Розділ 3. Шляхи удосконалення діяльності підприємства «дафора» Україна

Фінансовий стан підприємства – це сутнісна характеристика діяльності підприємства у певний період, що показує реальну та потенційну можливість підприємства забезпечувати достатній рівень фінансування фінансово-господарської діяльності та здатність ефективно здійснювати її в майбутньому. Для визначення фінансового стану мною використано показники ліквідності, платоспроможності, ділової активності, рентабельності, майнового стану та ін.. Проаналізувавши «Дафора» Україна можна зробити висновок, що діяльність його покращилась.

Мета, яка полягає у пошуку та використанні шляхів удосконалення фінансового стану, – забезпечення зростання ринкової вартості підприємства в довгостроковому періоді.

Головним завданням є виявлення шляхів удосконалення фінансового стану за рахунок мобілізації внутрішніх резервів підприємства. Під резервами підвищення економічної ефективності виробництва слід розуміти невикористані можливості збільшення випуску продукції в розрахунку на одиницю сукупних витрат завдяки більш раціональному використанню усіх видів ресурсів підприємства.

Основними факторами підвищення ефективності виробництва – це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва та інші.

Удосконалення фінансового стану підприємства можливе за рахунок збільшення вихідних грошових потоків. Підвищення розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок:

– збільшення виручки від реалізації;

– продажу частини основних фондів;

– рефінансування дебіторської заборгованості.

Скорочення вихідних грошових потоків можливе за рахунок зниження витрат, які відносяться на собівартість продукції. Це можливо за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального в використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних затрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції впливає на збільшення прибутку підприємства. А також зниження витрат, які покривають за рахунок прибутку. Основним заходом покращення фінансового стану є збільшення виручки від реалізації. В свою чергу розмір виручки залежить від обсягів реалізації продукції та ціни одиниці продукції, що реалізується. Щоб збільшити реалізацію, треба максимально активізувати збутову діяльність підприємства. Стимулювати збут можна шляхом надання знижок покупцям, помірними зменшеннями цін, застосуванням масової реклами.

Для будь-якого вітчизняного підприємства, яке має на меті включитися у міжнародні економічні відносини, першорядним завданням стає забезпечення успішного виходу на зовнішній ринок, як правило, вже заповнений запропонованими товарами і послугами. Структура експорту вітчизняних підприємств країни в основному базується на продукції з невисоким ступенем переробки, яка користується високим попитом на світовому ринку, проте її експорт є менш ефективним, ніж експорт кінцевої продукції. Тому ці обставини викликають необхідність розробки ефективних методів удосконалення управління експортною діяльністю підприємства.

Для успішного виходу на зовнішній ринок підприємства пропоную такі методи:

– Підвищити конкурентоздатність товарів, вироблених на підприємстві планованих на експорт, тому що конкуренція на світовому ринку більш тверда і споживачі пред'являють до товарів більш високі вимоги. Найбільш ефективними заходами щодо підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства є постійне проведення виробничих інновацій. Ефективні технічні, організаційні та економічні інновації неодмінно покращать як саме виробництво, так і зовнішньоекономічну діяльність підприємства.

– Диверсифікованість виробництва з метою виведення на зовнішні ринки нових видів продукції. Дана стратегія передбачає початок виробництва за кордоном принципово нової продукції, раніше не властивої для підприємства. В результаті диверсифікації, підприємство зможе створити кращі умови для господарського маневру, розширити можливості впливу на економіку підприємства несприятливої світової господарської кон’юнктури, в тому числі погіршення " умов торгівлі". Цим самим скорочується ризик, характерний для вузькоспеціалізованих фірм.

– Позитивне значення для підприємства матиме і підвищення кваліфікації персоналу, що приймає участь в організації експортних операцій. Цього можна досягти шляхом регулярного проведення навчання й атестацій, а також шляхом стимулювання і мотивації персоналу.

– Використання найбільш вигідної для експортера підприємства розрахунків акредитива, при якій експортер має гарантію оплати товару. Перевагою застосування акредитиву для продавця (експортера) є те, що продавець має тверду гарантію того, що отримає оплату за поставлений товар або надані послуги проти представлених документів, що оформлені відповідно до умов акредитиву.

– Застосовувати базисні умови постачання, мінімізуючих витрати експортера на транспортування товару.

– Здійсненювати постачанння вчасно з метою забезпечення зобов'язань по виконанню контракту.

– По можливості зменшити витрати виробництва з метою зменшення собівартості товару.

– Проведення гнучкої цінової політики, дозволить підприємству орієнтуватися не тільки на свої витрати виробництва, але і на світові ціни.

Дотримуючись цих порад в управління експортною діяльністю, підприємство має можливість вийти на світовий ринок з якісним та конкурентоспроможним товаром, значно заробити імідж не тільки підприємству, а й країні, а також підвищити ефективність зовнішньоекономічної діяльності, що в подальшому приведе до розширення виробництва в цілому.