Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Цивільні Розділ ш правовідносини
Глава 12 Види і класифікація цивільних правовідносин § 1. Види цивільних правовідносин Цивільні правовідносини - це результат врегулювання цивільних відносин за допомогою закону, договору, статуту, звичаю. Це - певною мірою нова якість, якою наділяються відносини між людьми у суспільстві. Цивільне законодавство Російської імперії було присвячено виключно регулюванню майнових відносин, за винятком окремих норм, які стосувалися особистих відносин у сім'ї. Така позиція мала відповідне наукове обгрунтування. Професор Д. Й. Мейєр прямо заявляв, Що цивільне право має мати справу лише з правами майновими. Ідея необхідності визнання за особистими правами самостійного місця у структурі цивільного права почала утверджуватися у європейській цивілістичній науці у другій половині XIX століття. Як зазначав ще у 1883 р. професор С. В. Пахман, наука цивільного права не може задовольнятися лише одними майновими правами; особа та особисті права мають бути фундаментом цивільного права, оскільки на них вибудовані і без них немислимі всі інші цивільні інститути1.
3. Ромовська. Проект Кримінального кодексу очима цивіліста // Вісник Верховного Суду України, 1999.-№ 6.- С. 58. Пахман С. В. О значений личности в области гражданского права, кн.: Антологія української юридичної думки. Т. 6. Цивільне право / а заг. ред. ю. С. Шемшученка.- К., 2003.- С. 183. Українське цивільне право Розділ III. Цивільні правовідносини
Цивільний кодекс РСФР 1922 р. та його «близнюк» - Цивільний кодекс УСРР відображали тенденцію, що панувала в Росії: у них не містилося жодної норми, яка стосувалася б особистих відносин. Але плин часу, викликані ним світоглядні зміни зумовили певне «потепління» у ставленні до особистих прав. Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу УРСР 1963 p., його завданням було регулювання майнових і пов'язаних з ними особистих немайнових відносин. А у випадках, передбачених законом, цей Кодекс мав регулювати також й інші особисті немайнові відносини, тобто ті, що не були пов'язані з майновими. Отже, до предмета регулювання Цивільного кодексу вперше були зачислені відносини особисті, немайнові. Хоча це було зроблено з певними застереженнями, але прогрес у баченні суті цивільних відносин був незаперечним. Оскільки основним завданням Цивільного кодексу було забезпечення створення матеріально-технічної бази комунізму, майнові відносини були поставлені у структурі цивільних відносин на перше місце. Майнові відносини стояли на першому місці і у проектах Цивільного кодексу України, поданих на перше та друге читання. Конституція України у статті 3 проголосила людину, її життя, здоров'я, честь та гідність, недоторканність та безпеку найвищою соціальною цінністю. На підставі цієї конституційної норми повага до людини була визнана однією із ідеологічних засад цивільного законодавства. Ці обставини, а також включення до проекту Цивільного кодексу України окремої Книги «Особисті немайнові права фізичної особи» та поміщення її, за прикладом Конституції України, одразу за Книгою «Загальна частина» зумовили необхідність переосмислення місця особистих немайнових відносин у загальній структурі цивільних відносин. У результаті наукового доопрацювання у проекті Цивільного кодексу, поданому на третє читання, особисті немайнові відносини були поставлені на перше місце: «Цивільним законодавством, - записано у статті 1 Цивільного кодексу України, - регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини)»1. Ця фундаментальна новела повністю узгоджується з духом Конституції України, а також із статтею 3 Цивільного кодексу, у якій серед загальних засад цивільного законодавства на першому 1 Такої зміни дехто не побачив або не захотів побачити. Див.: Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар. У двох частинах. Частина 1 /Заред. Я. М. Шевченко- К., 2004.-С. 7. місці значиться неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини. Така зміна пріоритетів не означає приниження ролі майнових відносин у житті окремої людини і суспільства загалом. Однак незаперечним є те, що відносини та правові норми, які сприяють фізичному та духовному формуванню людини, повинні передувати відносинам та правовим нормам, котрі формують її як власника, як підприємця чи як сторону у договорі. Термін «особисті відносини» вживається у законодавстві та літературі з додатковим означенням «немайнові». Чи є у цьому потреба? Так. Це робиться, у першу чергу, для підтвердження нематеріальної суті особистих відносин. Але не лише для цього, а й для того, щоб засвідчити існування особистих майнових відносин. Право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, є майновим (матеріальним) правом потерпілого і водночас особистим правом у тому сенсі, що нікому іншому, окрім нього, воно належати не може. Особисті немайнові відносини виникають у сфері здійснення конституційних прав на життя, на охорону здоров'я, на житло та його недоторканність, на інформацію, на свободу та особисту недоторканність тощо. Особисті немайнові відносини виникають, як правило, одночасно з народженням людини і тривають протягом усього її життя. Натомість, майнові відносини є такими, що обмежені в часі, іноді є короткотривалими. Довго чи навіть довічно можуть тривати лише деякі з них. Особисті немайнові відносини виникають безпосередньо із закону, в той час як більшість цивільних відносин майнового характеру виникають за договором, тобто за волею їх учасників. Майнові права та обов'язки можна, як правило, передати іншій особі, можна залучити іншу особу до їх здійснення. У сфері цивільних відносин немайнового характеру це неможливо, за винятком залучення батьків, опікунів до здійснення особистих прав дитини чи недієздатного. Розмежування особистих немайнових та майнових відносин не заперечує їхнього взаємозв'язку, оскільки вони є відображенням різних сторін життєдіяльності людини. Особисті відносини, якщо висловитися образно, обслуговують Душу, в той час як тіло - майнові потреби людини - обслуговують відносини майнові. Людина не може існувати без одягу, харчів, житла, тобто того, що має забезпечити її життя. Тому, найперше, майновими є відносини власності. У них кожен суб'єкт виступає Українське цивільне право у двох ролях: як носій права володіння, користування та розпорядження майном і водночас як носій загального обов'язку не зазіхати на чуже. Людина за своєю природою діяльна. Для задоволення своїх потреб вона змушена брати участь у цивільному обороті. Участь у цивільному обороті є основним видом діяльності багатьох юридичних осіб. Відносини між учасниками цивільного обороту (продавцем та покупцем, замовником та підрядником, наймодавцем та наймачем) є майновими не лише тому, що виникають з приводу майнових благ, а й тому, що є загалом відплатними. Безвідплатність майнових договірних відносин є не загальним правилом, а лише поодиноким винятком з нього. У сфері майнових відносин мірилом цінності та ціни виступають гроші. Особисті немайнові та майнові відносини — два окремих види цивільних відносин. Проте розмежування цих відносин, повторимо, не заперечує взаємозв'язку між ними. У Цивільному кодексі є чимало процедурних норм, які визначають порядок оформлення цивільних прав (вимоги щодо форми договору, статуту юридичної особи, порядку прийняття спадщини тощо). Відносини, які складаються у процесі реалізації цих норм, були названі організаційними1. Вони, звісно, не існують ізольовано, а є завжди супутніми, «асистуючими» до відносин особистих та майнових.
|