V етап – сучасна економічна теорія

Неокласична економічна теорія – маєоб'єктом дослідження поведінку людини, що як прода­вець робочої сили, споживач чи підприємець намагається максимізувати свій дохід, звести до мінімуму затрати (чи зусилля). Ця теорія виникла в 70-ті роки XIX ст. Головним об'єктом її вивчення є досягнення оптимального режиму господарювання окремих економічних одиниць в умовах вільної конкуренції, шляхів досягнення рівноваги цієї си­стеми за обмеженого втручання держави. Основною категорією аналізу прихильники неокласич­ної економічної теорії вважають граничну корисність, по­єднують її з концепцією витрат виробництва, протиставля­ючи теорії трудової вартості. Загальні принципи концепції граничної корисності були розвинуті К. Вікселем і Дж.-Б. Кларком. Згідно з цією концепцією вартість є ре­зультатом виробничої діяльності, в ході якої кожний з виробничих факторів (праця, земля, капітал) здійснює свій внесок в її утворення, а величина вартості вимірюється граничною корисністю одного з цих факторів при незмін­ній величині двох інших.

Монетаризм (від англійського «monеу» — гроші) як економічна концепція виник у середині 50-х років XX ст. у США. Згі­дно з цією концепцією грошова маса в обігу відіграє визна­чальну роль при формуванні економічної кон'юнктури та встановленні причинно-наслідкових зв'язків між зміною кількості грошей і величиною валового національного про­дукту. Основоположник монетаризму, глава чиказької ніколи політичної економії, Мілтон Фрідмен (нар. 1912) виступає проти активного втручання держави в економі­ку, проти державних заходів стимулювання попиту. На його думку, державне регулювання економіки малоефек­тивне через затримки між зміною грошових показників і реальних факторів виробництва, тому його слід замінити автоматичним приростом грошової маси в обігу.

Неолібералізм — сукупність поглядів, основним змістом яких є заперечення необхіднос­ті втручання держави в економічне життя й розуміння ме­ханізму стихійного ринку як єдиного ефективного регуля­тора господарських процесів, що базується на приватній власності. За державою лишається функція охорони існу­ючої системи. Ідеї економічного лібералізму ґрунтовно розробив А. Сміт. Методологічною основою неолібералізму є принцип індивідуалізму, згідно з яким повинна існувати природна свобода людини від суспільства, а відстоювання інтересів окремими індивідами приводить до задоволення суспіль­них інтересів, до суспільного добробуту. Сучасні послідовники економічного лібералізму (аме­риканські вчені Л. Мізес та Ф. Хаєк), тобто неолібералісти-консерватори, виступають навіть проти робочого законо­давства (регулювання тривалості робочого дня, встановлен­ня мінімальної зарплати тощо).

Інститу­ціоналізм як один із напрямів західної економічної дум­ки виник наприкінці XIX — на початку XX ст. і заперечував обумовленість розвитку людського суспільства виробничими відносинам, рушійною силою визнавав психологіч­ні, соціально-правові фактори. Засновниками інституціо­налізму були американські науковці Торстейн Веблен (1857—1929), Джон Коммонс (1862—1945), Джон Гобсон (1858—1940) та ін. на думку інституціоналістів, у процесі розвитку суспільства відбувається процес природ­ного відбору інститутів, система яких (держава, корпора­ції, норми етики, моралі, звичаї, права тощо) утворює сво­єрідну культуру і визначає тип цивілізації. Самі інститути с особливими формами життя (зокрема господарського), людських зв'язків і відносин, що мають сталий характер, формують у суспільстві духовні якості.

Кейнсіанство - один із провідних на­прямів сучасної економічної теорії назву отримав від імені відомого англійського економіста Джона Кейнса (1883— 1946), який усвідомлював, що без активного втручання держави в розвиток соціально-економічних процесів, без істотного розширення функцій держави капіталізм не­спроможний надалі існувати, неможливо «уникнути пов­ного руйнування існуючих економічних форм». Кейнс од­ним із перших у західній економічній науці обґрунтував макроекономічний підхід до аналізу соціально-економіч­них процесів, оперуючи такими категоріями, як національний доход, сукупні інвестиції, споживання, зайнятість, нагромадження та ін., розглядав їх у взаємодії і функціональних зв'язках. На відміну від своїх попередників, Кейнс стверджував, що рівноваги в економічній системі неможливо досягти че­рез механізм вільної конкуренції, рухливість капіталу то­що, оскільки рівновага є рідкісним випадком в економіці. Щоб наблизитися до неї, необхідно, насамперед, регулюва­ти попит шляхом підвищення ефективності інвестиційних процесів з боку підприємств і держави (головну роль у цьо­му процесі він відводив державі — ефект мультиплікато­ра). Розширення функцій держави, на думку Кейнса, необ­хідне для боротьби зі зростанням безробіття, кризами, для раціонального використання трудових ресурсів. Збільшен­ня приватних інвестицій держава повинна регулювати здешевленням кредиту. Від загальної суми інвестицій за­лежать обсяг національного доходу, зростання зайнятості, урівноваження попиту і пропозиції. Тому Кейнс вважав за доцільне збільшувати державні витрати навіть на військо­ві цілі. Ці заходи прискорили розвиток економіки, послабили гос­троту й глибину економічних криз, соціальну напруже­ність у суспільстві. Водночас, таке стимулювання попиту призвело у 70-ті роки XX ст. до високого рівня інфляції, поглиблення диспропорцій в економіці й на ринку праці, зростання дефіциту державного бюджету тощо. Чимало послідовників Кейнса висловлюються за необ­хідність довгострокового регулювання економіки у формі національного планування, за активнішу участь держави в структурній перебудові економіки, в координації економіч­ної політики у міжнародному масштабі (посткейнсіанство).

Основні поняття і терміни:

Політична економія наука, яка вивчає виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання різноманітних товарів і послуг, соціально-економічний спосіб виробництва, його економічні закони, рушійні сили суспільного розвитку.

Питання для самоконтролю:

1. Які з перерахованих проблем не вивчає політична економія:

А) об’єктивні економічні закони Б) суб’єктивні економічні закони

В) суспільні відносини Г) виробничі відносини

2. Яка з економічних шкіл стала першим етапом у становленні політичної економії:

А) меркантилізм Б) школа фізіократів

В) класична політекономія Г) марксистська політекономія

3. Що з перерахованого не є функцією політичної економії:

А) методологічна Б) теоретична

В) практична Г) матеріалістична

4. Яка з функцій політичної економії спрямована на формування певного стереотипу поведінки людей, вирішення існуючих соціально-економічних проблем:

А) методологічна Б) теоретична

В) виховна Г) ідеологічна

5. Яка з перерахованих економічних шкіл є найстарішою:

А) маржиналізму Б) меркантилізму

В) кейнсіанська Г) монетаризму

6. Представники якої економічної школи вважали за доцільне державне регулювання економічних процесів:

А) маржиналізму Б) меркантилізму

В) кейнсіанської Г) монетаризму