Вибір тепломеханічного обладнання

Звіт про практику

за темою дипломного проекту

«Проект теплової електростанції потужністю 1900 МВт та її зв′ язків з енергосистемами»

Виконав:

ст.гр. ЕСТс-21

Андрухович О.І.

Прийняв:

Сегеда М.С.

Львів 2014

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………………

1.ВИБІР ТЕПЛОМЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ ………………...….…...…

2. ВАРІАНТИ СТРУКТУРНОЇ СХЕМИ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ …………...…..

3. РЕЖИМИ РОБОТИ ЕЛЕКТРИЧНОЇ СТАНЦІЇ ………………...…………

3.1. Графік роботи генераторів електростанції ……………………………

3.2. Графіки видачі потужності в енергосистему №2 …………………….

3.3. Графіки видачі потужності в енергосистему №1 ……………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................

ВСТУП

У господарському комплексі України електроенергетика відіграє дуже важливу роль. Близько половини всього первинного палива, що його має чи одержує з інших держав Україна, а також енергія окремих річок використовується для виробництва електроенергії та теплоенергії. Електроенергетика - одна з найдавніших галузей народного господарства України. Вона забезпечує всебічний науково-технічний прогрес у всіх без винятку виробництвах, поліпшує умови праці і побуту.

Розвиток електроенергетики, будівництво потужних електростанцій спияють створенню нових промислових вузлів. Окремі галузі промисловості територіально наближені до джерел дешевої електроенергії.

Україна виробляє близько 3000 млрд. кВт - год електроенергії на рік.

Електроенергетика України - багатогалузеве господарство. До її складу входять, крім теплових і гідравлічних станцій, АЕС, електромереживне господарство.

Проблеми теплових електростанцій пов'язані з тим, що вони є великими забруднювачами атмосфери. При спалюванні низькосортного вугілля з домішками сірки; утворюється сірчистий газ, який, сполучаючись з водяною апрою в повітрі, спричиняє кислотні дощі. Вугілля, до того ж, не повністю згорає. Це зумовлено використанням застарілих технологій спалювання палива. Тому важливим для ТЕС є їх модернізація, налагодження очистки викидів у атмосферу, а також використання у господарстві золи і шлаку, які нагромаджуються на цих ТЕС.

Гідроенергетика посідає відносно незначне місце і електроенергетиці України - близько 9 % потужностей і 4 % виробництва енергії.

У розвитку й розміщенні електроенергетики України визначальними є такі принципи:

· концентрація виробництва електроенергії внаслідок будівництва великих електростанцій, що використовують дешеве паливо і гідроенергоресурси;

· комбінування виробництва електроенергії і тепла з метою теплопостачання міст;

При правильному проектуванні ГЕС дають найдешевшу енергію. Однак, якщо вони споруджені на рівнинних річках, і водосховища затоплюють великі площі, то втрати від затоплення родючих земель і поселень можуть значно перевищувати вартість виробленої енергії. Для більшості ГЕС на Дніпрі характерна саме така ситуація. Це стосується Київської, Канівської, Кременчуцької, Дніпродержинської та Каховської ГЕС, які разом мають меншу потужність ніж Бурштинська ТЕС. Тільки Дніпрогрес-2 з усього каскаду, має найменше водосховище, що затопило пороги, зробивши ріку судноплавною.

Серед інших потужних електростанцій можна назвати Дністровську ГЕС-ГАЕС, Теребле-Ріцьку (Закарпатська обл.) та ін. Гідроелектростанції є одним з найефективніших джерел електроенергії. Переваги ГЕС полягають у тому, що вони виробляють електроенергію, яка у 5-6 разів дешевша, ніж на ТЕС, а персоналу, що їх обслуговує, в 15-20 разів менше, ніж на АЕС. Коефіцієнт корисної дії ГЕС становить понад 80%. Однак розміщення їх повністю залежить від природних умов, а виробництво електроенергії має сезонний характер. Будівництво ГЕС на рівнинних ріках України завдає значних матеріальних збитків, оскільки потребує затоплення великих територій, що використовують під водосховища. Найважливіша тенденція в розвитку електроенергетики - об'єднання електростанцій в енергосистемах, які здійснюють виробництво, транспортування і розподіл електроенергії між споживачами.

В Україні працює кілька потужних атомних електростанцій - Запорізька, Рівненська, Південноукраїнська, Хмельницька. Планувалося спорудження Харківської, Чигиринської, Кримської, Одеської. Після Чорнобильської катастрофи існують сумніви щодо подальшого розвитку галузі. Вона призвела до радіоактивного забруднення 23% території Білорусії, 5, 2% території України, 0, 6% території Росії. Ще й тепер об'єкт " Укриття" (зруйнований блок ЧАЕС) криє суттєву небезпеку. Однак, очевидно, що атомна енергетика в Україні буде надалі розвиватися. Це пов'язано з дефіцитом палива, особливо у правобережній частині країни.

Проблемии галузі полягає у тому, що в Україні необхідно перейти на використання ядерних реакторів з високим ступенем надійності, а також пристосованих до роботи на низькозбагаченому урані. Важливо налагодити роботу підприємст, які завершуватимуть переробку уранових руд у готове паливо для АЕС. Поки що воно імпортується з Росії, куди надходить руда з українських родовищ. Невирішеними залишаються поховання і утилізація відходів АЕС. Вони зберігають радіоактивність впродовж сотень років, а тому потребують спеціальних сховищ, які поглинають радіацію. Найкращі умови для їх поховання існують у відпрацьованих соляних шахтах, де є стала температура, добра вентиляція. У нашій країні таких сховищ поки що немає.

ВИБІР ТЕПЛОМЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ