Прошу розглянути дану заяву, та посприяти відновленню мого порушеного Конституційного права на працю.

Короткий виклад обставин моєї боротьби за право на працю описано нище:

11.09.2006 р. Я прийняв присягу державного службовця. Вважав своїм обов’язком працювати на благо та процвітання Української держави.

Вважав, що закони України є непорушними та займав активну політичну позицію.

04.11.2009 року мене було прийнято на роботу, на посаду провідного спеціаліста відділу банківської безпеки, до філії-Полтавське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України».

В кінці травня 2010 р., зайшовши в кабінет начальника філії-Полтавське обласне управління ВАТ «Ощадбанк» Ігнатенка Г.В. підписати документи, отримав запитання про хід перебігу справ які знаходяться на виконанні у ДВС. Я надав обгрунтовану відповідь на запитання. Ігнатенко Г.В. сказав мені, що якщо до кінця місяця не буде реалізації заставного майна то звільнить мене з займаної посади. Я пояснив, що до кінця місяця майно не може бути реалізовано, по причині встановлених строків згідно закону України «Про виконавче провадження». Роз'яснив порядок дій ініційованих виконавцем, спрямованих на досягнення певної мети, в процесі виконавчого провадження. На що Ігнатенко Г.В. відповів, що мої пояснення його не цікавлять, і я буду звільнений разом з Остапенком І.М. – головним спеціалістом відділу по роботі з проблемними активами.

03.06.2010 року, мене викликав до свого кабінету начальник Полтавської філії «Ощадбанку» та запропонував по „хорошому” написати заяву про звільнення за власним бажанням, по причині того, що я нібито не справляюся з роботою і на мене є скарги начальника відділу по роботі з проблемними активами.

Окремо слід зазначити, що до цього моменту ніяких зауважень до моєї роботи з боку начальника відділу по роботі з проблемними активами я не отримував. Навпаки, на попередніх зібраннях мене неодноразово, в усній формі відзначали, про що є свідки. Коли на повторну пропозицію написати заяву за власним бажанням я відреагував відмовою, Ігнатенко Г.В. попросив мене покинути кабінет пригрозивши, що я про це дуже пожалкую.

Наступного дня, а саме 04.06.2011р., начальник відділу кадрів (Мартіян О.М.) ознайомила мене з наказом про скорочення, згідно наказу управління від 03.06.2010р. № 276, про майбутнє звільнення із займаної посади на підставі п.1ч.1ст.40 КЗпП України, в зв’язку із змінами в організації виробництва і праці та скороченням штату працівників 04.08.2010р.

В мене одразу виникли сумніви щодо законності даного скорочення.

За період моєї роботи Ігнатенко Г.В. на основі особистої неприязні звільнив з займаних посад багатьох працівників, які в цілому справлялися зі своїми обов’язками, що призвело до зниження продуктивності роботи філії – Полтавське обласне управління ВАТ «Ощадбанк», внаслідок необхідності повторно проводити навчання нового персоналу.

Всі незаконно-звільнені працівники, готові підтвердити вищевикладені факти.

За період моєї роботи (з 04.11.2009р. по 09.08.2010р.) керівний склад юридичного відділу було змінено тричі; відділу роздрібного кредитування двічі; грошового відділу двічі та ін., це не враховуючи районів області.

До мене неодноразово надходили скарги з боку інших співробітників на те, що Ігнатенко Г.В. та інші працівники керівного апарату, принижували їх гідність та поводили себе неадекватно.

Я звернувся в письмовій формі до Голови правління ВАТ «Ощадбанк» Козака В.І., з доповідною про ситуацію яка склалася, про що свідчить Доповідна від 02.07.2010р. (Додаток № 10). Для перевірки фактів які були викладені в даній доповідній, до Полтавської філії ВАТ «Ощадбанк» було направлено комісію з фахівців центрального апарату, які в діях адміністрації Полтавської філії фактів недотримання чинного законодавства при моєму звільненні не виявило, про що свідчить лист-відповідь №21-46/1006/1618с від 19.08.2010 р. (Додаток № 11). В ході службового розслідування, комісія з представників центрального апарату ВАТ «Ощадбанк» діяла упереджено, а перевірку фактів викладених в моїй доповідній було здійснено поверхнево.

Вважаючи, що наказ про моє скорочення є незаконним, та складеним з грубими порушеннями чинного законодавства, я був вимушений звернутися до суду з метою захисту своїх Конституційних прав.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 31 березня 2011року у цивільній справі № 2-146\11 за позовною заявою Комарчука О.О. до ВАТ «Державний ощадний банк України» “Про поновлення на посаді, та Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 14.09.2011 р. у цивільній справі № 22ц-2564/2011 року, було встановлено, що відповідачем при моєму звільненні було порушено ряд статей КЗпП України, а саме:

1. ч.2 ст. 40 КЗпП України;

2. ч. 5 ст. 79 КЗпП України;

3. ч.2 ст.80 КЗпП України;

В процесі розгляду моєї справи №2-146/11 від 31.03.2011р. (Додаток № 1) за позовом до ВАТ «Ощадбанк», представники Ощадбанку постійно намагалися ввести суд в оману, своєчасно не надавали витребовувані судом документи, необхідні для вирішення справи.

Отож Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави, та Рішенням апеляційного суду Полтавської області було встановлено, що мене було незаконно звільнено з роботи, з численними порушеннями чинного законодавства, чим фактично було порушено ст. 43 Конституції України, але судова інстанція рішенням від 31.03.2011 р. відновила моє порушене, але закріплене Конституцією України право на працю.

Під час судового розгляду, керівництво ВАТ «Ощадбанк», в особі (В.о. начальника управління Литвин В.О.) постійно телефонує мені на мобільний телефон, погрозами змушує відмовитися від позову, постійно наголошує, що в разі поновлення мене на посаді, мене все одно буде звільнено, наголошує, що зробить мені погану репутацію, і я більше ніде не влаштуюсь на роботу.

Дані телефонні розмови мною було записано, в присутності свідків, та вони є в наявності.

Після того як мене було поновлено на посаді, згідно рішення суду (01.04.2011р.), починаючи з першого робочого дня, на мене постійно чинився тиск з боку керівництва ВАТ «Ощадбанк», мені постійно погрожували звільненням за «статтею», та погрозами змушували написати заяву про звільнення за власним бажанням. Одним з доказів чого є відеозапис, який я зробив біля установи Полтавського облуправління, на якому я заявляв, що на мене чиниться тиск, з метою звільнення мене з посади, в процесі чого на мене напав мій начальник та намагався перешкодити зйомці (відеозапис є в наявності), але тоді я до правоохоронних органів не звертався.

Мною було направлено заяву до органів прокуратури, після застосування до моєї персони фізичної сили начальником відділу банківської безпеки облуправління. Це не дало бажаних результатів, тиск на мене не припинився.

Фактично до виконання своїх службових обов’язків згідно посадової інструкції я допущений не був. Лише 02.06.2011р. моє робоче місце було укомплектоване належним чином. Це коштувало мені значних затрат часу на написання Доповідних і Заяв з проханнями привести моє робоче місце у відповідність Колективному договору, та забезпечити мене належними умовами праці (Заява від 12.05.2011р. та Доповідна 01.06.2011р., які були окрім подання в канцелярію, направлені рекомендованими листами з повідомленням, і вони є в наявності).

В процесі роботи на мене постійно зводилися наклепи, щодо нібито неналежного виконання мною посадових обов’язків. Я неодноразово звертався до керівництва в усній і письмовій формі з проханнями надавати мені завдання в письмовій формі, з коментарями щодо їх виконання, встановленням строків їх виконання, під розпис, з метою унеможливлення зведення на мене наклепів в майбутньому. Але керівництво ігнорувало дані звернення, з метою можливості зводити на мене наклепи. Я навіть був вимушений направити заяву подібного змісту рекомендованим листом, на адресу АТ «Ощадбанк», на ім’я начальника відділу банківської безпеки Жолонки В.С., але ніякої реакції не послідувало.

Я неодноразово звертався до керівництва, поштовим зв’язком, з заявами припинити тиск на мене, та надати мені можливість спокійно працювати. (додатки є в наявності).

13.10.2011р. згідно наказу № 547 мене було притягнуто до дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Не погоджуючись з 547-м наказом, мною було направлено позов до суду. Судом було відмовлено у задоволенні мого позову. Хоч я і до цього часу не погоджуюся з даним рішенням, проте зробив відповідні висновки, та не допускав подібних «порушень» в майбутньому.

01.02.2012р. згідно наказу № 51 мене було притягнено до дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Не погоджуючись з 51-м наказом, мною було направлено позов до суду. Судом було відмовлено у задоволенні мого позову. Хоч я і до цього часу не погоджуюся з даним рішенням, проте зробив відповідні висновки, та не допускав подібних «порушень» в майбутньому. Дану догану мені винесли на основі того, що я відмовлявся готувати висновки на списання безнадійної заборгованості. За наслідками даних висновків керівництво Полтавської філії Ощадбанку мало на меті привласнити грошові кошти, які було сформовано за рахунок доходу банку, на покриття безнадійної заборгованості, але з порушенням вимог, що до порядку такого списання. А саме з порушенням ряду вимог Положення «Про порядок визнання і списання безнадійної заборгованості за кредитними операціями», затвердженого Постановою правління ВАТ «Ощадбанк» 22 червня 2001 р. № 76 зі змінами та доповненнями. Більш детальна інформація щодо даного порушення відображено згідно моєї службової записки від 04.03.2012 р. (Додаток № 12). Фактично керівництво після написання даних висновків мало змогу отримати собі в прибуток грошові кошти, які раніше було зарезервовано на покриття безнадійної заборгованості, та у вигляді премій привласнити дані грошові кошти визначеним колом осіб.

В кінці квітня 2012 р., мене визвала до свого кабінету начальник Полтавського облуправління «Ощадбанку» Логвин Л.А., та почала змушувати мене написати заяву на звільнення за власним бажанням, погрожуючи, (в разі моєї відмови), звільнити мене за небажаною статтею. Я категорично відмовився писати заяву на звільнення за власним бажанням.

03.05.2012 р. згідно наказу № 281 мене було притягнено до дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Після того коли я ознайомився з даним наказом (наказ № 281 від 03.05.2012 р.), я попросив надати мені можливість надати свої пояснення, про що зробив відповідну відмітку в даному наказі, оскільки звинувачення які були викладені в вищезазначеному наказі, а саме: те, що я нібито замість вивчення матеріалів постійно виходжу в коридор та веду телефонні розмови з комерційних питань, веду аудіо і відеозапис перемовин працівників відділу, створюю конфліктні ситуації, не реагую на неодноразові зауваження до якості підготовки висновків та достовірності інформації викладеної в них, та відмовився надати письмові пояснення, просто не відповідають дійсності та являються голослівними. Дійсно, мною було зроблено декілька відеозаписів того, що до мене керівництво застосовувало образливі слова та погрожувало мені. А стосовно перемовин з комерційних питань, то це в повній мірі не відповідає дійсності. Стосовно нібито мого не реагування щодо якості підготовки висновків та достовірності інформації викладеної в них то дані твердження спростовуються Службовою запискою від 26.04.2012 р. (Додаток № 13) та Доповідною запискою від 19.03.2012 р. (Додаток № 14) зі змісту яких вбачається те, що я реагував на проблемні питання при написанні висновків, а мій начальник відмовлявся надавати мені роз’яснення, як начальник відділу, стосовно проблемних питань, що мною було зафіксовано на записуючий пристрій не заборонений законом та відкрито (є в наявності ).

Після того як мене ознайомили з 281-м наказом, я на вільному місці зробив запис про мою незгоду з даним наказом, проханням провести службове розслідування та надати мені можливість надати свої пояснення з приводу викладених в даному наказі звинувачень. Мені було відмовлено в праві надати свої пояснення.

Цього ж дня (03.05.2012 р.), до мене було застосовано ще один захід стягнення, а саме: ознайомлено ще з одним наказом № 95-к від 03.05.2012 р. «Про звільнення Комарчука О.О.» за систематичне невиконання обов’язків, покладених на нього трудовим договором за п. 3 ст. 40 КЗпП України. В даному наказі йшлося про систематичне порушення з моєї сторони функціональних обов’язків, систематичне грубе порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, систематичне порушення правил кодексу корпоративної етики АТ «Ощадбанк», що дестабілізує роботу відділу банківської безпеки, негативно впливає на стабільність роботи банку, шкодить іміджу та створює ризики при здійсненні кредитної політики установи.

Я був категорично не згідний з вищезазначеними наказами, оскільки їх зміст був в повній мірі вигаданим, та не містив жодних засобів доказування, окрім свідчень деяких працівників, та підготовленими цими ж працівниками роботодавця документами. Враховуючи той факт, що я неодноразово звертався до правоохоронних органів (по причині незаконних дій відносно мене даних осіб).

Я оскаржив вищезазначені накази у судовій інстанції.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 6 вересня 2012 року у цивільній справі № 1616/2414/2012 за позовною заявою Комарчука О.О. до ПАТ «Державний ощадний банк України» “Про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу» (Додаток № 2), мене було поновлено на роботі, та встановлено, що відповідачем при моєму звільненні було порушено ряд статей КЗпП України, а саме:

1. ст. 147 КЗпП України;

2. ст. 149 КЗпП України;

Окремо слід зазначити, що накладення вищезазначених дисциплінарних стягнень стало наслідком особистої неприязні керівництва, яка виникла в наслідок того, що у процесі добросовісного виконання своїх функціональних обов’язків, я завжди слідував вимогам внутрішніх нормативних документів, а при знаходженні недоліків, інформував про це керівництво, з метою їх усунення.

В результаті добросовісної роботи, я виявив ряд порушень і зловживань керівництва Полтавського облуправління Ощадбанку України, які в цілому призвели до значних збитків та зниження ефективності використання державних коштів України.

А для мене особисто, слідування наказам і розпорядженням Головного Управління Служби банківської безпеки ПАТ «Ощадбанк України», виявилося у трьох незаконних звільненнях, та повним ігноруванням норм цивільного судочинства відносно мене, особливо при розгляді останньої справи про моє поновлення.

Я маю достовірні докази на підтвердження викладеного вище.

Я неодноразово звертався до ОВС, одного разу з заявою про нанесення мені тілесних ушкоджень на робочому місці моїм безпосереднім начальником, але працівники ОВС не порушували кримінальних справ, в зв’язку з тим, що деякі працівники (які зводили на мене наклепи ), не підтверджували фактів мого побиття, хоча факти нанесення мені тілесних ушкоджень в повній мірі знаходять своє підтвердження згідно висновку СМЕ. (Додаток № 15).

Саме це, фактично і стало причиною моїх незаконних звільнень.

Після того як я підписав останній наказ про звільнення за прогул, начальник відділу кадрів запитала в мене, чи я не передумав написати заяву на звільнення за власним бажанням. Я відповів їй: -«Щоб вона не вела зі мною сторонніх розмов, які не відносяться до виробничих питань, та залишив її кабінет».

Окремої уваги заслуговує той факт, що я являюся єдиним працездатним членом своєї родини, оскільки моя мама пенсіонер, а батько як на момент мого прийняття на роботу, так і до мого звільнення за прогул 12.09.2012 р. отримував не більше 300 грн. заробітної плати. Отож, з втратою мною роботи, наша родина вимушена жити на одну мінімальну пенсію. Доказами чого є: (довідка з пенсійного фонду та довідка з роботи батька).

13.09.2012 р. державний виконавець виніс постанову про закриття виконавчого провадження на підставі, що рішення суду було виконане, та мене було поновлено на посаді згідно Наказу № 261-к від 11.09.2012 р..

Я зробив відповідну відмітку в Акті державного виконавця, що підписав наказ № 261-к від 11.09.2012 р. 12.09.2012 р. (акт є в наявності).

Але 13.09.2012 р. мене фактично було звільнено. І з закриттям вищезазначеного виконавчого провадження у мене з’явилося право на звернення до суду за захистом мого порушеного права на працю, закріпленого ст. 43 Конституції України.