Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Методика виконання 4 страница
|
|
Оцінка отриманих результатів. Головна мета визначення даних показників – встановити, чи ефективне вирощування кожної окремої сільськогосподарської культури і визначити величину цієї ефективності. У середньому рівень рентабельності 45 % вважається достатнім для розширеного відтворення, але як правило технічні культури мають рентабельність вищу порівняно з іншими. До того ж в умовах відродження галузей рослинництва прибутковість будь-якого розміру – це вже позитивний результат, що може свідчити про тенденції ефективного розвитку галузі.
Доцільно також, аналізуючи дані статистичної звітності підприємства, порівняти їх з даними статистичного щорічника України, окремі з яких наведені у додатках 5–19.
Завдання 20.4. За матеріалами річного бухгалтерського звіту визначити структуру посівних площ кормових культур та кормової площі господарства.
Вихідна інформація. Необхідно скористатись формою 9-АПК “Виробництво і собівартість продукції рослинництва” та таблицею 7 річного звіту “Землекористування”.
Методика виконання. Результати розрахунків розмістити у вигляді таблиці 20.4.
Таблиця 20.4
Структура посівних площ кормових культур
та кормової площі
| № з/п | Культури та угіддя | Площа, га | Структура, % | |
| посівної площі кормових культур | кормової площі | |||
| Кормові коренеплоди | ||||
| Багаторічні трави | ||||
| Однорічні трави | ||||
| Кукурудза на силос, з/к | ||||
| Силосні культури (без кукурудзи) | ||||
| Інші кормові культури | ||||
| Всього посіву кормових культур (7=1+2+3+4+5+6) | ||||
| Сіножаті | – | |||
| Пасовища | – | |||
| Кормова площа (10=7+8+9) | – |
Із форми 9-АПК річного звіту вибираються площі кормових культур та угідь – код 0150-0210, п.1. Якщо дані по кормових угіддях в цій формі відсутні, можна скористатись таблицею 7 річного звіту.
Далі традиційним способом визначається структура посівної площі кормових культур, потім – кормової площі (це площа посіву кормових культур + площа сіножатей і пасовищ).
Оцінка отриманих результатів. Отримані дані дають змогу показати, які кормові культури чи угіддя мають найбільшу питому вагу у структурі посівних кормових площ чи кормової площі. Які з них найбільш ефективні, можна встановити за допомогою наступного завдання.
Завдання 20.5. Користуючись річним звітом конкретного підприємства, визначити еколого-економічну ефективність кормових культур та угідь.
Вихідна інформація. Доцільно скористатись вихідними даними з форми 9-АПК річного звіту “Виробництво і собівартість продукції рослинництва”.
Методика виконання. Початкову інформацію для визначення еколого-економічної ефективності кормових культур та угідь розмістити у таблиці 20.5, а кінцеві розрахунки – в таблиці 20.5.1.
Еколого-економічна ефективність кормовиробництва дозволяє визначити найбільш економічно і екологічно вигідні кормові культури та угіддя, тобто такі, що найменше накопичують радіонукліди чи інші шкідливі речовини, потребують якнайменших затрат праці і коштів та мають найвищу поживність.
Таблиця 20.5
Початкова інформація для визначення еколого-економічної ефективності
кормових культур та угідь
| № з/п | Культури та угіддя | Урожайність, ц | Обмінна енергія в 1 кг СР, МДж | Енергетична урожайність, тис. МДж ОЕ/га | Собівартість 1 ц, грн | Трудомісткість, люд.-год./ц | Вміст радіоцезію при 5–10 ки/км2 (min), Бк/кг |
| Кормові коренеплоди | 1, 70 | 55, 5 | |||||
| Багаторічні трави на сіно | 7, 13 | ||||||
| Багаторічні трави на зелену масу | 1, 93 | ||||||
| Однорічні трави на сіно | 6, 71 | ||||||
| Однорічні трави на зелену масу | 1, 40 | ||||||
| Кукурудза на силос | 2, 10 | 55, 5 | |||||
| Силосні культури (без кукурудзи) | 1, 31 | ||||||
| Природні сіножаті та пасовища на сіно, сінаж | 5, 94 | ||||||
| Поліпшенні сінокоси і пасовища на сіно, сінаж | 6, 94 |
Таблиця 20.5.1
Еколого-економічна ефективність
кормових культур та угідь
| № з/п | Кормові культури та угіддя | Енергетична урожайність, Мдж ОЕ/га | Трудомісткість, люд.-год./ц | Собівартість 1 ц, грн | Вміст радіоцезію (мін), Бк/кг | Коефіцієнти | Сума коефіцієнтів | Місце за ефективністю | |||
| урожайності96, 94 | трудомісткості | собівартості | вмісту радіоцезію | ||||||||
| 11=7+ +8+9++10 | |||||||||||
| Кормові коренеплоди | |||||||||||
| Багаторічні трави на сіно | |||||||||||
| Багаторічні трави на зелену масу | |||||||||||
| Однорічні трави на сіно | |||||||||||
| Однорічні трави на зелену масу | |||||||||||
| Кукурудза на силос | |||||||||||
| Силосні культури (без кукурудзи) | |||||||||||
| Природні сіножаті та пасовища на сіно, сінаж | |||||||||||
| Поліпшені сінокоси і пасовища на сіно, сінаж |
Пропонується використовувати наступні показники:
· Енергетичну урожайність кормових культур – новий показник, який визначається множенням фактичної урожайності (ц/га) на поживність, визначену не у традиційних кормових одиницях, а за вмістом обмінної енергії в 1 кг чи 1 ц кожного виду корму (МДж в кг сухої речовини).
· Трудомісткість виробництва кормових культур, визначається традиційно – діленням витрат праці (люд.-год.) на валове виробництво (ц).
· Собівартість 1 ц (грн) вибирається із форми 9-АПК річного звіту підприємства (гр. 4), або розраховується діленням усіх затрат на валове виробництво (гр. 3: гр. 1 форми 9-АПК).
· Вміст радіоактивного цезію чи стронцію в кормах за встановленої щільності забруднення сільськогосподарських угідь або вміст інших шкідливих речовин (важких металів, нітратів тощо). Так за цезієм-137, наприклад, може бути щільність забруднення 1–5 Ки/км2, 5–10 Ки/км2. Пропонується використати найбільш розповсюджену на Поліссі щільність забруднення радіоцезієм: 5–10 Ки/км2.
Відносні коефіцієнти ефективності розраховуються наступним чином: в графі “коефіцієнти енергетичної урожайності” – найбільше значення показника, в графах “трудомісткість”, “вміст цезію” та “собівартість” – найменше значення прирівнюються до одиниці. Всі інші коефіцієнти розраховуються діленням: енергетична урожайність – значення показника кожної культури на те, що прийняте за 1, тобто найбільше, наприклад, 23, 8: 36, 7=0, 65;
трудомісткість, собівартість та вміст радіоцезію, навпаки, – те значення показника, що прийняте за 1, тобто найменше, ділиться на значення кожної культури, наприклад, по радіоцезію в силосних культурах: 55, 5: 111=0, 5.
Сума цих коефіцієнтів визначає місце кожної кормової культури за еколого-економічною ефективністю.
Користуючись даною методикою, можна визначити еколого-економічну ефективність як окремих культур, так і груп кормових культур чи угідь. Для радіоактивно не забруднених регіонів показник “вміст радіоцезію” доцільно замінити на “вміст нітратів чи інших шкідливих речовин” в залежності від досліджуваних культур, регіону та поставленої мети.
Оцінка отриманих результатів. Проведені розрахунки дозволяють встановити, які кормові культури чи угіддя є найбільш ефективними, тобто їх вирощування потребує найменших трудових і матеріальних витрат і дозволяє отримати найвищий вихід урожаю за найбільшої поживності та найменшого вмісту шкідливих речовин. Наприклад, в зоні Полісся найбільш ефективними, як правило, є пасовища та сіножаті, потім – багаторічні трави. Високу ефективність завжди показує кукурудза: і на зерно, і на силос. Але слід звернути увагу на те, що Полісся – радіаційно забруднене і саме природні сіножаті та пасовища на сьогодні є головним джерелом забруднення молока та м’яса, що виробляються на цій території. Тому тут особливо важливо проводити відповідні заходи щодо зменшення вмісту радіонуклідів у кінцевій тваринницькій продукції.
Завдання 20.6. Користуючись річним бухгалтерським звітом конкретного підприємства, визначити зоотехнічну та економічну окупність кормів продукцією тваринництва.
Вихідна інформація. Необхідні дані наведені у таблиці 7 “Витрати кормів” річного бухгалтерського звіту та формі
13-АПК “ Виробництво і собівартість продукції тваринництва”.
Джерела вихідних даних для розрахунку окупності кормів продукцією тваринництва наведені у відповідній графі таблиці 20.6. Визначення зоотехнічної та економічної окупності кормів тваринницькою продукцією проводиться виключно на основі попередньої таблиці і не представляє труднощів, методика розрахунку показників наведена у відповідній графі таблиці 20.6.1.
Методика виконання. Виконання завдання доцільно проводити, використовуючи дані за 2–3 роки, та оформити у таблицях 20.6 та 20.6.1.
Таблиця 20.6
Вихідні дані для розрахунку окупності кормів
продукцією тваринництва
| № з/п | Показники | Вихідна інформація | Значення показника за роками: | |||
| … | … | … | ||||
| Вироблено продукції, ц: молока | ф. 13- АПК к. 230, п. 1 | |||||
| приросту ВРХ | к. 260, п. 1 | |||||
| приросту свиней | к. 310, п. 1 | |||||
| Використано кормів, ц к. од., на виробництво: молока | табл. 7, к. 720, п. 1 | |||||
| приросту ВРХ | к. 730, п. 1 | |||||
| приросту свиней | к. 740, п. 1 | |||||
| Вартість кормів, грн, використаних на виробництво: молока | табл. 7, к.720, п. 3 | |||||
| приросту ВРХ | к. 730, п. 3 | |||||
| приросту свиней | к. 740, п. 3 | |||||
Оцінка отриманих результатів. Зоотехнічна та економічна окупність кормів продукцією тваринництва характеризує економічну ефективність використання кормових ресурсів.
Поняття зоотехнічної окупності включає споживання кормів за поживністю в розрахунку на одиницю продукції тваринництва та виробництво цієї продукції на 1 ц витрачених кормових одиниць.
Економічна окупність – це вартість кормів в розрахунку на
1 ц тваринницької продукції та кількість цієї продукції, одержаної на 1 грн використаних кормів.
Таблиця 20.6.1
Зоотехнічна та економічна окупність кормів продукцією тваринництва
| № з/п | Показники | Методика розрахунку | Значення показника за роками | |
| … | … | … | ||
| Зоотехнічна окупність | ||||
| Використано кормів, ц к. од., на виробництво 1 ц: | ||||
| молока | п. 4 табл.20.6: п.1 | |||
| приросту ВРХ | п.5 табл.20.6: п.2 | |||
| приросту свиней | п.6 табл.20.6: п.3 | |||
| Вироблено на 1 ц к. од, кг: | ||||
| молока | п.1 табл.20.6: п.4 | |||
| приросту ВРХ | п.2 табл.20.6: п.5 | |||
| приросту свиней | п.3 табл.20.6: п.6 | |||
| Економічна окупність | ||||
| Вартість кормів, грн на 1 ц: | ||||
| молока | п.7 табл.20.6: п.1 | |||
| приросту ВРХ | п.8 табл.20.6: п.2 | |||
| приросту свиней | п.9 табл.20.6: п.3 | |||
| Вироблено на 1 грн вартості витрачених кормів, кг: | ||||
| молока | п.1 табл.20.6: п.7 | |||
| приросту ВРХ | п.2 табл.20.6: п.8 | |||
| приросту свиней | п.3 табл.20.6: п.9 |
Для того, щоб витрачені корми окупались виробленим молоком та м’ясом, темпи віддачі від витрат на ці корми повинні випереджати темпи витрат на них. Саме тому запропоновані завдання доцільно розраховувати за 3 роки.
ТЕСТИ
Вкажіть правильну відповідь:
1. Яке співвідношення між продовольчим і фуражним зерном в Україні, США, Швеції, Італії?
а) 23: 77;
б) 30: 70;
в) 33: 67;
г) 40: 60;
д) 18: 82;
е) 60: 40;
є) 50: 50.
2. Загальна пропозиція продукції галузей рослинництва складається із:
а) власного виробництва;
б) урожайності;
в) зібраної площі;
г) імпорту;
д) запасів на початок року;
е) експорту;
є) промислової переробки.
3. Які країни виробляють понад 80 % світового виробництва хмелю?
а) Україна;
б) Росія;
в) країни Балтики;
г) США;
д) Німеччина;
е) Чехія;
є) Китай;
ж) країни СНД;
з) Франція;
і) Іспанія.
4. Внутрішній ринок цукру України формують:
а) посередники, які отримали цукор за бартером;
б) країни-експортери цукру;
в) сільськогосподарські виробники;
г) цукрові заводи;
е) правильна відповідь не вказана.
5. Вкажіть складові попиту на зерно:
а) валовий збір зернових;
б) насіння;
в) корми;
г) втрати у процесі обігу;
д) використання на продовольство;
е) імпорт;
є) експорт;
ж) промислова переробка;
з) перехідні запаси на кінець року.
6. Які чинники не впливають на зростання ефективності зернових?
а) впровадження енерго-, ресурсо-, екологозберігаючих технологій;
б) маркетингова політика підприємства;
в) запровадження генетично модифікованих культур;
г) збільшення площ зернових культур;
д) зростання урожайності зернових;
е) стимулювання і впровадження прогресивних форм організації праці;
є) збільшення норм висіву зернових.
7. Який повинен бути вихід цукру з 1 га площі цукрових буряків для рентабельного ведення бурякоцукрового виробництва в Україні?
а) 10 ц;
б) 20 ц;
в) 30 ц;
г) 40 ц;
д) 50 ц.
8. Яку частку у виробництві хмелю України посідає Житомирська область?
а) 20 %;
б) 30 %;
в) 45 %;
г) 55 %;
д) 75 %;
е) 85 %.
9. Постановою Кабінету Міністрів України визначено порядок відрахування 1 % збору від продажу алкогольних напоїв та пива на розвиток хмелярства, садівництва і виноградарства. Скільки відсотків від цієї суми йде на розвиток хмелярства?
а) 0, 5 %;
б) 1 %;
в) 10 %;
г) 15 %;
д) 25 %;
е) 100 %.
10. Яка середня ціна реалізації хмелю за вмістом альфа-кислоти 5–6 % (дол./т)?
а) 500;
б) 1000;
в) 2000;
г) 3000;
д) 100;
е) більше 4000;
є) більше 7000.
11. Вкажіть основні джерела надходження кормових ресурсів:
а) польове кормовиробництво;
б) сіножаті;
в) пасовища;
г) покупні корми;
д) продовольчі зернові;
е) цукрові буряки.
12. Які дві культури найменше накопичують радіонукліди?
а) гречка;
б) соя;
в) озиме жито;
г) озима пшениця;
д) кукурудза.
13. Який допустимий вміст цезію-137 у картоплі в Україні та за рекомендаціями МАГАТЕ?
а) 20;
б) 30;
в) 60;
г) 600;
д) 1000;
є) 1400;
е) 1250.
14. Яка врожайність зернових культур в Україні у 2005 р. (ц/га)?
а) 18, 2;
б) 35, 1;
в) 40;
г) 26;
д) 28, 5.
15. Яка врожайність цукрових буряків в Україні у 2005 р. (ц/га)?
а) 35, 0;
б) 400;
в) 280;
г) 23, 8;
д) 248.
16. Яка врожайність соняшника в Україні у 2005 р. (ц/га)?
а) 340;
б) 180;
в) 12, 8;
г) 9, 7;
д) 4, 5.
Література:
1. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний збірник (вип.6) / За ред. Саблука П.Т. та ін. – К.: ІАЕ, 2003 – 763 с.
2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємтсв: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.
3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємтсва: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 355 с.
4. Ведення сільськогосподарського виробництва на територіях, забруднених радіоактивними елементами. – Київ, 1994. – 181 с.
5. Дідора В. Агроекологічне обґрунтування технології вирощування льону-довгунця: Монографія. – Житомир.: ДАУ, 2003. – 274 с.
6. Довідник для радіологічних служб мінсільгосппроду України. – К., 1997. – 175 с.
7. Економічний довідник аграрника /В.І. Дробот, Т.І. Зуб та ін.; / За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. – К.: Преса України, 2003. – 800 с.
8. Ефективність сільськогосподарського виробництва в особистих господарствах громадян / За ред. Саблука П.Т. і ін. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – 378 с.
9. Коваленко Н.Я. Экономика сельского хозяйства. Курс лекций. – М.: Экмос, 1999. – 448 с.
10. Коваленко Ю.С., Охріменко І.В., Демченко О.В. Про стан аграрного ринку (аналітичний огляд і методичні аспекти формування). – К.: ІАЕ УААН. – 2004. – 32 с.
11. Лобас Н.Г. Интенсификация зернового хозяйства Украинской ССР в условиях становления рыночных отношений. – К.: 1991. – 264 с.
12. Мацибора В.І., Збарський В.Г., Мацибора Т.В. Економіка підпиємства. – К.: Каравела, 2008. – 312 с.
13. Павловська Л.Д. Практикум з курсу “Економіка підприємств”. – Житомир: ДААУ, 1999. – 125 с.
14. Павловська Л.Д., Славов В.П. Еколого-економічні основи виробництва і використання кормів у зоні радіоактивного забруднення. – К.: Світ, 1999. – 175 с.
15. Поточна кон’юнктура і прогноз ринків сільськогосподарськогої продукції та продовольства в Україні на 2006/07 маркетинговий рік / За ред. О.М. Шпичака, – К.: ІАЕ, 2006, Вип. 17. – 178 с.
16. Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна: Указ Президента України // Урядовий кур’єр. – 2000. – 1 липня. – № 117.
17. Про зерно та ринок зерна в Україні: Закон України від 04.07.2002 р. № 37-ІV // Урядовий кур’єр. – 2002. –
31 липня, Бухгалтерія в сіл. госп-ві. – № 17., Відомості ВРУ. – № 35. – с. 258.
18. Про здійсненння заставних операцій із зерном: Постанова КМУ від 07.02.2003 р. № 164 // Все про бух. облік. – 2003. – № 18.
19. Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру: Постанова КМУ від 25.12.2002 р. № 1977 // Агрокомпас. – 2003. – № 2. – С. 19–20.
20. Статистичний щорічник України за 2008 р. / За ред. Осауленка О.Г. – К.: Вид-во “Консультант”, 2009. – 575 с.
21. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції (практич. посібник). / За ред. Саблука П.Т. – К.: ІАЕ УААН, 2000. – 555 с.
ТЕМА 21. Економіка тваринництва
Методичні поради до вивчення теми
Розкриваючи перше питання “Значення, склад, стан та завдання розвитку галузі тваринництва“, доцільно зазначити, що значення галузі полягає у виробництві необхідних людині продуктів харчування: м’яса, молока, яєць, а також вовни, сировини для шкіряної та інших видів промисловості і додаткової продукції (в першу чергу – гною).
На відміну від рослинництва галузь тваринництва – це галузь, що дає цілорічну зайнятість працівникам, тобто сприяє рівномірному використанню трудових ресурсів і фінансових засобів. Завдяки цій галузі людиною споживається 2/3 виробленої у рослинництві продукції.
Доцільно розглянути особливості галузі тваринництва, наведені на рисунку 21.1.
Провідними галузями тваринництва є: птахівництво свинарство, м’ясне і молочне скотарство, вівчарство, бджільництво.
У галузі тваринництва протягом 1990–2008 років спостерігається значне скорочення виробництва, особливо в сільськогосподарських підприємствах. Так, валова продукція тваринництва у співставних цінах у 2005 році відносно 1990 року зменшилась на 51 %, в т. ч. у сільськогосподарських підприємствах на 69 %. Натомість в господарствах населення зменшилась тільки на 16, 4 %.
При цьому частка господарств населення у виробництві продукції сільського господарства зросла з 24 % у 1990 році по молоку до 82, 2 % у 2008 році та відповідно з 28, 9 % до 48, 6 по м’ясу, з 37, 8 до 43, 4 % по яйцях, з 11, 2 до 78, 5 % по вовні.
Слід звернути увагу, що сукупний негативний вплив чинників перехідного періоду (диспаритет цін, недоліки вітчизняної системи заготівель, відсутність сприятливої кредитної політики, недосконалість податкової системи, наявність недобросовісної конкуренції) зумовив повальне скорочення виробництва тваринницької продукції. Різко скорочується кількість поголів’я, зменшується його продуктивність, відбуваються негативні зміни у структурі стада, руйнується виробничий потенціал агроформувань. Натомість не створюються умови для розвитку нових форм господарювання. У результаті виробництво тваринницької продукції переходить у сектор особистих селянських господарств, де низька товарність, невисока продуктивність, немає можливостей для запровадження інтенсивних технологій.
Рис. 21.1. Особливості галузі тваринництва
Доцільно навести рівні споживання продукції тваринництва населенням України за останній період у порівнянні з раціональними, мінімальними нормами та середніми фактичними рівнями за 1990, 1995, 2000 роки (див. завдання 21.1).
Одним із показників якості життя населення країни є споживання м’яса на душу населення. У середньому в країнах Європи цей показник становить 93, 5 кг, в т.ч. у Німеччині, Франції, Великобританії, Нідерландах, Австрії – більше 100 кг; у той час як в Україні за 2008 рік – 50, 6 кг на одну особу в рік, тоді як у 1990 році – 68 кг.
Найбільш конкурентоспроможною галуззю тваринництва України за останні роки стало птахівництво. Значні зрушення відбуваються у відродженні на новому сучасному рівні, в основному за рахунок датських технологій, традиційної української галузі – свинарства. Молочне скотарство у значній мірі перемістилось у господарства населення. Значної допомоги держави потребує відродження колись найголовнішої галузі тваринництва України – м’ясного скотарства, а також майже знищених – вівчарства і бджільництва.
Завершити розкриття першого питання цієї теми потрібно визначенням основних завдань розвитку тваринництва України. Це, насамперед:
ü відродження галузей тваринництва;
ü стабілізація їх розвитку;
ü зростання ефективності;
ü сертифікація та виробництво екологобезпечної та конкурентоспроможної продукції.
Не пройшовши цей шлях, Україна не зможе претендувати на вступ у ЄС.
Ринки продукції галузей тваринництва доцільно розглянути за запропонованою схемою (рис. 20.1).
За останні три роки для світового ринку цієї галузі характерна тенденція збільшення частки свинини та м’яса птиці у структурі м’ясних ресурсів, а також зростання виробництва яловичини в країнах Південної Америки, Австралії, тобто в державах, де для цього є найкращі природно-кліматичні умови. В Україні також відбувається незначне зменшення частки яловичини у структурі м’ясних ресурсів і зростання частки м’яса птиці.