Завдання. • Рішення міської Ради народних депутатів.

— Яка це політика?

• Рішення міської Ради народних депутатів.

• Указ Президента України.

• Постанова губернатора Донецької області.

• Національний проект «Освіта».

Суб'єктами політики називають всіх, хто так чи інакше бере участь у політичному житті. Це можуть бути громадяни, партія, організація, клас, держава, етнос і т. ін.

Давньогрецький філософ Арістотель у своїй книзі «Політика» писав: «Людина за своєю природою є істотою політичною, через що навіть ті люди, які анітрохи не потребують взаємодопомоги, несвідомо прагнуть спільного проживання».

Але, будучи істотами політичними, люди виявляють різний ступінь політичної активності.

Політологи вважають, що лише 10-20 % людей справді політично активні, 80-90 % — байдужі, їх називають глядачами політичного театру.

Завдання

— Поміркуйте, у які моменти історії з'являється більше акторів політичного театру, а в які переважають глядачі.

Бесіда:

1. Що є первинним – влада чи політика?

2. Якими є джерела влади?

3. На які гілки поділяється влада?

Політична влада – реальна здатність певної соціальної групи, а також індивідів, що виражають її інтереси, здійснювати свою волю за допомогою політики та правових норм.

Політична система – сукупність суспільних інститутів, що здійснюють владні функції.

Структуру політичної системи становлять:

- політичні відносини;

- політична організація суспільства (державно-правові органи, політичні партії, політичні рухи, масові суспільні організації, трудові колективи та об´ єднання);

- засоби масової інформації;

- політичні принципи й норми;

- політична свідомість і культура.

Функції політичної системи:

– владно-політична (формування, підтримання та використання влади);

– стратегічна (визначення мети, завдань і шляхів розвитку суспільства; вироблення курсу держави);

– управлінська (керівництво економічною, соціальною, правовою та іншими сферами життя)

– представницька (представлення та узгодження інтересів і потреб різних суспільних груп);

– правова (розробка правил поведінки людей і законів; контроль за їх дотриманням);

– розподільча (справедливий розподіл матеріальних і духовних благ відповідно до інтересів соціальних груп і суспільства в цілому);

– політичної соціалізації та виховання (залучення населення до політичної діяльності, формування

політичної свідомості, підвищення політичної культури);

– захисна (забезпечення суверенітету і незалежності, безпеки країни).