Двофакторна теорія Герцберга

Фредерік Герцберг та група його послідовників у другій половині 50‑ тих років розробили ще одну модель мотивації, заснованої на потребах. Вона дістала назву " двофакторної теорії". Модель побудована на результатах соціологічного опитування широкого загалу інженерно-технічного персоналу. Пропонувалося дати відповідь на питання: " Коли (в яких ситуаціях) після виконання службових обов'язків ви відчували себе особливо добре та навпаки? ".

За результатами відповідей Герцберг побудував двофакторну теорію, у якій виділив дві категорії: гігієнічні чинники та мотивації:

Таблиця 8.1

Герцбергова теорія мотиваці ї

Гігієнічні чинники пов'язані з оточуючим середовищем, у якому здійснюється праця (виконується робота), мотивації — з характером та змістом роботи. При відсутності чи недостатній мірі присутності гігієнічних чинників у працівника виникає та формується відчуття не­вдоволення роботою. Але навіть їх достатня кількість не може мотиву­вати людину до чогось. Відсутність чи неадекватність мотивацій на­пряму не пов'язане з незадоволенням роботою, проте їх наявність вик­ликає задоволення і підштовхує виконавців на підвищення ефектив­ності діяльності.

А ось як особи, що брали участь в опитуванні, оцінили ті ха­рактеристики роботи, що можуть привести до максимальної віддачі чи підвищити реноме (привабливість) праці.

1. Фактори підвищення продуктивності:

· великі шанси на просування по службі;

· добрий заробіток;

· оплата праці, що безпосередньо пов'язана з досягнутими ре­зультатами; визнання та схвалення добре виконаної роботи;

· складна, важка та цікава робота, що дозволяє розвинути свої здібності; робота, що дозволяє самостійно приймати рішення та вимагає творчого підходу;

· високий ступінь відповідальності.

2. Фактори, що роблять роботу більш привабливою:

· робота без значних напружень і стресів;

· зручний розпорядок;

· відсутність на робочому місці шуму та будь-яких виявів забруд­нення оточуючого середовища;

· робота з людьми, яким симпатизуєш;

· неформальні, неофіційні стосунки з безпосереднім керівництвом;

· достатня поінформованість про дійсний стан справ у фірмі (про те, що насправді відбувається):

· гнучкий темп роботи та робочий час;

· значні додаткові пільги;

· справедливий розподіл обсягу робіт.

Для ефективного практичного використання теорії Герцберга ад­міністрації організації необхідно скласти перелік гігієнічних та моти­ваційних чинників і надати можливість працівникам самим визначати і вказувати те, що їм до вподоби, а надалі постійно зважати на це.

Недолік теорії полягає в тому, що виконавці інстинктивно, на рівні підсвідомого пов'язують сприятливі ситуації з роллю своєї осо­бистості та об'єкта, який вони контролюють, а несприятливі - з факто­рами, що об'єктивно не залежать від опитуваних. Тобто усі негаразди прагнуть списати на " об'єктивні причини", а позитивні результаті вважають власною заслугою.