Словотворення іменників першої відміни

Іменники першої відміни утворюються від трьох основ: іменникових, прикметникових та дієслівних.

1. Іменникові основи.

Від основи іменника за допомогою формантів:

а) - ŭ la, -cŭ la, -ŏ la, -ella утворюються іменники із зменшувальним значенням:

lingua, ae, f – язик, мова – lingŭ la, ae, f – язичок

forma, ae, f – вид, зовнішність – formŭ la, ae, f – формула

pars, partis, f – частина – particŭ la, ae, f – частинка

cutis, is, f – шкіра – cuticŭ la, ae, f – шкірочка

arteria, ae, f – артерія – arteriŏ la, ae, f – артерійка

filia, ae, f – донька – filiŏ la, ae, f – донечка

capra, ae, f – коза – capella, ae, f – кізонька;

б) за допомогою форманта - ī na утворюються іменники, які означають мистецтво чи заняття: officī na, ae, f – аптека, doctrī na – вчення, наука.

2. Прикметникові основи.

Від основи прикметника за допомогою формантів -ia, -itia утворюються іменники із значенням властивості, прикмети:

concors, concordis – згідний – concordia, ae, f – згода

miser, ĕ ra, ĕ rum – нещасний – miseria, ae, f – нещастя

iners, inertis – бездіяльний – inertia, ae, f – бездіяльність

potens, potentis – сильний – potentia, ae, f – сила

avā rus, a, um – жадібний – avaritia, ae, f – жадібність.

3. Дієслівні основи:

а) від основи інфекта із словотвірними формантами - (e)ntia, ‑ (a)ntia утворюються іменники із значенням якості чи стану:

consistĕ re – гуснути, застигати – consistentia, ae, f – стан рухомості високов’язких рідин і напівтвердих речовин

differre – розрізняти – differentia, ae, f – різниця

intellegĕ re – розуміти – intellegentia, ae, f – розуміння, здатність сприйняття

substā re – існувати – substantia, ae, f – суть, сутність;

б) від основи супіна за допомогою словотвірних формантів ‑ (t)ū ra, -(s)ū ra утворюються іменники із значенням результату дії:

struo, struxi, structum, ĕ re – будувати – structū ra, ae, f – структура

metior, mensus sum, ī ri – виміряти – mensū ra, ae, f – міра, вимір.

Новоєвропейські мови, запозичуючи латинські слова першої відміни, засвоїли також словотвірні форманти:

лат. natū ra, cultū ra, censū ra, doctrī na, medicī na;

укр. натура, культура, цензура, доктрина, медицина;

фр. nature, culture, censure, doctrine, medicine;

англ. nature, culture, doctrinе, medicine;

нім. Natur, Kultur, Doktrin, Medizin.

Прийменники (Praepositiō nes)

У латинській мові прийменники вживаються з акузативом, аблативом, акузативом і аблативом, рідко з ґенетивом.

1. Найуживаніші прийменники з акузативом:

ad – до, біля, для; ante – перед, до; apud – в, біля, при; contra – проти, напроти; extra – ззовні, поза, за; infra – нижче, під, після; intra – всередині, протягом; inter – між; ob – перед, внаслідок; praeter – мимо, крім; per – через, крізь; post – після, позаду; trans – через, за, по той бік; supra – вище, над.

2. Найуживаніші прийменники з аблативом:

a (ab) – від; de – з, про, по; pro – попереду, перед, за, замість; sine – без; cum – з; e (ex) – із, з; prae – перед, через.

3. Прийменники з акузативом і аблативом:

in – в, на, до

sub – під

super – над чим, на чому, на що.

На питання де? керують аблативом, на питання куди? – акузативом.

Два прийменники causa, gratia – заради, для, із-за керують ґенетивом і вживаються постпозитивно.