Наслідки відмови в позові у зв'язку із спливом позовної давності

За законодавством багатьох держав, як уже зазначалося, подан­ня позову після спливу давності є неможливим.

Звідси випливає однозначний висновок: оскільки можливість примусового здійснення вимоги втрачена, то право, з якого ця ви­мога виникла, стає «безсилим», «безуспішним» (О. Огоновський).

А яка доля права, якого позивачеві не вдалося захистити за на­шим законодавством? Чи може право існувати за умови, що не може бути захищеним?

За Цивільним кодексом України, зі спливом позовної давності (а вона відносно коротка) ще не всі шанси втрачені. Вони втра­тяться у разі відмови у позові.

Відмова у позові за спливом позовної давності буде, з одного боку, наслідком, а, з другого - підставою для виникнення інших правових наслідків.

У радянській правничій літературі була висловлена думка, за якою відмова в позові за спливом позовної давності не викликає припинення права.

Однак концепція збереження у особи права після припинення можливості його захисту не узгоджується із сутністю права, оскі­льки не може вважатися правом особи те, що не може бути за­хищене.

С. позичив Т. 2 тис. гривень, але Т. вчасно не повернув бор-\ гу. С. звернувся з позовом через 5 років після настання права -і вимоги. Суд в позові відмовив, не визнавши причини пропу­щення позовної давності поважними.

Після припинення договору оренди Б. (орендар) не повернув речі, якою він користувався. Позовну заяву Д. (орендодавець) подав суду після спливу позовної давності. Суд в позові відмовив.

У першому випадку гроші як предмет позики відразу після її передачі за договором стали власністю боржника. Кредитор, по­збувшись права власності, втратив згодом і право вимоги, а це

________ Розділ VII. Захист цивільного права та інтересу. Позовна давність

означає, що Т. через недбалість С. одержав прибуток, який не можна назвати незаконним збагаченням. Єдине, що повинен зро­бити суд у цій ситуації: повідомити податкову адміністрацію про наявність у С. реального грошового доходу, з якого йому належить сплатити податок.

Кредитор, якому суд відмовив в позові за спливом позовної да­вності, має право звернутися з позовом до особи (бухгалтера, юрисконсульта, адвокатської компанії чи адвоката), з необережно­сті якої позовна заява була подана несвоєчасно, з позовом про відшкодування завданих збитків.

За частиною 2 статті 346 ЦК, право може бути припинене, крім випадків, визначених у частині 1, також і в інших випадках, вста­новлених законом.

Хоча відмова в позові за пропущенням позовної давності не на­звана підставою припинення права власності, засада розумності дає нам можливість стверджувати, що саме таким є дух закону.

Відповідно до частини 2 статті 328 ЦК, право власності вва­жається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону. Це дає підставу стверджувати, що у разі відмови в по­зові про витребування речі за спливом позовної давності від­повідач стає її власником.

Наслідки виконання Втративши право на позов, кредитор «обов'язку совісті» втрачав право вимоги до боржника, що

звільняло останнього від юридичного

обов'язку. Однак він залишався обтяженим, - за словами фран­цузького вченого Р. Саватьє, - «обов'язком совісті», якого закон не заперечує¹. Цей обов'язок совісті непідвладний часові.

Визнання цього обов'язку законом засвідчується правилом час­тини 1 статті 267 ЦК: особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення ви­конаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Вісник Верховного Суду України, 2005. № 4.- С. 18.

Саватьє. Теория обязательств.- М., 1972.- С. 438.

Відомості про автора