Сталінська політика колективізації і розкуркулювання селянства.

XV з'їзд 1927 р. приймає курс на колективізацію, з 1929 р. - суцільну колективізацію.

Поштовхом до колективізації стала хлібозаготівельна криза 1928 р. І, хоча М.Бухарін домовився про закупівлю хліба за кордоном, Сталін вирішив вдатися до перевірених " воєнно-комуністичних" методів реквізиції зерна.

За постановою від 5 січня 1930 р. колективізація в республіці повинна завершитися восени 1931р., в крайньому разі - навесні 1932 р. Але С.Косіор видав директиву парторганізаціям колективізувати степові райони республіки в поточну весняну кампанію, а всю Україну - до осені 1930 р. Саме взимку 1930 р. колективізація проводилася особливо жорстоко, людей заганяли в колгоспи силою, усуспільнювали всю худобу, домашню птицю. У відповідь селяни почали різати худобу, її поголів'я скоротилося вдвічі. В 1930 р. почалася і " ліквідація куркульства як класу", яка на практиці означала фізичне знищення заможних селян і тих, кого підозрювали в ворожому ставленні до радянської влади, тих, хто не бажав вступати до колгоспу. Всього за роки суцільної колективізації було експропрійовано понад 200 тис. селянських господарств; це означає, що жертвами так званого " розкуркулювання" стали понад 1 млн. чоловік.

Щоб відвернути вістря народного гніву від себе, Сталін пішов на хитрий маневр, опублікувавши в газеті " Правда" статтю " Запаморочення від успіху" (березень 1930 р,), в якій звинуватив місцеве керівництво в " перегинах", заявивши, що колективізація може відбуватися тільки на добровільних засадах. Почався масовий вихід із колгоспів. Насильницькі методи колективізації збереглися, але набрали інших форм: тим, хто виходив із колгоспу, не повертали реманент і худобу, давали гірші землі, в 2-3 рази збільшили податки, тоді як колгоспам надавали кредити і пільги. Таким чином, до 1932 р. вдалося колективізувати 70% господарств, а в 1935 р.- вже 93%.

Отже, внаслідок колективізації було підірване сільськогосподарське виробництво: ліквідовано економічну самостійність селянства, знищено найбільш вправну і працьовиту його верству. У решті зникла матеріальна зацікавленість у результатах праці, атрофувалося почуття господаря. Наслідком колективізації був голод 1932-1933 рр.

Голодомор 1932-1933 рр.

Його причини досі остаточно не з'ясовані. Одні вважають, що голод був спланований Сталіним, щоб винищити українське селянство з його приватновласницькою психологією. Інші доводять, що це був наслідок бездумної політики добування коштів на індустріалізацію. Очевидно одне - голод і'. Україні не наслідок неврожаю, а був організований штучно.

Внаслідок колективізації продуктивність сільського господарства падала А плани хлібозаготівель постійно збільшувалися. Вони були настільки нереальні, що після вивезення з України майже всіх хлібних запасів план 1932 р. був виконаний тільки наполовину Тоді Сталін направив в Україну хлібозаготівельну комісію на чолі з Молотовим, яка мала надзвичайні повноваження. Ця комісія додатково " заготовила" в Україні 105 млн. пудів зерна. Урім зерна почалася тотальна конфіскація всіх продовольчих запасів - м'яса, солінь, фруктової сушки В 1932р. був прийнятий так званий " закон про п'ять колосків", за яким за крадіжку жмені зерна для голодної сім'ї можна було поплатитися життям.

В результаті цих дій на початку 1933 р. практично всюди в Україні запасів не лишилося Фактично це були дії, свідомо спрямовані на фізичне винищення села. Люди вмирали родинами селами. Були зафіксовані страшні випадки людоїдства і трупоїдства. Батьки, прагнучи врятувати дітей від голодної смерті, везли їх у міста і там кидали в установах, лікарнях, на вулицях

Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, ніж голод 1932-1933 рр історія України не знала. Факт голоду на Україні замовчувався, а пропозиції про допомогу відкидалися як чутки, які навмисне поширюють вороги СРСР, заявивши на цілий світ, що ніякого голоду немає. Дані про наслідки голоду злочинно приховувалися аж до 1987 року

Людські втрати від голоду важко точно підрахувати. За останніми підрахунками прямі втрати становили 3, 5-4 млн. чоловік, а з урахуванням демографічних наслідків - 5-6 млн. чоловік

Геноцид сталінського керівництва до українського народу - найжахливіший випадок в історії людства. Голод 1933 р. - найстрашніший серед численних злочинів сталінщини. Сталінський терор в Україні в 30-х роках.

Не бажаючи визнати власні прорахунку тоталітарний сталінський режим звинувачував в усіх негараздах " ворогів народу", " агентів світового імперіалізму", «шпигунів-шкідників».

У 1928 р. сфабриковано " Шахтинську справу", за якою репресовано інженерно-технічних
працівників Донбасу. Одним із головних ворогів радянської влади в Україні було проголошено
українських націоналістів. У 1929-1930 рр. каральними органами було сфабриковано спрагу СВУ
(Спілки визволення України) для знищення цвіту української інтелігенції. За справою СВУ було
засуджено 45 осіб; серед них два академіки, одинадцять професорів, два письменники, десятки
представників української, інтелігенції. Справа СВУ стала сигналом для знищення Української
автокефальної православної церкви. її митрополита М.Борецького та інших священників
репресували. Було знищено й інші організації - Український національний центр. Українську
воїнську організацію.

У січні 1933р. на вимогу Сталіна другим секретарем ЦК КП(б) було призначено Павла Постишева. ДПУ України очолив В.Балицький. Вони стали організаторами масового терору 7 липня теля засідання Політбюро покінчив життя самогубством М.Скрипник За свідчення П.Постишева тільки з Наркомату освіти було " вичищено" 300 вчених та письменників

Розгрому зазнала і наука. Після вбивства в Ленінграді Сергія Кірова терор набув ще більшої сили. Було введено позасудові комісії - " трійки" У 1937-1938 рр. терор обрушився „а Червону армію. Було зарегістровановано 40 тисяч її офіцерів, зокрема командуючих військами Київського та Харківського військових округів Йону Якіра та Івана Дубового, відомих воєначальників Б.Думенка, І.Гаркавого, Є.Ковтюха, І.Федька та ін.

Ліквідовано верхівку ЦК КП(б)У: Х.Раковського, Є.Квірінга, Ю.Коцюбинського Під репресії потрапила и вірш помічники Сталіна: С.Косіор, П.Постишев, В.Чубар, В.Балицький. З 62 членів ЦК КП(б)У, обраних на XIII з’їзді. репресовано 55, з членів Політбюро - 10. Репресії тривали і після того, як партійну організацію республіки очолив М.Хрущов.