Доба директорії.

В ніч з 13 на 14 листопада у Києві в підпіллі було створено надзвичайний орган національної влади - Директорія. Голова Директорії В. Винниченко, військовий отаман - С. Петлюра, Директорія очолила боротьбу з гетьманським військом. 18 листопада 1918р. останні були розбиті, а 19 грудня Директорія урочисто в'їхала до Києва, де була відновлена Українська Народна Республіка. І не тільки назва, а й республіканська форма державного устрою (режим республіканський).

Директорія відновила чинність законів (універсалів) УНР, а також ухвалила новий закон про передання поміщицької землі без викупу, але не змогла його реалізувати. Директорія в основу формування влади поклала так званий трудовий принцип, згідно з яким влада на місцях мала належати трудовим рядам робітників, селян та інтелігенції. Але вона не спромоглася сформувати по справжньому сильного інституту влади. Заохочувалась отаманщина, наростала анархія і безладдя, Сама Директорія роздиралася внутрішніми протиріччями. 22 січня 1919р. у Києві відбувся " Акт Злуки" - з'єднання ЗУНР і УНР. Акт сполучив УНР і ЗУНР в єдину державу автономним устроєм, але об'єднання було короткотерміновим.

Загалом внутрішня політика Директорії виявилась мало ефективною і не сприяла стабільності в суспільстві. В зовнішній політиці Директорія орієнтувалась на Антанту, прохаючи її допомогти в боротьбі з більшовиками. Але Антанта орієнтувалася на відновлення Великої Росії і розпочала

інтервенцію на півдні України. Доля України як незалежної держави її не цікавила. Намагання укласти мир з радянською Росією теж виявилися марними. Більшовицьке керівництво відмовилося визнати УНР. Радянські війська почали наступ на Україну, 5 лютого захопили Київ.

Всього 1, 5місяці протрималася влада Директорії, та й то не на всій території України. У лютому 1919р. Винниченко пішов у відставку, обов'язки голови взяв на себе С.Петлюра. Шість разів змінювався урядовий кабінет. 2лютого Директорія переїжджає до Вінниці, потім до Проскурова, Рівного, Станіслава. Офіційно була ліквідована 20 листопада 1920р.

В чому ж причини її поразки? Головними із них були послідуючі;

- нездатність Директорії створити життєздатний державний апарат, армію, органи суспільного порядку, систему законодавчих органів, як у центрі, так і на місцях;

- недооцінка рівня впливу на маси більшовицьких ідей, відсутність чіткої програми дій, яка б знайшла підтримку широких верств населення;

- не врахувала попереднього досвіду лідерів Центральної Ради і продовжувала шукати підтримку серед зовнішніх сил (Антанти);

- наступ військ Радянської Росії, та ін.