Фактори інстинктивної поведінки

Внутрішні фактори. Внутрішнє середовище організму оновлюється, але не дивлячись на безперервні процеси асиміляції і дисиміляції, це середовище залишається за своїми фізіологічними показниками постійним (константним). Його константність базується на самовідновленні та врівноваженні внутрішніх процесів організму, що протікають у формі ритмів. Саме в зрушеннях цих ритмів вбачають первинну мотивацію поведінки, першопричиною і основою якої є більш менш значні і тривалі відхилення від нормального рівня фізіологічних функцій, порушення внутрішніх ритмів, що забезпечують життєдіяльність організму. Ці зрушення проявляються в потребах, на задоволення яких спрямовано поведінку. Першочергове значення мають для внутрішньої мотивації поведінки ритмічні процеси, що відбуваються в ЦНС. Власна ритміка стовбурової частини у хребетних і черевних нервових структур у безхребетних забезпечує поведінку в часі. Це “біологічний годинник”, який регулює ритміку життєдіяльності організму. Відносно інстинктивного прояву поведінки це означає, що періодичні коливання зовнішньої активності тварин, початок і закінчення дій, що ритмічно повторюються, визначаються ритмом “внутрішнього годинника”, синхронізованого з космічним часом.

Коливальні процеси, що самозбуджуються, з періодом, рівним приблизно добі мають назву – циркадний ритм. Окрім циркадних ритмів в поведінці тварини виявляються і більш короткотривалі ритми, що багато разів повторюються в протягом дня (клоктання індика). У звичних умовах, протікання внутрішніх ритмів змінюється під впливом зовнішніх умов (слухових, зорових, інших стимулів, метеорологічних чинників, залежить від загального фізіологічного стану організму).

Німецький нейрофізіолог Е. Хольст виявив у стовбуровій частині головного мозку курки ряд зон, активація яких викликає типові інстинктивні рухи різного функціонального значення. При цьому виявилось, що при роздратуванні однієї і тієї ж ділянки мозку з посиленням сили роздратування одна інстинктивна дія змінюється іншим в природній послідовності.

Зовнішні фактори інстинктивної поведінки. Згідно до положень етологічної концепції, інстинктивні рухи заблоковані спеціальною системою “природжених пускових механізмів”. Останні є сукупністю нейросенсорних систем, що забезпечують приуроченість поведінкових актів до біологічно адеватних умов середовища (“пускової ситуації”). Коли тварина опиняється в цій ситуації відповідний природжений пусковий механізм забезпечує розпізнавання, оцінку та інтеграцію специфічних для даної інстинктивної реакції подразників, після чого наступає розгальмовування, “зняття блокування”. Очевидно, одночасно відбувається активація відповідних нервових центрів і зниження порогів чутливості. Зовнішні подразники, що становлять в своїй сукупності пускову ситуацію, мають назву “ключових подразників”, оскільки вони підходять до своїх природжених пускових механізмів, як ключ до замку. Ключові подразники є такими ознаками компонентів середовища, на які тварини реагують незалежно від індивідуального досвіду природженими інстинктивними формами поведінки. Ключовими подразниками є: прості фізичні, або хімічні ознаки: форма, розмір, рухливість, колір, запах; або просторові відносини: взаєморозташування деталей, відносна величина. Носіями цих ознак можуть бути як інші тварини, рослини і об’єкти неживої природи.

Важлива особливість дії ключових подразників полягає в тому, що вони підлягають закону сумації: із збільшенням їх параметрів пропорційно посилюється інстинктивна реакція тварини. У експериментальних умовах це може привести до супероптимальних реакцій, коли тварина “перебільшено” сильніше реагує на штучний подразник, в якому “згущують фарби”, що може привести до біологічно абсурдної поведінки тварини.

Структура інстинктивної поведінки: пошуковаі завершальна фаза поведінкового акту. В ході пошукової фази тварина відшукує ті ключові подразники, точні їх комбінації (пускові ситуації), які приведуть до завершальної фази, в якій втілюється біологічне значення всього пускового механізму (У. Крайг). Пошукова поведінка є пластичною фазою інстинктивної поведінки. Вона характеризується яскраво вираженою орієнтовно-дослідницькою діяльністю тварин і переплетенням природжених і придбаних, заснованих на індивідуальному досвіді компонентів поведінки. Завершуюча поведінка є ригідною фазою. Виконувані в ній рухи відрізняються строгою послідовністю, стереотипністю, і зумовлені відповідними макро і мікроморфологічними структурами, практично все природжене, генетично зафіксоване.