Регулювання міжнародної торгівлі. В сучасних умовах стало нормою державне регулювання міжнародної торгівлі

В сучасних умовах стало нормою державне регулювання міжнародної торгівлі. Воно може бути одностороннім, двостороннім і багатостороннім.

В залежності від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють два види державної торгової політики: політику фритредерства і політику протекціонізму.

Міжнародні торгово-економічні відносини регулюються тарифними і нетарифними методами. Тарифні методи - це ті, що базуються на відповідних тарифах. Нетарифні, тобто всі інші методи. Тарифи - це сукупність нормативів, за допомогою яких держава і міжнародні економічні організації регулюють ціни на послуги, виробництво і споживання, а також збори, податки і мито.

Митний тариф - це конкретна ставка мита, що підлягає сплаті при вивезенні чи ввезенні певного товару на митну територію країни. Митний тариф (мито) виконує три основні функції: Фіскальну. Протекціоністську. Балансувальну.

За способом зняття розрізняють три види мита:

· адвалерне (скажімо, 20% від митної вартості);

· специфічне товару (скажімо, 20 дол. за 1 тонну);

· комбіноване (скажімо 20% від митної вартості, але не більше 10 дол. за 1 тонну).

За об'єктом обкладання мито поділяється на:

· імпортне мито;

· експортне мито;

· транзитне мито.

За характером мито поділяється на:

· сезонне мито;

· антидемпінгове мито.

У практиці міжнародних торгових відносин, крім тарифних методів регулювання, використовуються і нетарифні методи. їх поділяють на дві групи:

· методи, які прямо обмежують експортно-імпортні операції і передбачають захист і регулювання вітчизняного виробництва;

· методи, що спрямовані на стимулювання експорту.

До першої групи нетарифних методів регулювання міжнародних торгових відносин належать квотування, ліцензування, добровільні обмеження експорту, технічні перешкоди, внутрішні податки, політика державних закупівель тощо.

Квотування - це визначення контингенту (обсягу) товарів, які підлягають експорту-імпорту. За напрямом дії квоти поділяються на: експортні квоти; імпортні квоти.

Ліцензування становить собою регулювання зовнішньоекономічної діяльності через письмовий дозвіл державних органів на експорт та імпорт товару в певних кількостях і за певний проміжок часу.

До другої групи нетарифних методів регулювання міжнародних торгових відносин, як зазначалося вище, належать ті з них, що спрямовані на стимулювання експорту. Серед них найчастіше використовуються субсидії, експортні кредити, демпінг тощо.

Субсидії - це грошові виплати, спрямовані на підтримку національних виробників і опосередковану дискримінацію імпорту.

Експортні кредити як метод нетарифного регулювання міжнародних торгових відносин становлять фінансове стимулювання державою розвитку експорту вітчизняних товарів.

Демпінг становить собою просування товарів на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін нижче нормального рівня цін всередині країни.