Вимоги та теми індивідуальних науково-дослідних завдань.

При написанні індивідуальних навчально-дослідних завдань необхідно: викладати матеріал логічно, послідовно, грамотно, чітко формулювати думки; узагальнювати результати досліджень у вигляді таблиць, схем, діаграм, безпосередньо пов’язаних з питаннями теми, але їх кількість не повинна бути надмірною.

Скорочення слів і словосполучень у тексті здійснюються згідно з чинними стандартами бібліотечної та видавничої справи. При написанні наукової роботи обов’язковими є посилання на автора та джерело, звідки запозичені матеріал або окремі дані.

Головними інформаційними джерелами при написанні індивідуальних навчально-дослідних завдань можуть бути літературні джерела як вітчизняних так і закордонних авторів стосовно проблематики дослідження.

Структурна побудова індивідуального навчально-дослідного завдання повинна відображати:

· Вступ;

· аналітичний розділ, в якому розкривається суть досліджуваної теми з відповідними розрахунками (при їх наявності);

· загальні висновки та пропозиції;

· список використаної літератури;

· додатки (при їх наявності).

У «Вступі» необхідно відобразити роль і значення проблеми (теми), що вивчається, вказати мету, завдання, об'єкт дослідження.

Роботу пишуть з одного боку стандартного аркуша паперу з полями: зліва – 30 мм, справа – 10 мм, зверху – 25 мм, знизу – 25 мм. Формат аркушів – А4 (210x297).

При комп’ютерному варіанті набір тексту здійснюється за допомогою комп’ютера (найкраще в редакторі Word 6.0 або у пізніших версіях) через півтора міжрядкових інтервали до 30 рядків на сторінці (приблизно по 60 знаків в одному рядку) з використанням стандартного шрифту Times New Roman розміром 14. Для виділення окремих місць допускається також курсив і напівжирний шрифт. При наборі формул і виконанні таблиць, схем і рисунків рекомендується використовувати відповідні редактори.

Кожен абзац повинен бути однаковим впродовж усього тексту і дорівнювати п’яти знакам. Кожну структурну частину наукової роботи треба починати з нової сторінки.

Обсяг наукової роботи 10-15 сторінок рукописного тесту, 15-20 сторінок – комп’ютерного тексту.

Розділи нумерують арабськими цифрами, підрозділи – двома арабськими цифрами, розділеними крапкою: перша означає номер розділу, друга – підрозділу. Номер розділу та підрозділу показують перед їх заголовком, у кінці заголовка крапку не ставлять. Підкреслювання, фарбування та переніс слів у заголовках не допускається.

Всі сторінки роботи послідовно нумерують арабськими цифрами, проставляючи їх у правому верхньому куті. На титульному аркуші, який є першою сторінкою роботи, номер не проставляють.

Особливу увагу необхідно звернути на оформлення таблиць. Вони повинні мати назву, яка відображає їх зміст. Таблиці повинні бути компактними, наочними і зрозумілими. Небажаним є перенос таблиць, якщо зони повністю вміщуються на одній сторінці.

Усі таблиці повинні бути пронумеровані. Номер таблиці ставиться зліва від назви і складається із номера розділу та порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад, 1.1. (перша таблиця першого розділу), 2.1 (перша таблиця другого розділу).

Всі ілюстрації (графіки, схеми, діаграми тощо) іменуються рисунками. Рисунки нумеруються послідовно в межах розділу та порядкового номера рисунка, розділених крапкою, наприклад: 3.2 (другий рисунок третього розділу). Рисунки повинні розміщуватися зразу після посилання на них у тексті наукової роботи. Кожний рисунок повинен супроводжуватися змістовним підписом. Підпис розміщується під рисунком в один рядок з номером.

Скорочення слів у заголовках розділів, підрозділів, таблиць, додатків і в підписах під рисунками не допускається, а в тексті можливі лише загальноприйняті скорочення.

Цитати, взяті із праць або офіційних документів, повинні відповідати оригіналу. Для кожної цитати необхідно зробити посилання на джерело.

Перелік літературних джерел, використаних при виконанні наукової ро­боти, наводять наприкінці тексту, а по тексту повинні бути наведені посилання, які подаються у квадратних дужках з вказівкою номеру джерела у списку літератури та сторінки, наприклад, [1, с. 15-11], або «... у працях [3-5]...» і. т.д.

Література подається в алфавітному порядку або в порядку посилання в тексті.

Наведені в списку використаних джерел друковані праці записують мовою оригіналу і оформляють згідно з вимогами державного стандарту.

Теми.

1. Політологія та міждисциплінарні галузі наукового знання

2. Мова політології та мова політики

3. Національні школи політології

4. Політична наука як соціальний інститут

5. Характер взаємозв’язку методології та методів політичної науки

6. Кількісні та якісні методи у політичних дослідженнях

7. Межі коректного використання кількісних методів в політології

8. Перспективи використання якісних методів у політичній науці

9. Специфіка методів порівняльного аналізу

10. Порівняльний аналіз концептуальних моделей політичних систем Д. Істона та Г. Алмонда

11. Умови стабільності політичної системи та методи її забезпечення

12. «Структурні альтернативи» політичних систем

13. Структури «входу» та структури «виходу» політичної системи

14. Сучасні теорії політичної влади

15. Теорії влади М. Фуко та М. Крозьє

16. Способи легітимації влади в сучасній Україні

17. Специфіка політичної влади

18. Політичний вплив та політичне маніпулювання як методи здійснення влади

19. Мотиви владного впливу

20. Влада і конфлікт: співвідношення понять

21. Сила авторитет та примус у структурі влади

22. Особливість реалізації принципу поділу влади в Україні

23. Державна влада: конституційні межі і порядок здійснення

24. Умови ефективності федеративного устрою держави в сучасному світі

25. Переваги та недоліки республіканських форм правління

26. Різновиди та причини збереження сучасних монархічних держава

27. Ідеологічні інтерпретації концепції соціальної держави

28. Принципи успадкування влади за різних типів монархій

29. Причини утвердження бюрократично-авторитарних форм державного правління

30. Характеристика держав поліцейського типу

31. Моделі взаємодії метрополії та провінцій в різних типах імперій

32. Теорія та практика віртуальних урядів

33. Теоретико-методологічні засади дослідження сучасної української держави

34. Антична та сучасна демократія: порівняльний аналіз

35. Парадигми та теорії демократії

36. Порівняльне дослідження моделей демократії А. Лейпхарта

37. Теорія поліархії Р. Даля

38. Демократія з позиції теорії раціонального вибору

39. Пряма та представницька форми демократії

40. Ідеї демократії в історії політичної думки

41. ХХ століття: демократія і диктатура

42. Порівняльний аналіз партійних систем: методологія дослідження та результати

43. Партійна система сучасної України

44. Етапи історичного розвитку партій

45. Теорія «кризи партій» та її інтерпретації

46. Політичні партії та демократія

47. Функції партій у недемократичних та постколоніальних державах

48. Джерела та напрями трансформацій політичних партій

49. Ідеології політичних партій

50. Фактори, що визначають конфігурацію партійної системи

51. Характеристика головних типів багатопартійних систем

52. Оптимальний для України тип виборчої системи

53. Вплив виборчої системи на структуру законодавчого органу

54. Виборчі цензи: поняття та різновиди

55. Теорія «безшумної революції» Р.Інглхарта

56. Базові соціальні та політичні цінності українського суспільства

57. Традиційність та новаційність в політичній культурі українського суспільства

58. Особливості політичної культури тоталітарного суспільства

59. Homo soveticus: політико-культурний «портрет», політичні орієнтації

60. Постмодерна політична культура інформаційних суспільств

61. Еволюція української політичної культури в останні десятиліття

62. Українська політична культура у порівняльному вимірі

63. Політична культура сучасної української молоді

64. Феномен харизматичного лідера у ХХ столітті

65. Політичне лідерство та політичні інститути

66. Психологічні аспекти політичного лідерства

67. Образ ідеального політичного лідера в свідомості українця

68. Українська історія крізь призму концепції «зміни еліти»

69. Моделі циркуляції політичної еліти

70. Еволюція української політичної еліти (90-ті рр. ХХ ст. – ХХІ ст.)

71. Політичні еліти Сходу і Заходу: порівняльний аналіз

72. Особливості регіональної еліти сучасної України

73. Політична конфліктологія: предмет та суб’єкти

74. Політичні конфлікти в умовах «транзитних» суспільств

75. Ціннісний конфлікт в Україні в кінці ХХ – на початку ХХІ століття

76. Конфлікт в теорії політичних груп А.Бентлі

77. Політичне вирішення конфліктів: методологічні підходи та технології врегулювання

78. Проблема інституціоналізації політичних конфліктів

79. Досягнення і прорахунки теорії модернізації

80. Громадянське суспільство та політична еліта в країнах на шляху модернізації

81. Моделі переходу до демократії

82. Конфлікти та кризи епохи модернізації.