Таємниця 5. Знайдення Ісуса в Єрусалимському храмі

Благословенна Діва Марія і цим посланням, як і попередніми, хоче розбудити у нас прагнення Бога, найглибшої основи нашого існування. Дорогою до відкриття цих основ є молитва. Молитва відкриває нас і веде до правдивої віри і довіри. Діва Марія наводить приклад з природи, а саме квітку. Квітка живе, бо розкривається на сонячні промені і тепло. Так само відбувається і з нашим духовним життям. Наше серце не відкривається саме по собі, механічно, згідно з якимись усталеними законами. Відкривання серця відбувається вільно і через добровільну згоду нашої волі на Божий заклик і пропозицію. Наша зустріч з Богом завжди стається за Божою ініціативою. Він завжди робить перший крок назустріч і чекає на нашу відповідь. Тому Ісус говорить: “От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зі мною.” (Одк 3, 20). Квітку, про яку говорить Богородиця у своєму посланні, можемо порівняти зі своїм серцем. Наше серце живе в тій мірі, наскільки воно відкрите для світла, тепла і променів Божого серця і Божої любові. Серце є тим місцем, де людина зустрічає Бога. Серце відображає внутрішню суть людини, укриту від поглядів. Воно проявляється у нашій зовнішній поведінці, діях, мові. Проте наші дії і слова можуть приховувати те, що є на серці. Людина має властивість бути дволичною. Тільки Бог проникає у наше серце і знає нашу сутність. Ми не можемо обманути Його, як іншу людину. Людина дивиться очима, а Господь дивиться, що є у серці. Нам треба глибше заглянути всередину себе, тобто у своє серце. На жаль, зазвичай ми живемо поверхово, на мілині духовного життя. Ми чужі самі для себе, бо наше серце оспале і закрите. Тому Діва Марія звертає нам увагу, як далеко ми від Її серця. Ми живемо в тілі, нас потягає усе зовнішнє. Ми легше сприймаємо те, що можемо бачити, чути і поверхово пережити.

Ісус часто звертає увагу своїм слухачам на те, що їхнє серце закрите, тверде і повільне до віри. Таке серце сформоване критеріями світу, який базується на короткотривалих цінностях — відмінних від євангельських. Дорога, яку вказує нам Марія, і до якої нас заохочує — це молитва, що приводить до віри. Молитва і віра не можуть існувати незалежно одна від одної — вони йдуть поряд. Наскільки молишся, настільки віруєш, і навпаки. Сучасна людина запрограмована на постійну активність і потребу бути продуктивною. В такому середовищі від нас очікують, що маємо багато віддавати. А що можемо дати? Можемо дати лише те, що прийняли і що маємо. Від Бога можемо прийняти тільки те, про що Його просимо. Він ніколи насильно не хоче і не буде вступати у наші серця і до нашого життя.

Ісус, Божий Син, теж молився, часто ціною Свого сну. Коли хочемо належати Ісусові, нам не залишається нічого іншого, як пройти дорогою, яку Він нам вказав. Ісус не тільки вказав нам дорогу, Він Сам наша Дорога, Правда і Життя.

Послання: Дорогі діти! Моліться, моліться, тільки моліться, поки ваше серце не відкриється у вірі, як квітка відкривається теплими променям сонця. Це є час благодаті, який Бог вам дає через Мою присутність, а ви далеко від Мого серця, тому закликаю вас до особистого навернення та родинної молитви. Нехай вас завжди надихає Святе письмо. Всіх вас благословляю Моїм материнським благословенням. Дякую вам, що відповіли на Мій заклик.

Частина Світла