» опрацьовуємо тему «Любчику Іванку! Ци будемо в парі усе?» (Образи Івана та Марічки. Утвердження думки про вічність і незнищенність кохання). Проблемність вивчення цієї теми вчитель задає наприкінці попереднього уроку і в цьому випадку лише актуалізує її за допомогою максимального використання прийомів емоційності для пробудження співпереживання головним героям через задіяння власного життєвого досвіду учнів.

Проблемні питання, поставлені вчителем, хвилюють учнів-старшокласників, бо є близькими їм. Саме в юнацькому віці головними стають проблеми пошуку свого місця в житті, взаємин між людьми, дружби й кохання. Учні доходять висновків, що кохання Івана й Марічки залишилось вічним і незнищенним. Навіть якби вони обоє залишились живими, воно б не стало сірою буденністю, бо вони були споріднені духом, їх поєднували спільні думки й поривання до пізнання таємниць існування людини й природи. Як вічною є природа, так само вічними є й вони, «діти природи».

Доля розлучила закоханих. Марічка загинула, а про Івана не було чутки шість літ, «...на сьомий раптом з'явився. Худий, зчорнілий, багато старший од своїх літ, але спокійний. Оповідав, що пастушив на угорському боці. Ще з рік так походив, а відтак оженився. Треба ж було ґаздувати» [25, 204].

Палагна також не знаходить щастя в одруженні з Іваном. Сильна й здорова, вона потребує й чоловіка собі під стать. Для неї незрозумілі дивацтва Івана, бо вона реалістично дивиться на світ, не помічаючи його романтичності. Тому вона знаходить для себе втіху, зав'язуючи близькі стосунки із сильним і могутнім мольфаром Юрою.

Час від часу туга за коханою вибиває Івана із звичайного ритму життя. Він чує голос Марічки. «... тоді він кидав роботу і десь пропадав.» Через фантастичні образи М. Коцюбинський показує, як поступово змінюється психічний стан Івана, як він, врешті, цілком втрачає відчуття реальності.

Десятикласники доходять висновку, що в повісті «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського зображено кохання трагічне, але незнищенне. Закоханих не зупинили ні давня ворожнеча родичів, ні сили природи. Вони перебороли все. І хоч кінець повісті трагічний, але в ньому звучить сила почуття, яка перетворила звичайні стосунки гуцульських хлопця й дівчини в легенду. Марічка була для Івана найбільшою і найціннішою частиною його душі, його Самості. Об'єднавшись у своїх фантазіях з коханою, він, хоч і помирає, але з усміхом на устах — максимально наблизився до Самості. Висновки, яких доходять учні, відповідаючи на поставлені учителем запитання, не обмежуються шкільним уроком, а мимоволі фіксуються в пам'яті й вимагають повторного прочитання твору.

Таким чином, у шкільному курсі української літератури аспект сприйняття художнього класичного твору заслуговує на окреме дослідження, бо інтерес до читання твору в основному формується через емоційно-естетичне бачення художніх засобів, і в першу чергу — ідентифікацію з образами-персонажами.

Місце творчості М.Коцюбинського в шкільному курсі української літератури

Визначна роль творчості Михайла Коцюбинського в історії української літератури та мови беззаперечна.

Знайомство з його творчiстю пiдтверджуе надзвичайно тонку й точну цю характеристику. Висока художнiсть, вражаюче багатство, свiтло простота думки й справдi немов пронизують читача життєдайним сонячним промiнням, звеличуючи й наснажуючи для добра i творення. Його творчiсть непомітно, але неминуче допомагала людинi ставати людиною.

У його творчості, як ні в кого із сучасників, природно поєдналися два протилежні полюси народницький стиль і зображення духовних порухів простолюддя, що пізніше було злито з вишуканим естетизмом самого зображення. Імпресіонізм виділяє Коцюбинського з плеяди класичних письменників. Так письменник повертає своєму стилю прикмети, властиві мистецтву, розвиненому класиками. Тому у творах Коцюбинського, крім імпресіоністичності, помітні також романтика, риси символізму та «ідеального реалізму». Але все ж таки в доробку письменника домінує й переважає струм імпресіоністичності - картинного передавання настроїв, вражень і порухів людської душі. Михайло Коцюбинський немов кидає промінь свого мистецького освітлення, виявляючи чуттєві порухи та вдачу людини, найсуттєвіші явності хвилини, у яких досягається просто музична поетика зображення.

Творчість Коцюбинського гаряче улюблено читачам, і незаперечна його найбільша заслуга в справі удосконалення української художньої прози.

Українська радянська література багата учнями і послідовниками Коцюбинського. Численна літературна молодь України звертається до безсмертних творів М.М.Коцюбинського.

Нинішній рівень наукового дослідження мови і стилів української літератури дає підстави стверджувати переломне значення прози М.Коцюбинського для розвитку літературної мови ХХ ст. Принципово важливе пере акцентування із зображальної на виражальну функцію мови робить Коцюбинського неперевершеним майстром, ефекти новаторства якого, справді, не могли бути зрозумілі і прийняті одразу, але засвоєння їх відбувалося поетапно й розтяглося на ціле століття.

Благотворний вплив Михайла Коцюбинського помітний на творчості багатьох письменників.