Розкрийте значення та структуру політичного іміджу.

В.М. Шепель починає одну зі своїх книг словами: “Поки б’ється серце, треба використовувати будь-який шанс, щоб подобатися людям. Кожний живе визнанням себе іншими”. Політиків ці слова стосуються як нікого іншого. Публічний політик повинен не просто сподобатися багатьом, він повинен сподобатися більшості. У політиці імідж як правило визначає перемогу на виборах. Сьогодні політичні лідери звертають більше уваги на формування свого іміджу, аніж на повсякденні проблеми. Катаємося на ковзанці, замість того, щоб формувати бюджет. Пересаджуємо чиновників на “Волгу”, замість того, щоб боротися з корупцією. Імідж стає сполучною ланкою між політиком та населенням. Адже люди не завжди вникають у всі нюанси політики, але неодмінно реагують на імідж політичних фігур та на його зміну. Особливістю нинішніх політичних, а особливо виборчих кампаній є те, що люди, як правило, не мають безпосереднього “виходу” на політика, вони бачать його імідж та телевізійну картинку.

На думку західних політтехнологів, лише на 7% успіх політичного лідера залежить від того, що він робить, а на 55% – від того, яке він справляє враження. Більшість людей роблять свій вибір аж ніяк не на раціональному рівні: як правило вони не будуть із олівцем у руках читати програми і листівки. Їхні критерії зовсім інші: “наш мужик”, “а він начебто нічого...”, “я його бачила, він мені сподобався”, “у нього кліпи щиросердечні”, “він добре виступає”, “він собак любить” тощо.

Вибір стосується саме образу, а не людини, оскільки в 99 % виборців не було й не буде контакту з кандидатом. Зараховується не те, що є насправді, а те, що проектується на екран, і не те, що сам кандидат проектує, а те, що сприймає виборець. Тому ми повинні змінити не кандидата, а вироблене ним враження. Відбувається як різке звуження каналу (тепер інформація йде тільки по двох з них – слуховому й зоровому*, так і різке скорочення часу на оцінку (ми бачимо кандидата півтори хвилини на день*. Це різке скорочення інформаційної розмаїтості проявляється в тому, що виборець скоріше реагує на певне утрирування, на певні ідеалізації”.

Побудову політичного іміджу можна розглядати як комунікативне програмування, суть якого полягає у відборі найбільш сприятливих для політиків форматів. Політичні лідери свідомо уникають форматів, які можуть продемонструвати не ті якості, котрі представляють комунікативний інтерес. Завдання успішного політика полягає у породженні тих повідомлень – візуальних, подієвих, вербальних, невербальних тощо, – які необхідні на певний момент. Лідер повинен бути оточений різними “знаковими підказками”, які дозволяють аудиторії безпомилково розуміти суть того, що відбувається.