Похідний попит за умов досконалої та недосконалої конкуренції на ринках продуктів

Для моделі конкурентного рннку ресурсів крива попи­ту на певний ресурс збігатиметься з кривою граничного продукту у грошовому вираженні (рис. 12.3). Вона є складною внаслідок того, що у короткостроковому періоді діє закон спадної віддачі, і саме він спричиняє зменшення граничної продуктивності додат­кових одиниць ресурсу L. На цьому рисунку зображена горизон­тальна лінія (SL), яка відповідає рівню рівноважної ціни, що ви­значається ринковим попитом та ринковою пропозицією фактора L. Ця лінія — індивідуальна пропозиція цього ресурсу для фірми. Перетин лінії ринкової ціни ресурсу L з кривою MRP_l або d (точ­ка А) визначає оптимальну кількість фактора L, яку має купити фірма.

Рис. 12.3. Крива попиту (d) конкурентної фірми на ресурс L на досконало конкурентному ринку факторів виробництва З рис. 12.3 видно, що крива MRP_l відображає попит конкурен­тної фірми на фактор L, бо кожна точка на цій кривій показує об­сяг фактора L, який фірма бажає придбати за кожної можливої ціни цього фактора. Аналогічно формується крива попиту й на інші фактори виробництва, які залучає конкурентна фірма на ри­нку цих факторів з досконалою конкуренцією.

Серед чинників, що впливають на обсяги залучення фактора у виробництво, основними є такі:

— ціна фактора, яка склалася на факторному ринку. Її зміна перемістить лінію S_l вгору або вниз, що змінить точку її перети­ну з кривою MRP_l;

— крива MRP_l може переміститися на графіку під впливом зміни цін на продукт та під впливом зростання продуктивності ресурсу.

Зміни у попиті на ресурс відбуваються так само, як і на про­дукт. Інакше кажучи, зростання чи скорочення попиту характе­ризується зміщенням кривої попиту, відповідно, праворуч чи лі­воруч. Розглянемо чинники, що спричиняють такі зміни:

1. Зміни у попиті на продукт. За інших незмінних умов під­вищення ціни продукту викликає збільшення попиту на фактор виробництва, за допомогою якого він виробляється і, отже, пере­міщує криву попиту праворуч. До того ж, значення MRP_l зале­жить від рівня ціни на продукт і тому з підвищенням його ціни значення цього показника для кожного рівня використання від­повідного фактора виробництва зростає, та навпаки.

2. Зміни продуктивності факторів виробництва. Величина граничного продукту фактора виробництва (MRP_l) залежить не лише від рівня ціни продукту, а й від фізичного обсягу гранично­го продукту цього фактора, що використовується для виробницт­ва даного продукту. За інших однакових умов зміна у продуктив­ності будь-якого фактора виробництва переміщує в тому ж напрямі і криву попиту на нього. Підвищення продуктивності ре­сурсу пересуває криву попиту на нього праворуч, а зменшення продуктивності — ліворуч. Серед шляхів підвищення продукти­вності кожного з факторів виробництва основними є такі:

• технічний прогрес. Як уже зазначалося, удосконалення тех­ніки і технології приводить у довгостроковому періоді до зни­ження рівня середніх витрат фірми та галузі, що свідчить про зменшення обсягів ресурсів, потрібних для виробництва певної кількості продукції. Тому нині проблема впровадження новітніх технологій є надзвичайно актуальною для України. Вплив техні­чного прогресу на попит на ресурси неоднозначний. Інколи удо­сконалення техніки і технології приводить до розширення попиту на одні ресурси і скорочення на інші. Нова технологія зменшує обсяг усіх ресурсів, потрібних для виробництва одиниці продук­ції. Водночас вона може значно збільшувати обсяг виробництва продукції певної галузі, оскільки зростає обсяг використання ба­гатьох ресурсів.

• обсяги використання інших ресурсів. Гранична продукти­вність одного з факторів виробництва залежить від обсягів вико­ристання інших факторів, що пов'язані з ним. Це випливає з ефе­кту масштабу. Розширення масштабів виробництва фірмою за рахунок збільшення обсягів використання усіх видів ресурсів до певної точки сприяє підвищенню граничної продуктивності кож­ного виду ресурсу і, таким чином, збільшує попит на них.

3. Зміни цін на інші фактори виробництва. Фактори вироб­ництва, як і кінцеві продути, можуть бути взаємодоповнюваними. Тому зміни цін на них по-різному впливають на попит. Так, за інших однакових умов, зниження ціни одного з факторів-ком- плементів приведе до збільшення попиту на інший. Отже, коли два ресурси є взаємодоповнюваними, зміна ціни одного змінює попит на другий у протилежному напрямі.

Коли ж знижується ціна одного з факторів-субститутів, то по­пит на другий може як збільшуватися, так і зменшуватися. При цьому напрямок зміни попиту на фактор виробництва визнача­тиметься взаємодією двох ефектів, які одночасно виявляються при зміні ціни одного з факторів — замінників. Це ефект замі­щення та ефект обсягу виробництва.

Ефект заміщення виявляється у намаганні фірм замінювати відносно дорожчі ресурси тими, що подешевшали. Наприклад, праця і сільськогосподарська техніка використовуються для ви­рощування цукрових буряків. Зростання цін на техніку порівняно з дешевою працею обумовило в багатьох сільськогосподарських підприємствах України збільшення використання ручної праці.

Ефект обсягу продукції виявляється у бажанні фірм збільшу­вати обсяг виробництва продукції, коли один із факторів- замінників дешевшає. Це відбувається тому, що (за інших не­змінних умов) зниження ціни одного фактора виробництва су­проводжується зниженням середніх витрат на виробництво про­дукції, а тому розширює її пропозицію. Ефекти заміщення та об­сягу виробництва діють у протилежних напрямах.

Цінова еластичність попиту на фактор виробництва свідчить про міру реагування величини попиту на фактор на зміну його ціни, які перебувають в оберненій залежності. Як відомо, цінова еластичність попиту залежить від кута нахилу його кривої. Тому розглянемо, що викликає зміна кута нахилу кривої попиту на фактор виробництва, а, отже, і еластичності попиту.

1. Спадна віддача змінного фактора. Якщо гранична проду­ктивність спадає високими темпами, коли використовується бі­льша кількість змінного фактора, зниження його ціни не викли- катиме суттєвого збільшення використання цього фактора. І на­впаки, коли зниження граничної продуктивності відбувається по­вільно при зростанні змінного ресурсу, спостерігатиметься знач­не збільшення попиту на ресурс внаслідок зниження його ціни.

Отже, між темпами зміни граничної продуктивності і еластич­ністю попиту фірми на фактор виробництва існує обернена зале­жність.

Наприклад, фермер використовує добрива і працю для виро­щування моркви. Додаткові дози добрив забезпечують суттєве підвищення її урожайності в досить широких межах використан­ня добрив. При збільшенні використання добрив її граничний продукт спадає досить повільно. Водночас у фермера є незнач­ний діапазон продуктивного використання додаткової праці. Її граничний продукт хоча і є високим на початковій стадії залу­чення додаткових одиниць праці, але швидко зменшується, коли фермер починає використовувати все більше і більше праці. Тому при вирощуванні моркви фермер матиме еластичний попит на добрива і нееластичний — на працю.

2. Легкість заміщення факторів виробництва. У довгостро­ковому періоді всі виробничі фактори є замінними, тому з підви­щенням ціни одного фактора фірми намагатимуться змінити його відносно дешевшими ресурсами. Отже, щолегше заміщується один фактор виробництва іншим відносно дешевшим, то еласти- чнішим є попит на даний фактор. У свою чергу, легкість замі­щення фактора виробництва залежить від кількості наявних за­мінників та від технічних умов виробництва.

3. Еластичність попиту на продукт. Якщо невелике підви­щення ціни блага викликає значне скорочення обсягу попиту (що відбувається тоді, коли попит на продукт еластичний), тоді спо­стерігається суттєве зменшення кількості ресурсу, потрібного для виробництва продукту, відповідно до ціни даного ресурсу. Коли ж попит на продукт нееластичний, тоді спостерігатиметься неве­лике скорочення обсягу потрібного ресурсу порівняно з підви­щенням його ціни. Отже, еластичність попиту на ресурси прямо залежить від еластичності попиту на ресурс.

4. Частка витрат на фактор виробництва у загальних ви­тратах. Щобільшу частину загальних витрат виробництва стано­влять витрати, пов'язані з залученням певного ресурсу, то елас- тичнішим є попит на цей фактор. Виходячи з цього, розглянемо такий приклад. Нехай вартість насіння картоплі становить 30 % витрат на її вирощування, а витрати на добрива — 10 %. Якщо відбудеться підвищення ціни обох ресурсів удвічі, то абсолютне збільшення витрат на насіння втричі перевищить відповідний приріст витрат на добрива.

На більшості продуктових і факторних ринків фірми діють в умовах недосконалої конкуренції. На ринках чистої монополії, олігополії та монополістичної конкуренції фірми змушені знижу­вати ціну заради збільшення обсягів продажу, а для підвищення ціни вдаватися до скорочення обсягів виробництва. Коли некон­курентна фірма продає кожну додаткову одиницю продукції за нижчою ціною, то її граничний дохід для будь-якого обсягу про­дажу завжди нижчий від ціни (MR < P) і зменшується в міру зро­стання обсягу продажу виробленої продукції. Тому крива грани­чного доходу фірми в умовах недосконалої конкуренції про­ходить завжди нижче кривої попиту на її продукт.

В умовах недосконалої конкуренції, як і на конкурентному ринку, крива граничного продукту виробничого фактора у гро­шовому вираженні є одночасно і кривою попиту на цей фактор. Проте тут граничний продукт у грошовому вираженні зменшува­тиметься не тільки під впливом дії закону спадної віддачі, а й під впливом зниження ціни на продукцію фірми (табл. 12.2).

Тому крива попиту на фактор виробництва в умовах недоско­налої конкуренції буде менш еластичною, ніж на конкурентному ринку. Отже при недосконалій конкуренції фірма менше реагує на зміну ціни фактора виробництва при його залученні, ніж кон­курентна фірма.

Як уже розглядалося у темі 9, за інших незмінних умов, фірма при недосконалій конкуренції (монополіст) виробляє продукції менше, ніж це могло бути на конкурентному ринку. Оскільки для виробництва меншого обсягу продукції фірма залучає і меншу кількість ресурсів, то й попит на ресурси на ринках недосконалої конкуренції завжди менший, ніж на конкурентних ринках.

Використовуючи дані табл. 12.1 і 12.2, можна побудувати криві попиту на ресурс фірм, що діють в умовах досконалої та недосконалої конкуренції. Для цього слід використати показники граничного продукту у грошовому вираженні. Розміщення двох кривих на одній координатній площині відображає чітку різницю в еластичності попиту на фактор L за різних моделей продукто­вого ринку (рис. 12.4).

Рис. 12.4. Криві попиту на фактор виробництва L за умов досконалої (di) та недосконалої конкуренції (d₂) на продуктовому ринку

Тепер важливо виявити, який зв'язок між індивідуальним та галузевим попитом на фактор виробництва. Такий зв'язок уже розглядався для продуктових ринків, де крива попиту на продукт формувалася як результат додавання кривих індивідуального по­питу на цей продукт усіх його споживачів. Крива ринкового по­питу відображає бажання споживачів купити певну кількість продукту, який виробляється лише однією галуззю. Однак багато факторів виробництва використовуються не однією, а багатьма галузями. І це, безумовно, ускладнює визначення ринкового по­питу на ресурси, що використовуються не в одній галузі. Щоб одержати криву ринкового попиту усіх галузей на фактор вироб- ництва багатофункціонального призначення, потрібно спочатку визначити криві попиту на нього для кожної галузі, і лише тоді можна звести їх у криву ринкового попиту на цей фактор.