Таємниця 3. Народження Ісуса Христа

Скоро розпочнеться літургійний час Адвенту, в якому чекаємо на прихід Ісуса. Якою буде наша зустріч з Ісусом, у великій мірі залежить від того, як приготуємося та відкриємося до тої зустрічі. Дуже важливо, чого ми чекаємо від тої зустрічі, і як вирушаємо на зустріч з Ісусом. Діві Марії дуже важливо спонукати і приготувати нас до спасенної зустрічі з Господом. Вона хоче розбудити в нас прагнення Бога, Який першим прийшов нас шукати. Богородиця Своїми посланнями нас не залякує, не сварить, та не вказує пальцем на наші гріхи. Вона як Мати, довіряє Своїм дітям. Її послання так часто повторюються, бо Вона знає, що іноді нам легше прийняти те, що не можна, ніж те, що можна і потрібно робити. Тому Її послання відкривають нам шлях до світла, свободи, любові та радості. Послання Діви Марії не мають на меті вишукувати наші гріхи і лякати нас. Діва Марія приходить не для того, щоб нас судити, але щоб вести нас дорогою до Ісуса, Спасителя. Своїми материнськими словами, повними світла, Вона хоче відшукати нас у темряві, а коли говорить нам про гріховну погибель, пропонує нам захист, яким є дорога навернення та святості.

Навернення — це не лише відмова від зла та гріха, це заклик до щоденного віднаходження чогось нового в собі, в інших, у Бозі. Основою та умовою нашого навернення є Божа благодать. Бог постійно звертається до нас, а тому і ми можемо звертатися до Нього. Він звертається до нас, бо любить нас і очікує на нашу відповідь у любові. Кожен, хто любить, прагне близькості любого. Хто любить, той не спить, не дрімає, але постійно шукає і знаходить щось нове. І коли Бог повторюється, то не стає ні монотонним, ні нудним, бо Він безмежна доброта і любов. Лише любов ніколи не буває нудною. Радість від нас відбирають не терпіння, а гріх, егоїзм, жадібність. Тепер не популярно говорити про гріх. Це слово часто заміняють багатьма іншими: слабкість, вади, схильність.

Гріх—це духовна реальність, яка протиставляє нас у відносинах з Богом, відтак і з людиною. Гріх—це брак доброго, гарного і правдивого, всього, що надає людині сенсу і повноцінності. Гріх і провина це реальності, які перебувають у людині, а не поза нею. Всередині себе ми відчуваємо нездатність бути добрими. Зло присутнє у серці людини. Людина чується безпорадною перед цим злом. Цю реальність визнає і святий Павло: «Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то ні; бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу.» (Рим 7, 18B19). Внутрішній стан безпорадності і бажання визволитися з нього викликає конфлікт, який спонукає нас шукати допомоги у звільненні: «Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти?» (Рим 7, 24).

Прощення, любов і сил у розпочинати все знову нам дає таїнство Сповіді. Його пропонує нам Церква та закликає до нього Діва Марія. Таїнство Покаяння оздоровлює нас силою Божої благодаті. У цьому таїнстві Ісус дає нам Себе і приходить на зустріч з нами як небесний лікар, що приймає на Себе тягар наших гріхів. Варто працювати над своїм серцем, бо лише це робить людину щасливою. Не треба шукати у серці лише негативне, треба бути готовим рішуче робити нові кроки до свободи, доброти і любові. Не кажімо, що у цьому посланні Діва Марія не сказала нам нічого нового, що ми це вже чули багато разів. Її послання є новим доказом Божої ласки та любові до нас, Її улюблених дітей. Слухаймо і серцем приймімо слова нашої Небесної Матері, щоб відкрити любов і радість життя.

Послання: Дорогі діти! І сьогодні приношу вам на руках Свого Сина Ісуса, щоб подарував вам Свій мир. Моліться, дітоньки, і свідчіть, щоби в кожному серці запанував не людський, а Божий мир, якого ніхто не зможе порушити. Цей мир у серці Бог дає тим, кого любить. Усі ви через хрещення в особливий спосіб покликані і улюблені, тому свідчіть і моліться, щоб стати Моїми простягненими руками до цього світу, який прагне Бога і миру. Дякую, що прийняли Мій заклик.