Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Порівняльна психологія та зоопсихологія в Росії
У Росії засновником наукового вивчення психічної активності тварин – зоопсихології, були К.Ф. Рулье та В.О. Вагнер. В межах зазначеного напрямку вивчали прояви, закономірності та еволюцію психіки тварин, походження і розвиток психіки в онтогенезі та філогенезі, а також можливі передумови і передісторію людської свідомості. Володимир Олександрович Вагнер (1849-1934) проводив порівняльне вивчення природи інстинктів, аналізував проблему індивідуально-придбаної поведінки та її роль в життєдіяльності тварин, здійснював розробку самої методології “біопсихологічних” досліджень. Роботи про “будівельну” поведінку десятків видів павуків, міської ластівки. Основні ідеї розвинені в роботі “Біологічні підстави порівняльного методу”. До вивчення поведінки тварин запропоновано: - філогенетичний підхід, відповідно до якого особливості інстинктів даної групи тварин слід оцінювати в порівнянні з поведінкою споріднених видів; на основі такого порівняння можна прослідкувати послідовну еволюцію інстинктів у різних груп тварин; - онтогенетичний підхід, відповідно до якого походження інстинкту можна зрозуміти, аналізуючи його індивідуальні прояви і розвиток у окремої особини. Надія Миколаївна Ладигіна - Котс у своїх дослідженнях застосовувала порівняльно-психологічний метод, зіставляючи особливості поведінки тварин різного філогенетичного рівня (вищих і нижчих мавп, птахів і ссавців, антропоїдів і дітей). Організована зоопсихологічна лабораторія. Основна праця “Дитинча шимпанзе і дитя людини” (1935). Відзначаючи чисельні риси схожості поведінки шимпанзе і людини на ранніх стадіях онтогенезу, автор указує на ті критичні пункти, з яких розвиток психіки людини йде принципово іншими темпами і на якісно іншому рівні. Н.М. Ладигіна-Котс розробила і впровадила в експериментальну практику методику “вибору за зразком”. Центральне місце в її роботах займала проблема елементарного мислення тварин, як передумови людського мислення, що дозволяє виявити і відновити передісторію його виникнення в процесі еволюції. Завдяки її роботам стало відомо, як шимпанзе сприймають світ, їх здібність до узагальнення і абстрагування, прояву наочно-дієвого мислення. Особлива увага приділяється маніпулятивній, ігровій та конструктивній діяльності. Значення робіт Н.М. Ладигіної-Котс полягає в тому, що: - вперше був проведений експеримент по вихованню дитинчати шимпанзе в розвивальному середовищі; - був описаний онтогенез шимпанзе, порівняння особливостей пізнавальної діяльності приматів і людини; - показано наявність у шимпанзе здібностей до узагальнення і абстрагування, як однієї з характеристик елементарного мислення; - розроблений і введений в практику найважливіший сучасний метод дослідження психіки тварин – навчання “вибору за зразком”; - проведено порівняльне дослідження ігрової та конструктивної діяльності приматів; - зроблено висновок про наявність у тварин зачатків мислення як передумови мислення людини.
Дослідження онтогенезу поведінки дозволили Л.В.Крушинському сформулювати оригінальну концепцію співвідношення природженого і набутого у формуванні цілісного поведінкового акту. В кінці 50-х років 20 століття він приступив до багатопланового фізіолого-генетичного дослідження зачатків мислення у широкого діапазону видів тварин з різних загонів і класів хребетних. Підсумовуючи основний внесок Л.В.Крушинського у розвиток зоопсихології можна виділити наступні положення: - розробив визначення розсудливій діяльності у тварин; - запропонував оригінальні методики її лабораторного вивчення, придатні для тестування представників різних таксонів; - дав порівняльну характеристику розсудливій діяльності у ряду хребетних, показавши, що найбільш прості форми є у представників рептилій, птахів і ссавців; - проаналізував деякі аспекти її морфофізіологічних механізмів і роль в забезпеченні адаптивної поведінки; - вивчав генетичну детерміацію і онтогенез адаптивної форми поведінки.
|