Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Методика виконання 6 страница
|
|
Перевірка: 75, 6 %+24, 4 %=100 %.
Завдання 21.3. За даними річного бухгалтерського звіту підприємства розрахувати економічну ефективність виробництва галузі тваринництва.
Вихідна інформація. Необхідно скористатись формою 13-АПК “Виробництво і собівартість продукції тваринництва”, формою
7-АПК ”Реалізація продукції” та довідкою 7 “Витрати кормів”.
Методика виконання. Спочатку розрахуємо умовне поголів’я тварин, скориставшись коефіцієнтами переводу фактичного поголів’я в умовне та таблицею 21.3.
Таблиця 21.3
Розрахунок умовного поголів’я тварин
| № з/п | Вид тварин | Коефіцієнт переводу | Фактичне поголів’я | Умовне поголів’я |
| 5 =3∙ 4 | ||||
| Корови | 1, 0 | |||
| ВРХ | 0, 6 | |||
| Свині | 0, 3 | |||
| Вівці | 0, 1 | |||
| Птиця | 0, 02 | |||
| Коні дорослі | 1, 0 |
Далі визначаємо основні показники ефективності галузі в цілому та за окремими видами тваринництва (табл. 21.3.1).
Таблиця 21.3.1
Ефективність основних галузей тваринництва
| № з/п | Показники | Всього по тваринництву | Молочне скотарство | М’ясне скотарство | Свинарство | Відхилення (+, -) |
| Середньорічне поголів’я, гол. | ||||||
| Продуктивність 1 голови, ц (середньорічний надій на корову, середньорічний приріст) | ||||||
| Затрати праці на 1 ц продукції, люд.-год. | ||||||
| Затрати кормів на 1 ц продукції, ц к. од. | ||||||
| Виробнича собівартість 1 ц, грн | ||||||
| Повна собівартість продукції, тис. грн | ||||||
| Середня ціна реалізації 1 ц, грн | ||||||
| Отримано прибутку всього по тваринництву(+), збитку(-), тис. грн | ||||||
| в т. ч: – на 1 ум. гол. тварин | ||||||
| – на 1 витрачену люд.-год. | ||||||
| – на 1 ц продукції | ||||||
| Рівень рентабельності, % |
Із форми 13-АПК річного бухгалтерського звіту вибираємо середньорічне поголів’я тварин (графа 1) та відповідно коди: 010, 020, 052.
Продуктивність визначаємо діленням валового виробництва відповідної галузі (коди: 230, 260, 350 графи 1, форма 13-АПК) на середньорічне поголів’я.
Затрати праці на 1 ц продукції визначаємо наступним чином: прямі затрати праці графа 4 форма 13-АПК – відповідно значення кодів: 230, 260, 350, множимо на 1000 (для переведення тис. люд.-год. в люд.-год.), ділимо на валове виробництво (графа 1 за тими ж кодами).
Затрати кормів на 1 ц продукції вибираємо із довідки 7 “Витрати кормів” графи 6, відповідно за кодами: 720, 730, 740.
Виробнича собівартість 1 ц кожного виду продукції – це значення графи 3 форми 13-АПК за кодами: 230, 260, 350.
Повна собівартість продукції знаходиться у формі 7-АПК гр.2 за кодами відповідних галузей: 0230, 0240, 0370.
Середню ціну реалізації визначаємо за даними форми 7-АПК діленням графи 3 на графу 1, коди 0230, 0240, 0370.
Прибуток (збиток) галузі тваринництва – це значення графи 4 за мінусом значення графи 5 форми 7-АПК, код 0450.
Рівень рентабельності галузі в цілому визначаємо традиційно: діленням прибутку на повну собівартість та множенням на 100 % (п. 8: п. 6 ∙ 100 даної таблиці). Аналогічно визначається цей показник за галузями.
Оцінка отриманих результатів. За розрахованими показниками попередньої таблиці можна встановити ефективно чи неефективно розвивається тваринництво в цілому і кожна його галузь. Доцільно порівняти ці показники у динаміці за рядом років, а також із середніми даними по району, області, Україні в цілому.
Завдання 21.4. Користуючись даними річного бухгалтерського звіту, визначити можливі резерви зростання обсягів виробництва та прибутку галузей тваринництва.
Таблиця 21.4.1
Резерв росту тваринницької продукції
за рахунок раціонального використання кормів
| № з/п | Показники | Спосіб розрахунку | Молоко | Приріст ВРХ | Приріст свиней |
| Фактично вироблено продукції, ц | Ф.13-АПК К.230, 260, 350- гр.1 річного звіту | ||||
| Норма використання кормів на 1 ц продукції, ц к. од. | Додаток 31, 32 | ||||
| Витрати кормів за нормою на фактичну продукцію, ц к. од. | Ряд.1 х ряд. 2 | ||||
| Фактично використано кормів, ц к. од. | Дов. 7, р.1 к.720–740 річного звіту | ||||
| Перевитрати кормів, ц к. од. | Ряд.4-ряд.3 | ||||
| Недовикористаний резерв росту об’єму виробництва продукції, ц | Ряд.5: ряд.2 | ||||
| Недовикористаний резерв росту об’єму виробництва продукції, % | Ряд.6: ряд. 1 х 100 |
Вихідна інформація. Необхідні дані наведені у формі
13-АПК “Виробництво і собівартість продукції тваринництва”, формі 7-АПК “ Реалізація продукції” та довідці 7 “Витрати кормів” річного бухгалтерського звіту аграрного підприємства.
Методика виконання. Визначення резерву росту галузей тваринництва за рахунок раціонального використання кормів доцільно розмістити у таблиці 21.4.1.
Спосіб розрахунку та джерело інформації наведені у відповідній графі таблиці. Нормативи витрат кормів наведені у додатках 5-6 даного посібника. Розрахунок резерву прибутковості тваринництва за рахунок росту обсягів виробництва та рівня товарності розмістити у таблиці 21.4.2.
Оцінка отриманих результатів. Представляє інтерес резерв росту продукції тваринництва за рахунок раціонального використання кормів як головної складової витрат галузі тваринництва. На основі запропонованої методики порівняння фактичних та нормативних витрат можна встановити конкретний розмір цього резерву в натуральному обсязі (ц) та у відсотках. Тобто визначити, на скільки міг би зрости обсяг виробництва кожного виду тваринницької продукції за умови раціонального використання кормів. Як правило, в господарствах спостерігаються перевитрати кормів порівняно із нормативом. Але за сучасних умов можливе також недовикористання кормів порівняно з нормою.
Якщо ж встановлено заплановане зростання валової продукції, то важливо визначити обсяг зростання прибутку, в т. ч. за рахунок росту величини валової продукції галузей тваринництва та за рахунок росту рівня їх товарності. Відповіді на ці запитання отримуємо з таблиці 21.4.2.
Таблиця 21.4.2
Резерви збільшення прибутку за рахунок зростання обсягу виробництва продукції і рівня товарності
| № з/п | Показники | Спосіб розрахунку | Молоко | Приріст ВРХ |
| Вироблено фактично, ц | Ф 13-АПК, гр.1 к. 230, 260 | |||
| Реалізовано, ц | Ф 7-АПК, гр.1 к. 0370, 0230 | |||
| Рівень товарності, % | 3=2: 1∙ 100 % | |||
| Прогнозується: | ||||
| Валове виробництво, ц | Розрахунки методом найменших квадратів або іншим методом | |||
| Реалізація, ц | ||||
| Рівень рентабельності, % | ||||
| Розрахункова реалізація за можливого виробництва та фактичного рівня товарності, ц | 7=4∙ 3: 100 | |||
| Приріст реалізації, ц: | ||||
| -за рахунок зростання ВП | 8 = 7–2 | |||
| -за рахунок зростання рівня товарності | 9 = 5–7 | |||
| Фактичний прибуток від реалізації 1 ц, грн. | 7-АПК, гр.4– –гр. 5, код 0370, 020: гр.1 | |||
| Приріст прибутку всього, грн | 11 = 5∙ 10– –2∙ 10 | |||
| в т.ч. за рахунок: | ||||
| -зростання обсягу ВП | 12 = 8∙ 10 | |||
| -зростання рівня товарності | 13 = 9∙ 10 |
ТЕСТИ
Вкажіть правильну відповідь:
1. Яке поголів’я ВРХ налічується в Україні станом на кінець 2005 року у господарствах усіх категорій?
а) 6514 голів;
б) 4022 голів;
в) 110 голів;
г) 2492 голів;
д) 3635 голів.
2. Яке поголів’я корів налічується на кінець 2005 року в господарствах населення України?
а) 3635 голів;
б) 866 голів;
в) 38000 голів;
г) 2769 голів;
д) 2186 голів.
3. Вкажіть середньорічну продуктивність корів в Україні у 2005 році, у господарствах населення та сільськогосподарських підприємствах:
а) 2952 кг;
б) 3643 кг;
в) 3487 кг;
г) 2637 кг;
д) 2863 кг;
е) 2941 кг.
4. Вкажіть показники, які не відносяться до показників ефективності галузі молочного скотарства:
а) валове виробництво молока;
б) середньорічний надій на корову;
в) жирність молока;
г) вихід телят на 1 корову;
д) об’єм реалізації молока;
е) собівартість 1 ц молока;
є) прибуток;
ж) рівень рентабельності.
5. Раціональна норма харчування якого виду тваринницької продукції становить 83 кг на рік?
а) м’яса і м’ясопродуктів;
б) молока;
в) молокопродуктів;
г) яєць;
д) рибопродуктів.
6. Яка стаття витрат у собівартості продукції тваринництва посідає перше місце?
а) заробітна плата;
б) підстилка;
в) амортизація;
г) корми;
д) інші витрати;
е) електроенергія.
7. На заключну стадію відгодівлі у зоні радіаційного забруднення потрібно ставити ВРХ, у м’язовій тканині якої вміст цезію-137 не перевищує, Ки/кг:
а) 112;
б) 8 ∙ Е 
;
в) 6 ∙ Е 
;
г) 9 ∙ Е-3;
д) 58;
е) 4 ∙ Е .
8. Вкажіть складові пропозиції м’яса свиней на ринку свинини:
а) особисте споживання населення;
б) на корм худобі і птиці;
в) втрати;
г) експорт;
д) імпорт;
е) виробництво;
є) початкові запаси.
9. Яка галузь тваринництва може забезпечити населення України жирами тваринного походження?
а) ВРХ;
б) свинарство;
в) вівчарство;
г) птахівництво;
д) молочне скотарство;
е) бджільництво.
10. Яка продукція тваринництва вважається “живою” їжею та здатна виводити з організму людини радіонукліди?
а) яловичина;
б) мед;
в) свинина;
г) м’ясо курей;
д) крольчатина;
е) курячі яйця;
є) страусині яйця;
ж) сало.
11. Яке м’ясо посідає перше місце у світі за об’ємом виробництва?
а) страусине;
б) м’ясо індиків;
в) телятина;
г) яловичина;
д) свинина;
е) курятина.
12. Які середньодобові прирости свиней можуть забезпечити рентабельність їх вирощування?
а) 1000 г;
б) 700–800 г;
в) 400–500 г;
г) 80–100 кг;
д) 2–3 кг.
13. Яка галузь тваринництва в Україні у 2005 р. була рентабельною?
а) бджільництво;
б) вівчарство;
в) птахівництво;
г) м’ясне скотарство;
д) молочне скотарство;
е) конярство.
14. Назвіть галузь тваринництва, для якої найбільш характерним є можливість інтенсивного росту, висока плодючість, скороспілість:
а) бджільництво;
б) вівчарство;
в) птахівництво;
г) м’ясне скотарство;
д) молочне скотарство;
е) конярство.
15. Які чинники не впливають на зростання ефективності галузі тваринництва?
а) впровадження ресурсо-, еколого-, енергозберігаючих технологій;
б) зростання продуктивності тварин;
в) збільшення поголів’я тварин;
г) створення науково обґрунтованої кормової бази;
д) удосконалення систем утримання та догляду за тваринами.
16. Який допустимий вміст цезію-137 у молоці в Україні та за рекомендаціями МАГАТЕ (Бк/л)?
а) 100;
б) 150;
в) 370;
г) 1000;
д) 2500;
е) 420;
є) 780.
Література:
1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств.: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 624 с.
2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.: КНЕУ, 2000. – 355 с.
3. Андрійчук В.Г. Ефективність діяльності аграрних підприємств: теорія, методика, аналіз. К.: КНЕУ, 2005. – 290 с.
4. Бакетт М. Фермерское производство: организация, управление, анализ. / Пер. с англ. А. С. Каменского. – М.: Агропромиздат, 1989. – 464 с.
5. Березівський П.С. Ефективність виробництва і формування ринку продукції скотарства в Карпатському регіоні. – Львів: Українські технології, 1998. – 256 с.
6. Ведення сільськогосподарського виробництва на територіях, забруднених радіоактивними елементами. – Київ, 1994. – 181 с.
7. Економічний довідник аграрника /В.І. Дробот, Т.І. Зуб та ін.; За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. – К.: Преса України, 2003. – 800 с.
8. Кейлер В.А. Экономика предприятия: Курс лекций – М.: ИНФРА-М; Новосибирск: НГАЭиУ, 1999. – 132 с.
9. Коваленко Н. Я. Экономика сельского хозяйства. Курс лекций. – М.: Экмос, 1999. – 448 с.
10. Коваленко Ю.С., Охріменко І.В., Демченко О.В. Про стан аграрного ринку (аналітичний огляд і методичні аспекти формування). – К.: ІАЕ УААН. – 2004. – 32 с.
11. Малиновський А.С. Системне відродження сільських територій в регіон радіаційного забруднення: монографія. – К.: ННЦ ІАЕ, 2007.– 607 с.
12. Мацибора В.І., Збарський В.К., Мацибора Т.В. Економіка підприємства. – К.: Каравела, 2008. – 312 с.
13. Основи аграрної економіки: Підручник / В.П. Галушко та ін. – К.: Вища освіта, 2003. –399 с.
14. Павловська Л.Д. Практикум з курсу “ Економіка підприємств ”. – Житомир: ДААУ, 1999. – 125 с.
15. Павловська Л.Д., Славов В.П. Еколого-економічні основи виробництва і використання кормів у зоні радіоактивного забруднення. – К.: Світ, 1999. – 175 с.
16. Попов В.А. Экономика сельского хозяйства. Учебник. – М.: Экмос, 1999. – 352 с.
17. Поточна кон’юнктура і прогноз ринків сільськогосподарської продукції та продовольства в Україні на 2006/2007 маркетинговий рік. / За ред. Шпичака О.М. – К.: ННЦ ІАЕ УААН, 2006. – 178 с.
18. Практикум з економіки тваринництва / Соколов О.І. і ін. – К.: Урожай, 1994. – 192 с.
19. Сільське господарство України: криза та відновлення / За ред. Ш. Крамола-Таубаделя, С. Дем’яненка, А. Куна. – К.: КНЕУ, 2004. – 207 с.
Розділ 4. Методичні рекомендації щодо підготовки інвестиційного проекту [1]
Згідно з міжнародною практикою складання інвестиційних проектів рекомендується включити до нього наступні розділи:
– Вступ
– Загальні відомості про інвестиційні проекти
1. Етап перший. Попередня оцінка ефективності інвестиційного проекту
2. Етап другий. Детальна оцінка ефективності інвестиційного проекту:
– Загальні положення
– Оцінка маркетингових факторів
– Визначення виробничої програми
– Вибір технології виробництва та технологічного устаткування
– Вибір місця розташування виробництва
– Забезпеченість ресурсами
– Екологічна оцінка проекту
– Вибір проектувальників, підрядників та постачальників устаткування
– Робота над іншими контрактами (на постачання сировини, реалізацію продукції, транспортування тощо)
– Інституційні аспекти проекту
– Фінансова і економічна оцінка проекту
– Аналіз чутливості
– Оцінка ризиків проекту
3. Висновки
4. Додатки:
– Попередній Інформаційний Меморандум (структура)
– Фінансова модель інвестиційного проекту (умовний приклад).
Вступ
Методичні рекомендації призначені для забезпечення єдиного підходу до підготовки інвестиційних проектів, реалізація яких буде здійснюватись з використанням іноземних інвестицій. При розробці методичних рекомендацій враховано досвід підготовки інвестиційних проектів в різних країнах світу і вимоги, які ставлять до цих проектів спеціалісти іноземних банків і потенційні іноземні інвестори.
Загальні відомості про інвестиційні проекти
Цикл життя типового інвестиційного проекту складається з кількох фаз, кожна з яких вміщує ряд етапів.
Перша фаза – фаза підготовки проекту та забезпечення його фінансування – є найважливішою для подальшого функціонування проекту. Вона має такі основні етапи:
ü визначення можливостей інвестування (проектні ідеї);
ü попередня техніко-економічна оцінка;
ü детальне техніко-економічне дослідження;
ü підготовка Попереднього Інформаційного Меморандуму;
ü ведення переговорів з інвесторами та переговорів за контрактами;
ü відкриття фінансування проекту.
Ці етапи починаються з проектної ідеї та закінчуються підготовкою Попереднього Інформаційного Меморандуму, що, власне, і є тим документом, який надається потенційному іноземному інвестору для початку переговорів та оцінки ним життєздатності проекту з точки зору його прибутковості та ризикованості. На підставі цих переговорів та інформації, наданої в Попередньому Інформаційному Меморандумі, потенційний інвестор має можливість прийняти рішення щодо участі у цьому проекті. Якщо перша фаза пройшла успішно та фінансування було відкрите, настає друга фаза – фаза проектування та будівництва. Вона складається з таких етапів:
ü проектування;
ü будівництво та монтаж закупленого устаткування;
ü пусконалагоджувальні роботи.
Після цього настає третя фаза – фаза експлуатації, яка починається з освоєння нового виробництва, нових технологій, виходу на проектну потужність. Потім іде інтенсивна експлуатація виробництва, в ході якої відбувається погашення кредиту та виплата дивідендів акціонерам. Після виплати боргу підприємство може накопичувати прибуток та виплачувати дивіденди.
Останнім етапом реалізації інвестиційного проекту є його згортання (ліквідація), коли виробництво морально або фізично старіє, переходить на випуск іншої продукції у зв’язку зі змінами потреб ринку або продається іншому власнику.
Розробка самого інвестиційного проекту, яка обґрунтовує отримання фінансування для нього, складається з двох стадій, які являють собою попередню і детальну оцінки ефективності проекту. Логічним закінченням другої фази є розробка Попереднього Інформаційного Меморандуму, структура якого наведена у додатку 4. 1. Попередній Інформаційний Меморандум і є тим документом, який передається потенційному інвестору для оцінки життєздатності проекту, ведення переговорів і відкриття фінансування.
1. Етап перший. Попередня оцінка ефективності інвестиційного проекту
На цьому етапі проводиться укрупнена оцінка найважливіших техніко-економічних параметрів, яка дозволить виявити доцільність розробки конкретного інвестиційного проекту і приблизно оцінити його економічну життєздатність. Мета цього етапу – запобігти попереднім витратам коштів та часу на первісно збитковий проект, тобто на цьому етапі треба визначити, чи варто займатися подальшою розробкою цього проекту.
Основні елементи попередньої оцінки такі ж самі, як і за детальної оцінки, але з тією різницею, що кількість показників і ступінь їх деталізації значно менша. Треба також враховувати, що в умовах інфляції, коли курс національної грошової одиниці різко змінюється, всі розрахунки доцільно проводити в тих валютних одиницях, курс яких тривалий час має відносно сталий характер (долари, німецькі марки тощо).
Розробка техніко-економічного обґрунтування проекту починається з того, що формулюється кінцева мета проекту, якою звичайно є задоволення потреб ринку в тому чи іншому товарі, що повинно дати прибуток власнику проекту. Також приблизно виявляються можливі шляхи досягнення цієї мети, тобто розглядається багатоваріантність напрямків розробки проекту з точки зору вибору технології, устаткування, виробничої потужності, місця розміщення, фінансування, строків виконання проекту і т. ін.
Після формулювання кінцевої мети проекту визначається орієнтовна потреба в продукції (як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках), яка буде вироблятися із застосуванням технологічних рішень, закладених у проект. Водночас визначається загальна пропозиція такої ж або аналогічної продукції, що виробляється іншими виробниками. У такий спосіб визначається «ніша» на ринку та орієнтовний попит на майбутню продукцію. Паралельно з цим можна визначити показники (якість продукції, зручність використання, ціну тощо), які дозволять не тільки конкурувати з кимось на ринку, але, можливо, витісняти когось з нього.
Після того, як буде розрахований орієнтовний попит на нову продукцію за роками реалізації проекту, за допомогою орієнтовних цін на неї обчислюються очікувані грошові надходження від її продажу за роками. На основі наміченої таким чином річної виробничої програми підбираються варіанти технічного (технологічного) оснащення виробництва і розраховується виробнича потужність підприємства.
Для оцінки реальності виконання намічених у проекті рішень важливе значення має виявлення можливостей забезпечення виробництва сировиною, матеріалами, енергетичними і трудовими ресурсами.
Прийняття технологічних рішень, що дозволять реалізувати проект, дасть можливість приблизно підрахувати розмір витрат по проекту, причому враховуються як однотермінові (капітальні вкладення), так і поточні (щорічні виробничі експлуатаційні) витрати, а також проценти, які будуть сплачуватися по кредиту.
Таким чином, знаючи приблизно за роками вищезгадані витрати та надходження від продажу продукції, можна зіставити їх за роками. Якщо очевидно, що витрати значно перевищують надходження (тобто проект збитковий), потрібно розглянути зміни та поправки до проекту, які можуть докорінно змінити співвідношення витрат та надходжень на користь останніх. У цьому разі знову за тією самою схемою проводять оцінку витрат та надходжень. Якщо ж поправки не можливі, або вони не змінюють співвідношення між витратами та надходженнями, то проект визнається первісно збитковим і до нього більше не повертаються.
У випадку коли попередня оцінка ефективності проекту не дала однозначно негативної відповіді про його економічну життєздатність і показала, що проект є або можливо буде прибутковим, можна переходити до другого етапу розробки інвестиційного проекту.
2. Етап другий. Детальна оцінка ефективності інвестиційного проекту
2.1. Загальні положення
Цей етап передбачає розширену, деталізовану оцінку ефективності інвестиційного проекту в конкретних розрахунках і цифрах.
Мають бути детально пророблені такі аспекти проекту, як маркетинг, вибір технології, забезпечення сировиною, ресурсами, фінансові питання тощо. Кінцевим результатом цієї роботи має стати Попередній Інформаційний Меморандум, що надалі використовується при переговорах з інвесторами.
В цьому документі мають бути відображені як результати проробки вищезгаданих аспектів проекту, так і загальна інформація, необхідна потенційному інвестору (наприклад, опис існуючого виробництва, загальний стан галузі тощо).
Наступні розділи 2.2–2.11 описують підхід до цих аспектів проекту, результати розробки яких будуть відображені у Попередньому Інформаційному Меморандумі (додаток 4.1). Структура попереднього інформаційного меморандуму співпадає зі структурою подібних документів, які використовуються у більшості країн світу для представлення проекту потенційному інвестору.
2.2. Оцінка маркетингових факторів
При розробці конкретного інвестиційного проекту дуже важливе значення має вивчення очікуваного попиту на продукцію, що буде вироблятися внаслідок його реалізації. Аналіз кон’юнктури ринку товарів впливає на розміри виробництва, його виробничу потужність і річну програму.
Обсяг попиту визначає обсяг можливого продажу, що є одним із основних показників проекту. Саме продаж продукції генерує потоки готівки, які потім спрямовуватимуться на виплату по кредиту та на формування прибутку власників проекту.
В першу чергу, необхідно визначити, на який ринок буде націлена нова продукція: вітчизняний, експортний або їх комбінацію. Вже на ранньому етапі роботи над проектом необхідно продумати, хто займатиметься реалізацією продукції. Якщо цим буде займатися стороння фірма згідно з укладеним контрактом, то дуже важливими факторами стає її досвід на наміченому ринку та її фінансова надійність.
Ефективний попит можна визначити як загальну кількість конкретної продукції, купленої по певній ціні на певному ринку за певний період часу. Зрозуміло, що сукупний ринок товарів розглядається не тільки з урахуванням потреб внутрішніх покупців, а також з оцінкою зовнішніх можливостей збуту цих товарів в інших країнах у процесі експортних поставок.