Я оскаржив наказ № 263-к від 12.09.2012 р. про моє звільнення за прогул до суду.

Р., з Ленінського районного суду мені надійшла ухвала від 14.02.2013 р., по справі мого звільнення за прогул(Додаток № 16), якою було зупинено провадження по оскаржуваній мною справі, по скасуванню наказу про звільнення за прогул, до розгляду Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, цивільної справи за позовом Комарчука О.О. до ПАТ «Ощадбанк» про скасування наказу про звільнення за систематичне невиконання трудових обов’язків.

Ініціатором цього зупинення провадження по оскаржуваній мною справі, був відповідач, та саме за його заявою суддя і постановила зупинити провадження по справі, до вирішення ВССУ справи за якою мене звільнили раніше, за систематичне невиконання службових обов’язків, за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Вищий Спеціалізований Суд України, своїм рішенням від 24.04.2013 р. (Додаток № 17), відхилив мою, та відповідача касаційні скарги (я просив касаційну інстанцію дорахувати недоплачену суму вимушеного прогулу), та залишив в силі рішення Ленінського районного суду в незміненій частині, та рішення апеляційного суду Полтавської області, якими мене було поновлено на посаді.

Після того як суддя поновила провадження по справі щодо звільнення мене за прогул: - (Ленінський районний суд м. Полтави, суддя – Парахіна Є.В.), мені було остаточно відмовлено у задоволенні моєї законної вимоги поновити мене на посаді.

Цими діями суддя фактично відмінила рішення суду мене поновити.

Суддя діяла зухвало, упереджено, розуміла і мала всі докази існування упередженого ставлення до мене з боку керівництва роботодавця, повністю усвідомлювала, що відмовляє мені у моєму законному праві на працю, закріпленого ст. 43 Конституції України, але прийняла рішення відмовити мені у задоволенні мого позову.

Станом на 17.03.2015 р. я є безробітнім, в результаті корупційних зв’язків керівництва ощадбанку з суддею, яка мені відмовила у задоволенні мого позову, хоча усвідомлювала, що рішення ВССУ залишило в силі рішення суду від 06.09.2012. р., яким мене було поновлено на посаді провідного спеціаліста відділу банківської безпеки. Не виключено, що суддя має кредит в Ощадбанку, але достовірних доказів цього в мене не має. Пригадую, ще до мого скорочення, я готував позитивний висновок щодо можливості видачі їй кредиту, в значній сумі, але чи отримала вона кредит чи ні я не пам’ятаю. Можливо я готував висновок по іншій судді Ленінського районного суду м. Полтави, цього я достовірно не пам’ятаю. Але можна направити Прокурорський запит, з метою встановлення даного факту.

З вище викладеного чітко видно, що керівництво АТ «Ощадбанк» в Полтавській області, з особистих мотивів, в порушення ст. ст. 3, 21, 24, 28 та 43 Конституції України, позбавило мене гарантованого Конституцією України права на працю, постійно застосовуючи до моєї персони засоби психічного тиску (погрози, образи, наклепи), що в повній мірі знаходить своє підтвердження згідно інформації викладеної вище.

Окремої уваги заслуговує факт тієї обставини, що в результаті спроб звільнити мене з посади, керівництво подавало на мене позови про захист честі гідності та ділової репутації, які ґрунтувалися виключно на свідченнях деяких працівників Ощадбанку, але судові інстанції задовольняли дані позови.

В результаті таких злочинних дій, Держава втратила приблизно від 100, 00 тис. до 300, 00 тис. грн. податку, який би я міг сплатити, якби безперешкодно займався підприємницькою діяльністю, без відриву від виробництва, до 31.12.2014 р..