![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Вимова приголосних
У латинськiй мовi – 18 приголосних (consonantes). Бiльшiсть приголосних вимовляється як вiдповiднi звуки українського алфавiту. Зупинімося на тих, якi мають рiзне звучання залежно вiд позицiї у словi. с – вимовляється, як українськi [ц] i [к]. c перед e, i, y, oe, ae, eu вимовляється, як [ц]: centenarium [центенарiум] – центнер cera [цера] – вiск circŭ lus [цiркулюс] – коло cisterna [цiстерна] – пiдземне водосховище citrus [цiтрус] – цитрусове дерево cyclus [цiклюc] – цикл cyaneus [цiанеус] – темно-синiй cycnus [цiкнус] – лебiдь cylindrus [цiлiндрус] – цилiндр, валок caelum [целюм] – небо caеremonia [церемонiя] – пошана, культ coenobī ta [ценобiта] – монах coeptum [цептум] – початок coetus [цетус] – зв’язок, збори ceu [цев] – нiби У рештi випадкiв c вимовляється, як український [к]: color [кольор] – колiр calor [кальор] – тепло culmen [кульмен] – верхiвка, точка cautio [кавцiо] – обережнiсть calcium [кальціум] – кальцій credo [кредо] – вiрю. Вимова латинського звука «c», як український [ц] традицiйна в українськiй навчальнiй практицi. Встановлено, що в латинськiй мовi класичної епохи c в усiх позицiях звучало, як український [к]. Перехiд до звучання [ц] почався у ранньому середньовiччi. g – вимовляється, як український [ґ] у словах ґрунт, ґудзик gravĭ tas [ґравiтас] – важкiсть, тягар granum [ґранум] – зерно gloria [ґльорiа] – слава h – вимовляється приблизно, як український [г] у словах глина, огiрок: hortus [гортус] – сад habilĭ tas [габiлiтас] – придатнiсть k – вживається для позначення звука [к] i трапляється у декiлькох словах, запозичених з інших мов: kalium [калiум] – калiй Kaeso [Кезо] – Кезон, чоловiче iм’я Kalendae [Калєнде] – Календи, перше число мiсяця kefir [кефiр] – кефiр kinesis [кiнезіс] – рух l – вимовляється м’яко, як український [ль]: lapis [ляпiс] – камiнь lac [ляк] – молоко littĕ ra [лiттера] – буква, літера s – вимовляється здебiльшого, як український [с]: subsidium [субсiдiум] – допомога, пiдтримка, субсидія sequester [секвестер] – посередник sal [саль] – сiль
x – вiдповiдає українським словосполученням [кс] i [кз]: radix [радiкс] – корiнь lex [лекс] – закон
z – вимовляється, як український [з] і трапляється у словах грецького походження: zona [зона] – зона, пояс, zodiā cus [зодiакус] – зодiак zoon [зоон] – тварина zephyrus [зефiрус] – захiдний вiтер У словах негрецького походження z читається як [ц]: zincum [цiнкум] – цинк influenza [iнфлюенца] – iнфлюенца (один з видiв грипу). Лiтера «у» Лiтера «iпсилон», у математицi «iгрек», запозичена з грецького алфавiту, у будь-яких позицiях вiдповiдає українському звукові [i], трапляється у словах і термiнотворчих елементах грецького походження. Слiд звернути увагу на значення та написання часто вживаних у науковiй термiнологiї грецьких коренiв i префiксiв: cycl (-o) – вказує на коло, круг i є частиною складних слiв, що вiдповiдають поняттям «круг», «коло»: cyclō num [цiкльонум] – циклон, атмосферний вихор cyclotrō num [цiклотронум] – циклотрон, прискорювач заряджених частинок cyclohexā num [циклогексанум] – циклогексан, органiчна сполука, безбарвна рухлива рiдина dys – вказує на порушення, розлад, поділ, втрату dysharmonia [дисгармонiя] – порушення гармонiї, безлад, хаос dyscinesia [дiскiнезiа] – розлад руху glyc (-k) – вказує на вмiст цукру: glycō sum [ґлікозум] – вуглевод групи моносахаридiв glykaemia [ґлiкемiа] – ґлiкемiя hydr – вказує на вміст води: hydrogenium [гiдроґенiум] – водень hydrologia [гiдрологiя] – наука, що вивчає гiдросферу hyper – вказує на пiдвищення, надмiрнiсть: hypergenĕ sis [гiпергенезiс] – процес утворення гiрських порiд, мiнералiв hyperinflatio [гiперiнфляцiо] – надмiрне роздування hyperthermia [гiпертермiа] – перегрiвання hypo – вказує на зниження, нестачу: hypotenū sa [гiпотенуза] – гiпотенуза, найбiльша сторона прямокутного трикутника hypothē ca [гiпотека] – застава hypocentrum [гiпоцентрум] – область виникнення землетрусу my (-o) – вказує на стосунок до м’язiв: myoglobī num [мiоґлобiнум] – складний бiлок м’язiв людини myс (-k) – вказує на грибок: mycō sis [мiкозiс] – грибкове захворювання mycobacteria [мiкобактерiа] – грибкова бактерiя ox (-y) – вказує на кисень у сполуках: oxygenium [оксiґенiум] – кисень oxyliquī tum [оксiлiквiтум] – вибухова речовина, просочена рiдким киснем poly – вказує на численнiсть, багато: polyamī dum [полiамiдум] – полiамiд, синтетичний полiмер polygō num [полiґонум] – многокутник, дiлянка pyr – вказує на вогонь, жар, термiчний процес: pyrochlō rum [пiрохльорум] – мiнерал класу оксидiв pyrolysis [пiролiзiс] – розщеплення складних органiчних сполук syn-(sym-) – вказує на поєднання, зв’язок із чимось: synthĕ sis [сiнтезiс] – поєднання synoptĭ ce [сiноптiце] – синоптика, наука, що вивчає закономiрностi розвитку фiзичних процесiв у природi. symposium [сiмпозiум] – нарада, бенкет symptō ma [сiмптома] – вияв або ознака якогось явища yl - – вказує на вмiст речовини, матерiї: acetylsalicylĭ cus [ацетiлсалiцiлiкус] – ацетилсалiциловий phenylī num [фенiлiнум] – фенiлiн Буквосполучення з «h» Сполучення з «h» трапляються здебiльшого у словах грецького походження: a) ch вимовляється, як український [x]: charta [харта] – карта chemĭ cus [хемiкус] – хiмiк (хемік) chlorum [хльорум] – хлор б) ph вимовляється, як український [ф]: phyton [фiтон] – рослина phosphas [фосфас] – фосфат philosophia [фiльозофiа] – фiлософiя в) rh вимовляється, як український [p]: rhombus [ромбус] – ромб rhythmus [рiтмус] – ритм rhapsodia [рапсодiа] – пiсня, рапсодiя г) th вимовляється, як український [т]: thallium [таллiум] – талiй theoria [теорiа] – теорiя thermae [терме] – тепловi джерела д) sch вимовляється, як український [сх]: schola [схоля] – школа schema [схема] – схема schisma [схiзма] – схизма Буквосполучення з «ngu», «qu», «su», «ti» а) ngu перед голосним, який входить до складу буквосполучення, вимовляється, як український [нґв], а перед приголосним – [нґу]: lingua [лiнґва] – мова pinguis [пiнґвiс] – жирний angŭ lus [анґулюс] – кут singulā ris [сінґулярiс] – окремий, однина; б) q вживається у сполученнi з «u» і перед наступним голосним вимовляється, як український [кв]: quadrā tum [квадратум] – квадрат qualificatio [квалiфiкацiо] – ступiнь i вид професiйної пiдготовки quantum [квантум] – квант, мiнiмальна кiлькiсть, на яку може змiнюватись фiзична величина quorum [кворум] – кiлькiсть присутнiх на зборах, достатня для визнання зборiв правочинними; в) su перед голосним, який входить до складу буквосполучення, вимовляється, як український [св], а перед приголосним – [су]: consuetū do [консветудо] – звичка suavis [свавiс] – приємний suasoria [свазорiа] – захист, рекомендацiя summa [сумма] – сума, пiдсумок substantia [субстанцiа] – суть, речовина, матерiя; г) ti у класичнiй латинi у всiх позицiях вимовлялось, як [тi]. У IV–V ст. н.е. перед наступним голосним стало вимовлятися, як [цi], ця традицiя збереглася досі: lectio [лєкцiо] – читання, вибiр eruditio [ерудiцiо] – освiта, навчання ratio [рацiо] – розум
«Ti» вимовляється, як [тi], якщо на нього падає наголос, або перед ним стоїть «n»: totī us [тотiус] – родовий вiдмiнок однини вiд totus – цiлий; montium [монтiум] – родовий вiдмiнок множини вiд mons – гора. Наголос (Accentus) Правило наголосу. Наголос у латинськiй мовi падає на другий склад від кiнця слова, якщо голосний цього складу довгий, якщо ж вiн короткий, то наголос переходить на третiй склад від кiнця слова, незалежно вiд довготи чи короткостi голосного третього складу від кiнця слова. Подiл на склади Кількість складiв у словi залежить вiд кiлькостi голосних. У латинськiй мовi подiл на склади буває: 1) мiж двома голосними, наприклад: praesidium [prae-si-di-um] – захист, засiдання devalvatio [de-val-va-ti-o] – девальвацiя, зниження курсу грошей; 2) перед окремими приголосними, сполученням qu: oeconomĭ cus [oe-co-no-mĭ -cus] – господарський maritĭ mus [ma-ri-tĭ -mus] – морський aquō sus [a-quo-sus] – водяний; 3) у групi з двох приголосних у серединi слова: centum [cen-tum] – сто inspector [in-spec-tor] – iнспектор, наглядач; 4) у групi з трьох приголосних, у серединi слова, мiж другим i третiм приголосним: punctum [punc-tum] – крапка sanctus [sanc-tus] – священний; 5) префiкс видiляється: transformatio [trans-for-ma-ti-o] – перетворення, передавання differentia [dif-fer-en-ti-a] – рiзниця, вiдмiннiсть. Дифтонги i диграфи утворюють один склад: Euclī des [Eu-clī -des] – Евклiд amoenĭ tas [a-moe-nĭ -tas] – краса Довгота i короткiсть складу I. Правила довготи (Наголос на другому складi від кiнця слова) 1. Голосний довгий, якщо над ним стоїть знак довготи (ˉ) (природна довгота): natū ra [na-tū -ra] – природа longitū do [lon-gi-tū -do] – довжина. 2. Дифтонги i диграфи завжди довгi: emphyteuta [em-phy-teu-ta] – орендатор diaeta [di-ae-ta] – дiєта. 3. Голосний довгий за положенням, якщо вiн стоїть перед двома i бiльше приголосними: fundamentum [fun-da-men-tum] – основа instrumentum [in-stru-men-tum] – знаряддя. 4. Голосний завжди довгий перед приголосними х або z: reflexus [re-fle-xus] – рефлекс oryza [o-ry-za] – рис. ІІ. Правила короткостi (Наголос на третьому складi від кiнця слова) 1. Голосний короткий, якщо над ним стоїть знак короткостi (˘) (природна короткiсть): littĕ ra [lit-tĕ -ra] – буква numĕ rus [nu-mĕ -rus] – число. 2. Голосний перед голосним короткий: obligatio [ob-li-ga-ti-o] – зобов’язання praemium [prae-mi-um] – нагорода. 3. Голосний короткий перед h i сполученнями ch, ph, th, rh, sch: contraho [con-tra-ho] – стягую philosophus [phi-lo-so-phus] – фiлософ. 4. Голосний короткий перед сполученням нiмих приголосних iз плавними: b, p, d, t, c, g з l або r (bl, br, рl, pr, tl, tr, cl, cr, gl, gr, dl, dr): cerebrum [ce-re-brum] – мозок centimetrum [cen-ti-me-trum] – сантиметр. Якщо довготу i короткiсть складу за положенням визначити неможливо, слiд звернутись до словника, де довгота позначається знаком ˉ, а короткiсть – ˘.
|