Економічні потреби суспільства, їх суть і структура

Кінцевою метою функціонування будь-якої економічної системи є задоволення потреб суспільства та його індивідів.

Потреби - це категорія, яка відображає ставлення людей до умов їх жит­тєдіяльності, це щось необхідне для розвитку людини як особистості.

Класифікація потреб:

За суб'єктами (носіями потреб): індивідуальні, колективні, суспільні (або: домогосподарств, підприємств, держави).

За об'єктами (предметом, на який вони направлені): матеріальні (потребив матеріальних благах та послугах); духовні (потреби у творчості, самовираженні, розвитку своїх можливостей, самовдосконаленні, вірі, освіті, культурі, заняттях наукою, мистецтвом, підвищенні кваліфікації); соціальні (коханні, дружбі, спілкуванні, участь у суспільно-корисній ді­яльності).

За сферами діяльності: праці, спілкування, рекреації (відпочинку, відновлення працездатності), економічні - частина людських потреб, для задоволення яких не­обхідне виробництво, розподіл, обмін і споживання благ.

За черговістю задоволення: першочергові (задовольняються предметами першої необхідності), не першочергові (задовольняються предметами розкоші).

За ступенем реалізації: абсолютні (породжені сучасним рівнем розвитку економіки), дійсні (відповідають рівню розвитку економіки певної країни), платоспроможні (потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін).

За участю у відтворювальному процесі: виробничі (потреби в засобах виробництва), невиробничі (потреби у споживчих товарах).

За можливостями задоволення: насичені, вгамовані (мають чітку межу і можливість повного задоволення), ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).

Потреби породжують стимули до виробництва, тому виробництво є до­цільною діяльністю людей, спрямованою на задоволення їхніх потреб.

Від структури виробництва залежить задоволення потреб населення в різних благах.

Виробництво буває:

- матеріальне (основне виробництво) - галузі промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок, риболовля, мисливство - тобто, де виго­товляється продукт;

- виробнича інфраструктура (галузі, що обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному під­приємстві, в суспільному виробництві в цілому - транспорт, зв'язок, тор­гівля, кредитно-фінансові заклади, галузі ділових послуг (інженерно-бу­дівельні, консультаційні, інформаційні, рекламні, лізинг);

- нематеріальне виробництво (соціальна інфраструктура) - галузі, що на­дають послуги, які задовольняють соціальні і духовні потреби людей (охорона здоров'я і фізична культура, освіта, житлово-комунальне гос­подарство, пасажирський транспорт і зв'язок, побутове обслуговування, наука, культура і мистецтво);

- невиробнича сфера: державний апарат, партапарат, апарат управління громад, рухів, армія, міліція.

Виробництво поділяється на офіційну і тіньову економіку.

Тіньова економіка - сукупність неврахованих, нерегламентованих і про­типравних видів господарської діяльності.

Взаємозв’язок між потребам і виробництвом носить взаємозалежний характер. Збільшення потреб виражає причинно-наслідкових зв'язок між розвитком суспільного виробництва, зростанням і вдосконаленням потреб населення. Потреби людини безмежні (випереджають можливості задоволення): людина намагається задовольнити потреби на більш високому рівні; з часом з'являються нові потреби.

Фактори, що протидіють підвищенню потреб: низький рівень матеріальної і духовної культури суспільства; слабкий розвиток поділу праці; мізерні грошові доходи більшої частини суспільства при високому рівні цін; чисельність населення.