![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
На тему: «Характер та його структура».Стр 1 из 6Следующая ⇒
Міжрегіональна Академія Управління Персоналом Прикарпатський Інститут
Курсова робота на тему: «Характер та його структура».
м. Львів – 2014р Зміст:
Вступ. 3 1. Природа і сутність характеру. 5 2. Феноменологія характеру. 14 3. Виховання характеру. 18 4. Структура характеру. 23 5.Основні риси типового характеру. 28 Висновки 33 Список використаної літератури. 34
Вступ Характер – динамічна форма складного психологічного змісту, яка виявляється в сталому способі життя індивіда. Людину звичайно характеризують як добру чи злу, скромну чи настирну, делікатну чи грубу, чуйну чи черству, ліниву чи працелюбну, колективіста чи егоїста, боязку чи сміливу. Характером пояснюють також вчинки і проступки, життєві досягнення і невдачі. Поза сумнівом, це властивості індивідуальності, але на відміну від властивостей нервової системи, темпераменту чи здібностей вони відображають не динаміку і не результативність, а зміст стосунків людини зі світом. Якщо темперамент – це сукупність властивостей, які ґрунтуються на процесах дозрівання, то характер – на загальних закономірностях психічного розвитку в онтогенезі, серед яких особлива роль належить вихованню. Якщо темперамент є формальною ознакою способу життя і виявляється як індивідуальний стиль діяльності, то характер – також як змістовий і є ознакою індивідуального стилю життя. Характер – це зафіксована у вигляді властивостей і сповнена глибокого змісту форма усталених стосунків індивіда зі світом. За характером приховане життя індивіда в певних суспільно-історичних умовах. Отже, характер є психологічним явищем, своєрідним «зліпком» Таблиця 1. Індивідуальність та її властивості
з культури, що формує певні зразки стилю життя. Проте індивід не тільки «вбирає» в себе культуру, а й «набирає» з неї той чи тон зміст. Тому характер – індивідуальний стиль життя в межах певної культури. Найвиразніше це виявляється на рівні особистості, де характер є засобом життя, послуговуючись яким індивід веде діалог з культурою, втілює себе у світ. Як і інші властивості індивідуальності, характер виконує інструментальну функцію, є певним способом реалізації стосунків індивіда з дійсністю. У психології поняття характеру було предметом дискусії ще з часів Теофраста (Феофраста) (372–287 рр. до н. є.). На сучасному етапі розвитку психології цю дискусію загострює проблема національного характеру.
|