Тестування як емпіричний метод соціально-педагогічного дослідження

Тест (англ. test — проба, екзамен, випробування) — спеціально розроблені завдання і проблемні ситуації, використання яких у результаті кількісної та якісної оцінки може стати показником розвитку певних психологічних якостей, властивостей особистості.

Тестування (англ. test - випробування, перевірка) - експерементальний метод психродіагностики, застосовуваний в емпіричних соціологічних дослідженнях, а також метод виміру й оцінки різних психологічних якостей та станів індивіда.

Виникнення тестологіческіх процедур було обумовлено потребою зіставлення (порівняння, диференціації та ранжіованія) індивідів за рівнем розвитку або ступеня виразності різних психологічних якостей.

Основоположники тестування - Ф. Гальтон, Ч. Спірман, Дж.Каттел, А. Біне, Т. Симон. Сам термін " розумовий тест" придумав Кеттел в 1890 р. Початок розвитку сучасної тестології масового застосування тестів на практиці зв'язано з ім'ям французького лікаря Біне, що розробив у співавторстві із Симоном метричну шкалу розумового розвитку, відому під назвою " тест Біне-Симона".

Широкому розповсюдженню, розвитку і вдосконалення тестів сприяв цілий ряд переваг, які дає цей метод. Тести дозволяють дати оцінку індивіда у відповідності з поставленою метою дослідження; забезпечують можливість отримання кількісної оцінки на основі квантифікації якісних параметрів особистості і зручність математичної обробки; є відносно оперативними способом оцінки великої кількості невідомих осіб; сприяють обеектівності оцінок, що не залежать від субеектівних установок особи, що проводить дослідження; забезпечують порівнянність інформації, отриманої різними дослідниками на різних випробуваних.

Тести висувають вимоги:

- Строга формалізація всіх етапів тестування,

- Стандартизація завдань та умов їх виконання,

- Квантифікація отриманих результатів та їх структурування за заданою програмою,

- Інтерпретації результатів на основі попередньо отриманого розподілу по досліджуваному ознакою.

Кожен тест, який відповідає критеріям надійності, крім набору завдань включає в себе наступні компоненти:

1) стандартна інструкція для випробуваного про мету і правила виконання завдань,

2) ключ шкалювання - співвіднесення пунктів завдань зі шкалами вимірюваних якостей, яке вказує, який пункт завдань до якою шкалою відноситься,

3) кодіровочний ключ, що дозволяє підрахувати, скільки балів вносить в шкалу той чи інший варіант відповіді,

4) ключ інтерпретації отриманого індексу, що представляє собою дані норми, з якими співвідноситься получениний результат.

Традиційно нормою в тестології були середньостатистичні дані, отримані в результаті попереднього тестування на певній групі осіб. Тут неодходімо враховувати, що переносити інтерпретацію плучених результатів можна тільки на ті групи випробуваних, які за своїми основними соціокультурних і демографічними ознаками аналогічні базової.

Для подолання основного недоліку більшості тестів застосовуються різні прийоми:

1) збільшення базової вибірки з метою підвищення її репрезентативності по більшій кількості параметрів,

2) введення поправочних коеффіціетнов з урахуванням характеристик вибірки,

3) введення в практику тестування невербального способу пред'явлення матеріалу.

Тест складається з двох частин:

а) стимулюючого матеріалу (завдання, інструкція або питання)

б) вказівок щодо реєстрації або інтнграціі отриманих відповідей.

Типова для тестів стандартизація ситуації забезпечує їм на відміну від " вільного" спостереження поведінки большуюю об'єктивність результатів.

Тести класифікуються за різними ознаками.

По виду властивостей особистості вони поділяються на тести досягнень і особисті. До перших відносяться тести інтелекту, шкільної успішності, тести на творчість, тести на здібності, сенсорні та моторні тести. До других - тести на установки, на інтереси, на темперамент, характерологічні тести, мотиваційні тести. Однак не всі тести (наприклад, тести розвитку, графічні тести) можна впорядкувати за цією ознакою. По виду інструкції і способу застосування розрізняються індивідуальні та групові тести. При груповому тестуванні одночасно обстежується група піддослідних. Якщо в тестах рівня тимчасових обмежень немає, то в тестах на швидкість вони обов'язкові. Залежно від того, наскільки в результаті тестування виявляється суб'єктивність дослідника розрізняють тести об'єктивні і суб'єктивні.

До об'єктивних належать більшість тестів досягнень і психофізіологічні тести, до суб'єктивних - проектні тести. Цей поділ певною мірою збігається з поділом на прямі і непрямі тести, які різняться в залежності від того, знають або не знають випробувані значення та мету тесту.

Для проективних тестів типова ситуація, коли випробуваний не поінформований про дійсної мети дослідження. При виполненііс завдань проективних тестів не існує " правильних" відповідей. У залежності від представленості в тесті мовного компонента розрізняються тести вербальні і невербальні. Вербальним, наприклад, є тест на словниковий запас, невербальних - тест, що вимагає як відповідь певних дій.

За формальній структурі розрізняються тести прості, тобто елементарні, результатом яких може бути єдина відповідь, і тести складні, що складаються з окремих подтестов, по кожному з яких повинна бути дана оцінка. При цьому можуть стягуватися і загальні оцінки. Комплекс декількох одиничних тестів називають тестової батареєю, графічне зображення результатів по кожному подтесту - тестовим профілем. Нерідко до тестів відносять опитувальники, що задовольняють ряду вимог, що пред'являються зазвичай до даного методу збору психологічної або соціологічної інформації.

Останнім часом дедалі більшого поширення набувають критеріальною-орієнтовані тести, що дозволяють оцінювати випробуваного не в зіставленні з среднестатічтіяескімі даними популяції, а по відношенню до заздалегідь заданої норми. Критерієм оцінки в таких тестах є ступінь наближення результату тестування індивіда до так званої " ідеальної норми".

Розробка тесту складається з чотирьох етапів.

- На первометапе розвивається вихідна концепція з формулюванням основних пунктів іспити або основних питань, які носять попередній характер;

- На другу - проводиться відбір попередніх пунктів випробування з з подальшою селекцією і приведенням до остаточного увазі, здійснюється одночасно оцінка за якісними критеріями надійності та валідності;

- На третьому етапі тест перевіряється повторно на тій же самій популяції;

- На четвертому - калібрується по відношенню до віком, рівнем освіти та іншими ознаками популяції.

На всіх етапах розробки тесту необхідно враховувати:

а) діагностується властивість особистості (розмір, положення, індикатор), або лише спостерігаються його пpоявленія (напpимеp, здібності, уpовень знань, темпеpамент, інтеpеси, установки);

б) пов'язану з цим валідізацію методу, тобто визначених того, наскільки він ізмеpяет тpебуемое властивість;

в) величину вибоpкі з популяції, на котоpой повинна пpоводить оцінка методу;

г) стімуліpующій матеpіал (таблички, ізобpаженія, ігpушкі, фільми);

д) вплив дослідника в пpоцессе інстpуктіpованія, постановки завдань, pаз'ясненій, відповідей на вопpоси;

е) умови ситуації;

ж) такі Форма поведінки іспитуеого, якому свідчать про ізмеpяемом властивості;

з) шкаліpованіе pелевантних Форма поведінки;

и) зведення результату за окремими ізмеpяемим пунктам у загальні значення (напpимеp, сумміpованіе відповідей типу " Так");

к) фоpмуліpовку результату в ноpміpованной шкалою оцінок.

Одним з варіантів тесту може бути опитувальник, але за умови, що він відповідає вимогам, що пред'являються до тестів. Опитування - це збірник питань, які вибираються і розташовуються по відношенню один до одного у відповідності з необхідним змістом. Опросники використовуються, наприклад, з метою психодіагностики, коли від випробуваного потрібно самооцінка його поведінки, звичок, думок і т.д. При цьому випробуваний, відповідає на питання, висловлює свої позитивні і негативні переваги. За допомогою опитувальників можна вимірювати у досліджуваних та оцінки ними інших людей. Завдання зазвичай виступає, як пряма реакція на питання, на які треба відповісти шляхом жалю або спростування. Можливості для відповіді в більшості випадків задані і вимагають лише позначки у вигляді хрестика, кріжочка і т.п. Недолік опитувальника полягає в тому, що випробуваний може симулювати або діссімуліровать ті чи інші властивості особистості. Подолати зазначений недолік (хоча й не повністю) дослідник може за допомогою контрольних питань, контрольних шкал, шкал " брехні". Опросники застосовуються переважно для діагностики характеру, діагностики особистості (наприклад, екстроверсіі - інтроверсії, інтересів, установок, мотивів).

Діагностика особистості - сукупність методів, що дозволяють розпізнати її внеінтеллектуальние властивості, що носять характер щодо стійких диспозицій. Для таких властивостей особистості, як екстраверсія - інтроверсія, домінуючий мотив, загальмованість, збудливість, ригідність, розроблено ряд діагностичних методів (опитувальники та проектні тести), за допомогою яких можна визначити вираженість цих властивостей. При конструюванні таких методів, як правило, користуються факторний аналіз (Г. Айзенк, Дж.Каттел, Дж. Гілфорд) і конструктивної валідізаціей.

На сучасному етапі в прикладної соціології найчастіше використовуються тестові методики, запозичені з соціальної психології, що стосуються вивчення якостей особистості. З'являються тести, спеціально розроблені соціологами. Ці тести часто використовуються в соціологічних анкетах