Тема 1. Методологічні засади теорії організації

(8, 8’ год)

ЛЕКЦІЯ №1 – СУТНІСТЬ ТА ЗАКОНИ ОРГАНІЗАЦІЇ (2, 2’ год)

План

1. Сутність поняття «організація».

2. Сутність поняття «закон».

3. Система законів організації.

4. Загальні закони організації.

5. Часткові закони організації.

6. Специфічні закони організації.

1. Сутність поняття «організація»

У повсякденному житті ми досить часто звертаємося до слова «організація», використовуючи його у своїй мові стосовно різноманітних суспільних утворень. Так, організацією ми називаємо сільськогосподарське підприємство, оптову базу, страхову компанію, державну установу, католицьку церкву, англійську монархію тощо. Організації стали невід’ємною частиною життя сучасної людини, адже з ними вона має справу з дитинства: дитячий садок, будинок дитячої творчості, школа, спортивний клуб, ліцей, університет, а далі: установа, в якій працюєш; банк, що тебе обслуговує; ЖЕК, що надає тобі певні послуги; клуб, де проводиш вільний час; партія, позицію якої розділяєш і т.д. Наразі організації фактично є універ­сальною формою суспільного життя, адже вони:

- створюють товари і послуги, які людина споживає (підприємства, фірми);

- визначають поря­док життя в суспільстві та контролюють його дотримання (державні установи);

- виражають наші погляди та інтереси (громадські ор­ганізації).

Однак, якщо ми говоримо про те, що хтось зумів згрупувати людей з певною метою, зміг скоординувати та відрегулювати їх дії у контексті доцільної єдності, то маємо на увазі, що комусь вдалося людей організувати. У цьому випадку ми ведемо мову про організацію як про процес.

Мало хто замислюється над питанням походження поняття «організація». Навіть у вчених немає єдиної думки щодо цього питання. Одні вважають, що поняття «організація» походить від давньогрецького слова «organ» – «знаряддя» або «інструмент», інші – від латинського «organize», що в перекладі означає «повідомляю», «стрункий вигляд», «влаштовую», а ще за однією версією - від французького «organisation» — «устрій», «формування», «взаємозв’язок».

Перший із запропонованих варіантів походження досліджуваного поняття вказує на те, що організація є:

- знаряддям створення товарів і послуг, розвитку трудових ресурсів тощо;

- інструментом забезпечення внутрішньої впорядкованості цілого (певної системи) та досягнення цілі.

Другий – на те, що організація це:

- об’єкт, який має впорядковану внутрішню структуру, утворення з чіткою «стрункою» побудовою: чітко визначеними частинами цілого (для підприємства – це структурні підрозділи, ланки та рівні управління тощо) та взаємозв’язками між ними;

- діяльність по упорядкуванню всіх елементів певного об’єкта в часі і просторі. З цієї точки зору «організувати» означає: налагодити взаємодію, узгодити діяльність більш чи менш диференційованих та автономних частин цілого, упорядкувати відносини у ньому.

Третій – на те, що організація це:

- формування, яке має певну побудову;

- взаємозв’язок складових цілого (певної системи).

Саме тому наразі різні науки по різному трактують термін “організація”. Однак, є декілька найбільш поширених трактовок, де організація розглядається як:

- певне утворення, що являє собою систему -сукупність взаємопов’язаних елементів (частин цілого), які постійно взаємодіючи, визначають його характер;

- діяльність по упорядкуванню всіх елементів певного цілого в часі і просторі;

- характеристика системи і у цьому змісті означає внутрішню упорядкованість, погодженість, взаємозалежність та взаємодію частин системи як елементів цілого, що обумовлена його побудовою та цілями;

- процес створення, формування діяльності і у цьому сенсі є сукупністю цілеспрямованих дій, що зумовлюють утворення необхідних кількісних і якісних просторово-часових зв’язків.

Наука управління теж передбачає застосування поняття «організація». Наразі це одна з її провідних категорій.

Одне з відомих «вузьких» визначень «організації» дають автори популярного американського підручника «Основи менеджменту» М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі: «Організація — це група людей, діяльність яких свідомо коор­динується для досягнення загальної мети або цілей». Але, визначаючи семантичне значення слова «організація», ще основоположник організаційної науки А. Богданов у своїй фундаментальній праці «Тектологія. Загальна організаційна наука» писав: «Всяка людська діяльність об’єктивно є органі­зуючою або дезорганізуючою». У буденній мові поняття «ор­ганізувати», «організація», «організаційна діяльність» мають вужчий, більш спеціальний зміст. Найчастіше термін «органі­зувати» означає згрупувати людей з певною метою, скоордину­вати та регулювати їх дії в контексті доцільної єдності. Однак при глибшому аналізі, як відзначає А. Богданов, це поняття стає набагато ширшим і належить «не тільки до людських ак­тивностей», до робочої сили, до засобів виробництва, але і до живої та неживої природи у всіх її проявах. «Природа — великий перший організатор, і сама людина — лише один з її ор­ганізованих витворів».

Отже, поняття «організація» у шир­окому розумінні можна визначити:

по-перше, як «внутрішню впо­рядкованість, узгодженість, взаємодію більш-менш диферен­ційованих та автономних частин цілого, обумовлену її будо­вою»;

по-друге, як «сукупність процесів або дій, що приводять до утворення і вдосконалення взаємозв’язку між частинами цілого»;

по-третє, як «об’єднання людей, що спільно реалізову­ють деяку програму або мету та діють на основі певних проце­дур і правил».

Перші два визначення взаємодоповнюють один одно­го і характеризують організацію як універсальне явище, відоб­ражаючи деякий стан та процес, а третє має со­ціальний додаток стосовно людської організації і визначає її як деяке соціально-економічне утворення, орієнтоване на досягнення певної господарської, комерційної або некомерційної цілі.

Організацію визначають і як:

- різновид соціальних систем, об’єднання людей, що спільно реалізовують певну за­гальну мету та діють на основі певних принципів і правил;

- елемент суспільної системи, найпоширені­шу форму людської спільності, первинний осередок соціуму;

- об’єкт та суб’єкт суспільства.

Різноманіття трактувань терміна «організація» в управлінській науці зумовили необхідність їх осмислення, аналізу та узагальнення. Результати аналізу наукової літератури з управління дозволяють констатувати, що досліджуване поняття використовується для визначення:

- внутрішньої упорядкованості, узгодженості, взаємодії більш-менш диференційованих та автономних частин цілого, обумовлених його будовою (як особливого стану цілого і його окремих елементів);

- різновиду суспільної організаційної системи (як певної соціальної чи змішаної системи якою є, наприклад, держава, політична партія, установа, виробничо-господарська організація тощо);

- соціоекономічного утворення з упорядкованою внутрішньою структурою, орієнтованого на досягнення певної господарської, комерційної або некомерційної цілі (як загального поняття будь-якого підприємства, фірми);

- особливої сфери діяльності взагалі та сфери діяльності в управлінні зокрема (наприклад, «організація обслуговування населення» та «організація управлінської праці на підприємстві» відповідно);

- процесу створення структури організації (як послідовності виконання конкретних дій по отриманню частини загального результату організаційної діяльності);

- сукупності процесів, що забезпечують досягнення цілей організаційного утворення здійсненням певного впливу на його робочу силу, засоби виробництва тощо (як виду діяльності, функції управління);

- об’єднання людей, які працюють разом з метою досягнення певних цілей (як групи людей);

- свідомого об’єднання людей, діяльність яких свідомо координується, що діє на основі визначених процедур та правил і спільно реалізує певну програму або виробничо-господарські, комерційні чи некомерційні цілі (як виробничо-господарського, комерційного чи некомерційного утворення).

Останні два з перелічених визначень організації, які використовуються в управлінській науці, дуже схожі за змістом. Однак, у другому з них зроблено акцент на тому, що люди об’єднуються у групи свідомо задля здійснення спільної діяльності по досягненню цілей, яка є керованою і свідомо координованою. Саме це визначення є найбільш близьким для організаційної науки, яка, зараховуючи досліджуване поняття до своїх провідних категорій, зазвичай, розглядає організацію як:

- елемент суспільної системи, найбільш поширену форму людської спільності, первинний осередок соціуму;

- суб’єкт та об’єкт суспільства;

- певний об’єкт як цілісний комплекс взаємопов’язаних елементів і особлива єдність із зовнішнім оточенням, що має упорядковану внутрішню структуру, в якому поєднуються різноманітні фізичні, технологічні, економічні, правові зв’язки та відносини між людьми;

- різновид суспільних організаційних систем, свідоме об’єднання двох і більше людей, які вважають себе частиною однієї групи, діяльність яких здійснюється на основі загальноприйнятих принципів, визначених процедур і правил та свідомо координується задля спільної реалізації певної програми або цілей, тобто досягнення загальної мети;

- упорядкований стан усіх елементів суспільної організаційної системи як цілого;

- діяльність по упорядкуванню всіх елементів суспільно організаційної системи як цілого в часі і просторі;

- процес упорядкування усіх елементів суспільної організаційної системи як цілого у доцільну єдність;

- сукупність регульованих та самоорганізаційних процесів, які відбуваються у суспільних організаційних системах (від суспільства в цілому, його основних підсистем до первинних державних, муніципальних, громадських і підприємницьких утворень (організацій)) і спрямовані на налагодження взаємодії людей з метою організації спільної діяльності, виробництва матеріальних благ, відтворення самих себе як суб’єктів суспільних змін, тобто на налагодження організаційних відносин як за вертикаллю, так і за горизонталлю (організація і дезорганізація, субординація і координація, упорядкування та узгодження).