Нормування природного освітлення

ОСНОВНІ СВІТЛОТЕХНІЧНІ ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

1. Освітленість (Е) — відношення світлового потоку (Ф), що падає на елемент поверхні, до площі цього елементу (S). Одиницею освітленості е люкс (лк) — рівень освітленості поверхні площею 1 м¹, на яку падає рівномірно розподіляючись, світловий потік в 1 люмен.

2. Робоча поверхня — поверхня, на якій проводиться робота і на якій нормується чи вимірюється освітленість.

3. Умовна робоча поверхня — умовно прийнята горизонтальна поверхня, що розміщена на висоті 0, 8 м від підлоги.

4. Об'єкт розпізнавання — предмет, що розглядається, окрема його частина чи дефект, які необхідно розпізнавати в процесі роботи.

5. Коефіцієнт відбиття поверхні (ρ) — відношення світлового потоку, відбитого від поверхні, до світлового потоку, що падає на неї.

ВИДИ ВИРОБНИЧОГО ОСВІТЛЕННЯ

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла; суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

ПРИРОДНЕ ОСВІТЛЕННЯ

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване — поєднання верхнього та бокового освітлення.

НОРМУВАННЯ ПРИРОДНОГО ОСВІТЛЕННЯ

Природне освітлення, як правило, передбачається у всіх приміщеннях з постійним перебуванням людей. Без природного освітлення допускається проектування приміщень, що визначені відповідними " Будівельними нормами та правилами" (ДБН В.2.5-28-2006), а також приміщення, облаштування яких дозволено в підвальних поверхах будівель.

Оскільки природне освітлення змінюється залежно від широти місцевості, пори року, часу дня, метеорологічних умов для нормування та розрахунку природного освітлення приміщень, використовують відносний показник — коефіцієнт природного освітлення (е):

е= (1)

де Е_вн — освітленість у даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім чи відбитим).

Е_зов — освітленість горизонтальної поверхні, що створюється в той самий час ззовні світлом повністю відкритого небосхилу.

Значення КПО нормується залежно від характеристики зорової роботи.

Нормоване значення КПО, е_N, для будівель, розташованих в різних районах слід визначати по формулі:

е_N = е _н . m_N (2)

де е_н - значення КПО по таблицях 2;

m_N - коефіцієнт світлового клімату, який враховує особливості світлового клімату, визначається залежно від регіону України та орієнтації світлових отворів за сторонами світу по таблиці 1;

Отримані по формулі(1) значення слід округлювати до десятих доль.

Нормами встановлено вісім розрядів зорової роботи – від робіт найвищої точності (І розряд) до робіт, пов’язаних із загальним спостереженням за ходом виробничого процесу (VIII розряд). При бічному природному освітленні нормується мінімальне значення КПО в точці, розташованій на відстані 1 метр від стіни, найбільш віддаленої від світлових отворів.