Омоніми

Омоніми (від грец. homos – однаковий, onyma – ім’я) – це слова, які однаково звучать, але мають різне значення. Явище омонімії – наслідок випадкового збігу звучання, у значенні ж два слова-омоніми не мають абсолютно нічого спільного. Наприклад: дід¹ – батьків або материн батько; дід² – будяк; дід³ – сніп соломи чиочерету; дід⁴ – їжа з пшона та борошна; дід⁵ – назва танцю; стан¹ – стоянка; воююча сторона; стан² – талія; стан³ – умови, ситуація; стан⁴ – пристрій.

Джерелами омонімії є:

- випадковий збіг неспоріднених слів: деркач (птах) – деркач (віник); термін (слово) – термін (строк);

- розпад багатозначного слова: переказати (переповісти) – переказати (гроші); сісти (про людина) – сісти (про батарейку)

- словотворчі процеси: винний (вина) – винний (вино); безділля (неробство) – безділля (відсутність долі); компостувати (компостер) – компостувати (компост); ВАК (Вища арбітражна комісія) – ВАК (Вища атестаційна комісія);

- збіг абревіатури та вже наявного в мові слова: СУМ (Словник української мови – сум (смуток); СТО (станція технічного обслуговування) – сто (100);

- збіг українського та іншомовного слова: лава (предмет для сидіння) – лава (іт., розплавлена вулканічна маса); клуб (диму) – клуб (англ., товариство, приміщення);

- засвоєння з різних мов: ліга (фр., асоціація) – ліга (іт., знак над нотами у вигляді дуги); клінкер (нім., спечені глиняні вироби у вигляді цегли) – клінкер (англ., вузький довгий спортивний човен).

Омоніми становлять неабияку трудність у практиці слововживання. Тому основна вимога до тексту з омонімом – чіткість, виразність, повнота інформації, точність контексту.

Існує також явище міжмовної омонімії – продукт взаємодії близькоспоріднених мов, сплутування однакових за звучанням слів, що позначають різні поняття у різних мовах. Це дало змогу називати міжмовні омоніми “фальшивими друзями перекладача”, “підводними рифами у мовленні”, “ключами, що відмикають зовсім різну дійсність”. За словами І. Фаріон, „...різність супроти однаковости звучання – це згущений вияв окремішности кожної мовної системи на тлі спільнослов’янських закономірностей; це можливість крізь однакову форму побачити зовсім инший зміст; це, врешті, звукова омана, яка ніби навмисне приховує національно-мовні смисли, що властиві тільки тому, а не иншому народові”[104].

Провокаційна близькість слів – однаковість (чи приблизна однаковість) звучання – створює проблему в міжкультурній комунікації, є причиною двозначних ситуацій або словесною пасткою під час перекладу. Наведемо приклади з різних слов’янських мов, напр.: польської: pogrzeb (похорон) – погріб (укр.); charakterny (відважний, рішучий) – характерний (укр.); grzywna (штраф) – гривня (укр); duma (гордість, пиха) – дума (укр.); dywan (килим) – диван (укр.); sielanka (легке, безтурботне життя, ідилія) – селянка (укр.); waza (супниця) – ваза (укр.); чеської: biograph (кінематограф) – біограф (укр.); buchta (булка) – бухта (укр.); holka (дівчина) – голка (укр.); č rstvý (свіжий) – черствий (укр.); huba (рот) – губа (укр.); zachod (туалет) – захід (укр.); pozor (увага) – позор (рос., ганьба); plennik (грабіжник) – пленник (рос., полонений); socha (статуя) – соха (рос., плуг); сербської: сад (зараз) – сад (укр.); хорватської: домовина (батьківщина) – домовина (укр.); вреднота (надбання) – вреднота (укр.); російської: пыльный (від пилу) – пильний (укр., ретельний); наглый (раптовий) – наглий (укр., нахабний); неделя (тиждень) – неділя (укр., день тижня); мешкать (бути повільним) – мешкати (укр., проживати); орать (кричати) – орати (укр., землю); рожа (морда, пика) – рожа (укр., мальва, троянда); человек (людина) – чоловік (укр., одружений); запамятовать (забути) – запам’ятати (укр.) та ін.

Результатом досліджень явища російсько-української міжмовної омонімії став словник, який нараховує близько 2, 5 тисяч омонімічних пар[105]. Наведімо приклади сплутування слів, однакових за звучанням у російській та українській мові, які є причиною прикрих помилок у щоденному мовленні. Дібрала та докладно пояснила їхнє правильне вживання І. Фаріон: “Ми часто боліємо за „Карпати” (замість уболіваємо); називаємо по фамілії (замість на прізвище, а фамілія живе у селі); губимо чужу долю (замість занапащаємо, а губимо речі); мішаємо працювати (замість заважаємо, а мішаємо кашу); їмо обід з трьох блюд (замість із трьох страв на різних блюдах); лишаємо когось прав (замість позбавляємо, а лишаємо напризволяще); відказуємо у послузі (замість відмовляємо, а відказуємо на запитання); дурно себе почуваємо (замість погано, зле, але дурно кудись йдемо); смутно згадуємо (замість нечітко, ледве, а смутно хіба від цього на душі); приїздимо зі свитою (замість із почтом, але у старій свиті); путаємо терміни (замість плутаємо, а путаємо коней); заказуємо квитки (замість замовляємо, але заказуємо туди їхати); заставляємо щось робити (замість змушуємо, а заставляємо хату меблями і річ у ломбарді); доказуємо теорему (замість доводимо, а доказуємо казку до кінця); цілу неділю ходимо на роботу (замість тиждень, а в неділю відпочиваємо); заїжджаємо комусь у рожу (замість у пику, а рожі зацвітають у саду); поступаємо до університету (замість вступаємо, а поступаємо комусь шмат городу); гойдаємо дитину в люльці (замість колисці, а люльку куримо); зачиняємо калітку (замість хвіртку, а калитку ховаємо); йдемо до книжного магазину (замість книжкового чи книгарні, але знаємося на книжному стилі); являємося найбільшими знавцями (замість є, а являємося хіба що у сні); їздимо на рибалку (замість на риболовлю, але з рибалками); гадаємо на кавовій гущі (замість ворожимо, а гадаємо, що знаємо українську мову...)[106].

Міжмовна омонімія може стосуватися й віддалених від української мов. Найчастіше це зумовлює помилки під час перекладу текстів. Перекладачі залишають поза увагою окремі відтінки значень слів, до прикладу, з англійської: accurate (точний), magazine (журнал), figure (цифра), dramatic (несподіваний, яскравий), decade (десятиріччя), formal (офіційний), nation (народ, країна), sabotage (диверсійний акт), popular (народний), з французької: artiste (художник) та ін. Звичайно, для того щоб уникати таких помилок, треба знати предмет перекладу, досконало володіти мовою оригіналу та його лексико-граматичними особливостями у зіставленні з рідною, частіше звертатися до перекладного словника.

Омоніми можуть застосовуватися у різних функціональних стилях, але лише в художньому – з певною стилістичною метою. Науковий і офіційно-діловий вимагає точності контексту, тому омоніми у них не мають стилістичних функцій.

Омоніми подають у тлумачних словниках в окремих словникових статтях як самостійні лексичні одиниці.