Суть і види валют

Під валютою розуміють грошову одиницю країни чи інший платіжний засіб.

За різними ознаками валюту поділяють:

а) на національну валюту — законний платіжний засіб на території країни, що його випускає;

б) іноземну валюту — платіжний засіб інших країн, що законно чи незаконно використовується цією країною;

в) резервну валюту — валюту, в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, необхідні для покриття боргів;

г) валюту, що вільно використовується, тобто валюту, що широко використовується для міжнародний угод і активно купується і продається;

д) тверду валюта — валюту зі стабільним валютним курсом.

Однією з найважливіших ознак валюти є її конвертованість.

Конвертованість валюти — це здатність резидентів вільно, без будь-яких обмежень, обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами.

Залежно від типів міжнародних операцій встановлюється ступінь конвертованості валюти, який нижче наведено в порядку зростання.

Конвертованість за поточними операціями — це відсутність обмежень на платежі й трансферти з поточних міжнародних операцій, що пов'язані з торгівлею товарами і послугами, міждержавними переказами, доходами і трансфертами.

Конвертованість за капітальними операціями — це відсутність обмежень на платежі й трансферти з міжнародних операцій, що пов'язані з рухом капіталу.

Повна конвертованість — це відсутність будь-яких обмежень і за поточними, і за капітальними операціями.

У внутрішньому грошовому обігу може широко використовуватись іноземна валюта, тоді виникає так званий паралельний обіг валют. Він може мати такі форми:

а) доларизація або використання іноземної валюти як засобу обігу, одиниці розрахунку і засобу зберігання;

б) валютне заміщення або використання іноземної валюти тільки як засобу обігу.

Валюта як і будь-який товар має ціну. Оскільки ціну валюти не можна виразити в ній самій, то її виражають в інших валютах, і це є обмінний, або валютний, курс. Валютний (обмінний) курс — це одиниця національної валюти, виражена в одиницях іноземної валюти. Валютний курс може встановлюватися законодавчо або в процесі взаємного котирування валют. Валютне котирування — це визначення валютного курсу на основі певних ринкових механізмів.

Розрізняють наступні методи валютного котирування.

Пряме котирування — це вираження валютного курсу одиниці національної валюти в одиницях іноземної валюти (0, 2 долара за 1 гривню, для гривні це буде пряме котирування, а для долара опосередковане).

Непряме котирування — це вираження валютного курсу одиниці іноземної валюти в одиницях національної валюти (якщо курс становить 5 гривень за 1 долар, то для долара це буде пряме котирування, а для гривні опосередковане).

В практиці використовується крос-курс котирування — це вираження курсів двох валют одної до іншої через їхній курс щодо третьої валюти (як правило, до долара США). Наприклад, якщо опосередковане котирування гривні до долара становить 1 долар США = 5 гривень, а пряме котирування долара до швейцарського франка – 1 долар = 1, 6 швейцарського франка, то крос-курс гривні через долар до швейцарського франка становитиме: 1 швейцарський франк = 5 / 1, 6 = 3, 13 гривні.

За часовим виміром котировки валютного курсу, що використовуються у бізнесовій практиці, мають таку класифікацію.

Курс-спот — це курс, за яким обмінюються шиї ю їм лише впродовж двох днів з моменту досягнення угоди про курс.

Фодварний курс — це узгоджений курс, за яким обмінюються валюти в певний момент в майбутньому, більш ніж через три дні після досягнення угоди про курс.

Важливим є різновид валютного курсу – паритет купівельної сили. Це валютний курс, за яким купівельна сила грошей у різних країнах буде однаковою. Якщо, наприклад, „Форд” в Україні коштує 53300 гривень, а США – 10000 доларів, то ПКС становитиме 5, 33 грн = 1 дол.

Режими валютних курсів — це організація або правила і процедури визначення валютного курсу, його зміни, використання для здійснення розрахунків, налагодження постійних відносин між країнами, обслуговування зовнішньоекономічних зв'язків.

Вибір режиму курсоутворення залежить від стану економічного розвитку, показників економіки, ступеня її відкритості, стану фінансових ринків, ступеня їх диверсифікованості, стану платіжного балансу, величини резервів іноземної валюти, ступеня залежності економіки від міжнародної торгівлі, стану грошової системи країни тощо. Існує декілька основних режимів валютного курсу.

Фіксований режим валютного курсу. Валютний курс встановлюється урядом як постійні фіксовані пропорції обміну національної валюти на іноземну. Він більше підходить для невеликих відкритих економік, які значною мірою залежать від зовнішньої торгівлі. Може також використовуватись у випадку зіткнення країни з " внутрішніми номінальними шоками".

Переваги.

1. Дисциплінує економічну політику.

2. Сприяє взаємозалежності національних економік на основі більш тісної координації макрополітики країн.

3. Створює більш ефективне економічне середовище (наприклад, розподіл ресурсів).

4. Стимулює довгострокові прямі іноземні інвестиції.

5. Робить більш ефективною фіскальну політику щодо стимулювання зростання національного доходу.

Недоліки.

1. Внутрішні економічні цілі підпорядковані зовнішнім цілям забезпечення рівноваги платіжного балансу.

2. Занадто великий обсяг валютних резервів нераціонально прив'язаний до потреб підтримання національного фіксованого валютного курсу.

3. Економіці неможливо ізолюватись від зовнішніх шоків.

4. Недружелюбна спекуляція слабкою валютою не дає змоги підтримувати довгий час зафіксовані про порції обміну валют.

5. Ігнорує вільну гру попиту і пропозиції, тому спотворює економіку.

Плаваючий (гнучкий) режим валютного курсу. Гнучкий валютний курс формується під дією попиту та пропозиції. Уряд не втручається у його формування. Переваги фіксованого валютного курсу є недоліками гнучкого валютного курсу, і навпаки. Цей курс підходить для великих, відносно „закритих” економік з високодиверсифікованими структурами виробництва, з високорозвиненою економічною і фінансовою системами, а також для тих випадків, коли причиною економічних негараздів виступають так звані " зовнішні номінальні шоки" (наприклад, підвищення світових цін на імпорт).

Сучасні системи валютного курсу є різними сполученнями фіксованих та плаваючих курсів (тобто гібридними).

1. Коригований валютний курс — це курс, що автоматично змінюється залежно від зміни певного набору показників (наприклад, інфляції).

2. Керовано плаваючий валютний курс — курс, що встановлюється центральним банком, а не валютним ринком, але з частими його змінами (тобто адміністративно).

3. Прямий державний контроль усіх міжнародних трансакцій.

4. Контрольований валютний курс має цільове і призначення, і термін (наприклад, зниження курсу національної валюти для збільшення експорту національних товарів).

5. Прив'язка до іноземної валюти чи її кошика.

6. Повзуча прив'язка (щонедільна девальвація на певну передбачувану величину).

7. Валютний коридор (девальвація щодня в певних межах).