Перемога більшовиків.

Більшовицьке керівництво добре розуміло, що без укр. хліба, заліза, руди, чорноморських портів їх влада приречена на поразку. Тому постійно декларуючи право націй на самовизначення, вони не зупинялися ні перед чим, аби встановити своє панування на Україні. Це стало метою першого походу радянських військ на Україну. В січні-лютому 1918р. така ж мета була і 2 походу, який розпочався в грудні 1918р. В цей час війська Директорії опинилися в становищі. їм приходилося воювати з трьома супротивниками зразу; Червоною Армією, білогвардійцями та махновцями. (Так як, на Україні в період гетьманату виникло багато партизанських загонів на чолі зі своїми отаманами. Це загони Зеленого, Махна. Які воювали то з одного, то з іншого боку, часто самі контролювали величезні території). Просування більшовицьких військ було швидким і 5 лютого 1919р. вони оволоділи Києвом, а до середини квітня майже всією територією Правобережної України.

Закріпитися остаточно на Україні більшовикам не вдалося і на цей раз. Влітку 1919 білогвардійська армія генерала Денікіна прорвала фронт на півдні України і на протязі літа оволоділа її територією. Одночасно з Денікіним почали наступ проти більшовиків об'єднані армії УНР і ЗУНР. Вони ввійшли в Київ ЗО серпня, але змушені під тиском денікінців залишити місто. Спроба укр. лідерів домовитися про спільну боротьбу проти більшовиків не вдалося. Денікін виступав за відновлення, єдиної і неподільної Росії, і про незалежність України і слухати не хотів. Було встановлено жорстокий терористичний режим. Все українське зневажалося і переслідувалося, чинилися масові єврейські програми. Земля поверталася поміщикам, фабрики і заводи їх власникам. Все це викликало масовий антиденікінський рух на Україні. Особливо активно і успішно діяли загони Н.Махно, які захопили великі території півдня України, в т.ч. м. Бердянськ, Каховку, Апостолово, а 29 жовтня Катеринослав і контролювали його до початку грудня 1919р.

11 жовтня 1919р. більшовики перейшли в контрнаступ, а в лютому 1920р. звільнили територію України від денікінців. Це був третій прихід більшовиків на Україну і вони зробили все для того, щоб залишитися тут назавжди. Але за контроль над Україною їм ще прийшлося воювати. На заході в квітні розпочався наступ польсько-українських військ. Директорія 24 квітня підписала з урядом Ю.Пілсудського. Варшавську угоду про спільну боротьбу з більшовиками. Цей наступ мав успішний початок, уже 7 травня Київ був звільнений. Але антибільшовицьке повстання на яке розраховував Петлюра не розпочалося. Більшовики вже в червні перейшли в контрнаступ, а на початку липня вийшли до польського кордону. В жовтні 1920р. між Радянською Росією та Польщею було підписано перемир'я. Українські війська невзмозі були довго боротися самостійно і змушені були перейти на польську територію, де були інтерновані.

На півдні, в квітні 1920р., почали наступ проти більшовиків білогвардійці під керівництвом генерала Врангеля, які були зосереджені в Криму. Більшовикам вдалося досягти домовленості про спільну боротьбу проти Врангеля з самим Махно, загони якого відіграли важливу роль в боротьбі за Крим. 16 листопада 1920р. Крим опинився під контролем радянських військ, а 27 листопада більшовики оточили свого недавнього союзника - війська Н.Махна, розраховуючи швидко розправитися з ним і повністю розв'язати собі руки на Україні. Але повна перемога вдалася не відразу. Хоч махновці і зазнали величезних втрат, вони продовжували чинити опір до середини 1921р. В вересні Н.Махно з невеликою групою прибічників перейшов радянське-румунський кордон.