Політичні процеси в Україні в кінці 20-х на початку 30-х років.

В кінці 20-х років Сталіну вдалося розгромити суперників, що боролися за владу (спочатку Л.Троцького, Зинов'єва, Каменева, яких було звинувачено у лівому ухилі - пропонували проведення індустріалізації за рахунок селян, шляхом встановлення низьких цін на сільськогосподарську продукцію і високих на промислові товари - " ножиці цін", а потім Бухаріна, Рикова, Томського, які відстоювали НЕП, звинувативши їх у правовому ухилі). Встановивши своє повновладдя, сталій перейшов до методів прямого насильства в побудові " соціалізму", який було названо " великий перелом". Він був пов'язаний з демонтажем НЕПу,

ліквідацією багатоукладності економіки і її всеохоплюючим одержавленням. Адже тільки за таких
умов можна було управляти суспільством методами політичного диктату. Непівська економіка з її
господарською свободою, багатоукладністю, товарно-грошовими відносинами не вписувалась у
сталінську модель соціально-економічних перетворень.

В результаті " великого перелому" утвердився сталінізм як система надзвичайних заходів, зловживань, політичних злочинів, масових репресій. Тоталітарний режим влади, який " підпирав" цю систему, означав абсолютну регламентацію всієї життєдіяльності суспільства.

Друга спроба реалізації більшовицької доктрини щодо форсованого комуністичного будівництва (перша - " воєнний комунізм") проводилася під гаслом побудови економічного фундаменту " соціалізму". Домінанта цієї політики - індустріалізація.

Курс на індустріалузацію було проголошено з грудня 1925 р. на XIV з'їзді ВКП(б).

Індустріалізація - система заходів, спрямованих на прискорення розвитку промисловості, насамперед важкої, з метою технічного переоснащення економіки, перетворення країни із аграрної в промислову, а також зміцнення обороноздатності.

Необхідність індустріалізація зумовлювалася не тільки суб'єктивними причинами, але й диктувалася реаліями того часу:

- технічна відсталість і необхідність технічного переоснащення економіки;

- створення воєнно-промислового комплексу;

- створення матеріально-технічної база для економічної самостійності країни в умовах

капіталістичного оточення та цілком можливої економічної ізоляції;

- створення технічної підготовки до кооперації села (випуск тракторів, сільськогосподарських
знарядь і т.п.);

- зміна соціально-класової структури суспільства в бік зростання численності пролетаріату.
Індустріалізація в СРСР мала свої особливості, що її відрізняли від індустріалізації в капіталістичних країнах: починалася з важкої, а не з легкої промисловості: велася форсованими темпами; спиралася лише на внутрішні джерела; велася по плану.

Основними джерелами індустріалізації було: пограбування власного населення, насамперед селянства, як за рахунок нижниць цін так і насильницького вилучення сільськогосподарської продукції,; вивіз за кордон культурних цінностей.

Початок індустріалізації пов'язаний з 1926-1928 рр., а перехід до форсованої відбувся в 1929 р.

Етапи здійснення індустріалізації.

Перша п'ятирічка 1928-1932 рр. План мав відправний варіант - 18% середньорічного
приросту продукції, і оптимальний - 20-30%. Передбачав великі капіталовкладення в економіку
України - 13 млрд. крб. (20% від всесоюзних). Перший рік п'ятирічки дав високі темпи приросту
(23, 7%). Це породило ілюзію великого стрибка. План почали переглядати в сторону збільшення до
37%. Це було нереальним. І хоч було оголошено про виконання плану за 4 роки 3 місяці, конкретні
цифри опубліковані не були. А. середньорічний приріст продукції становив 15, 7%. В 1929 р. була
опублікована стаття В.1 Леніна " Як організувати змагання". Радянське керівництво всіляко
заохочує розгортання змагання, як засіб підвищення продуктивності праці, намагаючись
противопоставити його капіталістичній конкуренції.

І п'ятирічка дала вагомі результати. На Україні будувалося 400 підприємств, такі гіганти, як Харківський тракторний завод, " Запоріжсталь" та ін. Почав давати струм Дніпрогес,

Друга п'ятирічка 1933-1937 рр. Середньорічний приріст продукції планувався в 16, 5%.
Процент інвестицій для України зменшився. Це було пов'язано з планами створення нової
промислової зони на Уралі на випадок війни. Як і результати першої, результати другої п'ятирічки
не були опубліковані, було заявлено про її виконання за 4 роки 3 місяці. Аналіз показав, що вона
була виконана па 70-77%. Але все ж результати були вражаючими. Великого розмаху набуло
соціалістичне змагання. Як це було:

- 31.01.1929 р. між шахтами " Центральна" і " Північна" трест " Артемвугілля" було укладено
перший договір про соцзмагання.

- XVI з'їзд закликав до участі в плануванні - так народилися зустрічні плани (Ленінградський машинобудівний завод).

- Горлівський вибійник М.Ізотов виступив з ініціативою " наставника" - почався ізотовський рух і країна змогла швидко і дешево вирішити проблему кваліфікації робітників.

31.08.1935 р. О.Стаханов, використовуючи розподіл між вибійником і кріпильником, вирубав 102 т вугілля - в 14, 5 раз більше норми. М.Ізотов перекрив рекорд з допомогою 12 кріпильників вирубав 607 т. Рух одержав назву стаханівського.