Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Розкрийте поняття “чорний pr”.






“чорний” піар – це відвертий, іноді аж до абсурдності, наклеп: найрізноманітніші брехливі повідомлення, “листи” чи “спогади” колишніх знайомих, покинутих дружин чи згвалтованих дам. Також ж до методів цього виду піар-технологій, безперечно, можна зарахувати і нейролінгвістичне програмування та застосування технології 25-ого кадру. У деяких західних країнах використання технік НЛП у передвиборчих кампаніях законодавчо заборонено. У Росії та Україні ці прийоми активно застосовуються. До них належить насамперед установка- наказ: коли багато разів поспіль повторюють одну й ту ж фразу-обіцянку без додаткової аргументації. Ще один прийом – використання ефекту привязки до чужих досягнень та перемог. Серед інших нерідко використовують також створення ілюзії вибору, застовування певних слів, образів, фону.

Разом з тим не можна називати “чорним” піар використання інших маніпулятивних технологій. Адже усі теорії проведення переговорів, ефективних продаж базуються на використанні маніпулятивних технік.

Окрім “чорного” піару справді використовують і “брудні” виборчі технології. До них можна зарахувати використання примітивних прийомчиків: агітаційні дзвінки посеред ночі за конкурента, наклеєні на автомобілі портрети конкурентів, підкуп виборців, махінації у день голосування, використатння адмінресурсу і так далі.

Отже, не кожна “брудна” технологія є “чорним” піаром, але застосування його завжди є свідченням ведення боротьби саме брудними методами.

Сучасна наука не кваліфікує чорний піар як окремий вид public relations, та й думка про те, що цей термін уведений журналістами й активно використовується ними ж, — має сенс. Український сегмент Вікіпедії пропонує таке тлумачення: " Чорний піар — використання " чорних технологій" для того, щоб очорнити, спаплюжити імідж конкуруючої партії або групи. Також передбачає розповсюдження від імені конкуруючої організації образливих чи економічно небезпечних заяв, компромату. Словосполучення утворене за аналогією з виразом " чорна пропаганда" " [1].

Дмитро Старицький наголошує, що поняття " чорний піар" увів у російськомовний дискурс В. Пелевін у романі " Генерація Р", але розумів під такою назвою піар за гроші, на відміну від " білого піару", коли ЗМІ працюють заради інтересу і своїх читачів. Сам Д. Старицький пропонує таке визначення: " Чорний піар — це методи і дії, спрямовані на знищення репутації людини або компанії, які ведуться переважно за рахунок прихованого фінансування" [2].

Передусім не варто асоціювати " чорний піар" із рекламою, оскільки його спрямовано все-таки на створення події, а не на оприлюднення інформації за гроші.

Проблема кваліфікації чорного піару проявляється ще й у тому, що окремі прийоми можуть використовуватися для створення і позитивного, і негативного ефектів.

Чорний піар завжди передбачає свідому волю комуніканта і несвідому реакцію комуніката. Критерієм визначення таких дій чи інформації є винесення їх за площину моралі. При тому раціональна перевірка оприлюднених методами чорного піару даних завжди приводить реципієнта до відмінних від першого, емоційного сприймання висновків, або навіть до висновків, протилежних емоційним.

Реалізацію всіх прийомів чорного піару можна простежити на кількох рівнях: структурно-організаційному, змістовому, емоційно-психічному.

Структурно-організаційний рівень передбачає таку організацію подій і заходів, яка, проявляючись у покроковій стратегії, спрямовує реципієнта (тобто учасника) до несподіваної, не-осмисленої поведінки. Тут важливим засобом маніпулювання виступає включення у дію та керування вчинками учасника заходу в межах кроку, коли ж усвідомлення мети організаторів заходу учасником поширюється на кілька кроків — маніпулятивна стратегія стає чітко зрозумілою. Такі прийоми доволі часто використовуються при залученні неофітів у групи мережевого маркетингу.

Змістовий рівень чорного піру можна кваліфікувати за повнотою та об'єктивністю інформування або ж за відсутністю його. Вичерпна й неупереджена інформація — закономірний шлях до логічного висновку, водночас приховування частини інформації, зміна пріоритетів у відображенні реальності — все це причини хибних висновків і уявлень аудиторії, які йдуть на користь маніпулятору.

Емотивно-психічний критерій кваліфікації чорного піару проявляється через уведення спеціальних маркерів створюваного іміджу, що несуть не інформацію, а емоційну оцінку, яка часто не має під собою жодних підстав. Як правило, при цьому враховуються особливості психіки аудиторії, зокрема вікові та соціальні стереотипи, що призводить до неусвідомленого реагування. Крайні випадки реалізації таких прийомів можна спостерігати на рівні фізіологічного впливу — прийоми акустичної та візуальної маніпуляції. Зазначимо, що застерегтися від таких прийомів, як, наприклад, " ефект 25-го кадру", справді надзвичайно важко, а то й неможливо

 

78.РОЗКРИЙТЕ ПРОЦЕС ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ PR В ХХ СТОЛІТТІ.
Справжнім " батьком" паблік рілейшнз прийнято вважати Айві Лі, який почав серйозну роботу в галузі PR в 1903 році в виборчому штабі демократів, а потім створив власне " бюро", яке займалося консультуванням в області комунікацій.І саме він опублікував першу декларацію професійної поведінки, в якій зверталася увага на необхідність враховувати суспільні інтереси, виходячи з правдивої інформації.

Активний розвиток паблік рилейшнз як наукової дисципліни почалося в 20-і роки 20 століття і пов'язаний з ім'ям Едварда Л. Бернейза. У 1923 році виходить його книга «Кристалізація громадської думки», присвячена PR-практиці. У тому ж році в нью-йоркському університеті відкрилася перша кафедра паблік рілейшнз, на якій Бернейз прочитав курс по практиці і етиці PR. До цих пір цей курс лежить в основі багатьох навчальних програм, пропонованих студентам найбільшими університетами світу.
У Європі перші служби по зв'язках з громадськістю з'явилися після другої світової війни, яка, як не дивно, і стала поштовхом інтенсивного розвитку паблік рілейшнз в Англії і у Франції.

Як вважає Сем Блек, саме робота в міністерстві військової інформації і інших армійських службах дозволила підготувати у Великобританії значне число кваліфікованих спеціалістів в області PR. Відділи по зв'язках з громадськістю виникли, в першу чергу, в муніципальних структурах і формувалися якраз з військових пропагандистів.
Серед факторів, що вплинули на розвиток паблік рилейшнз після другої світової війни аж до наших днів можна виділити наступні: --поява і розвиток концепції «філософії компанії";
--розширення ринків і, як наслідок, необхідність формування мультинаціональної політики і розширення кола зацікавленої громадськості;
--посилення технологічного розвитку засобів масової інформації;
--інтернаціоналізація систем масової комунікації, виникнення нових полюсів політичного впливу, зміна ідеологічних стереотипів.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал