Меркантилізм і теорія абсолютних та порівняльних переваг про торгівлю

Хоча меркантилісти вважали, що економічна система суспільства включає в себе три сектори: виробничий сектор, сільський сектор та іноземні колонії і основним фактором виробництва називали працю, проте джерелом багатства суспільства вважали торгівлю, головним чином зовнішню. Причому багатство країн вони бачили тільки в кількості золота і срібла, що ними володіє те чи інше суспільство. Виходячи з таких позицій, меркантилісти вважали, що для зміцнення національних позицій держава обов'язково повинна:

1) підтримувати позитивний торговий баланс, тобто експортувати товарів більше, ніж імпортувати, оскільки це, забезпечує притік золота в якості платежів, що, в свою чергу, дасть можливість збільшувати внутрішні витрати, виробництво і зайнятість;

2) регулювати зовнішню торгівлю з метою збільшення експорту і скорочення імпорту задля забезпечення позитивного торгового сальдо за допомогою тарифів, квот і інших інструментів торгової політики;

3) забороняти або суворо обмежувати вивезення сировини і дозволяти безмитний імпорт сировини, яка не видобувається всередині країни, оскільки це дозволить нагромаджувати запаси золота і утримувати на низькому рівні експортні ціни на готові вироби;

4) забороняти будь-яку торгівлю колоній з іншими країнами, крім метрополії, яка одна лише може перепродувати колоніальні товари третім країнам, а також забороняти колоніям виробляти готові товари з метою перетворення колоній у постачальників сировини для метрополії.

А.Сміт виступив з обґрунтуванням теорії абсолютних переваг. Суть її полягає в тому, що країни експортують ті товари, які вони виробляють з меншими затратами, тобто у виробництві яких вони мають абсолютну перевагу, і імпортують ті товари, які виробляються іншими країнами з меншими затратами, тобто у виробництві яких абсолютна перевага належить торговим партнерам. При цьому А.Сміт виходить з того, що добробут націй залежить не стільки від кількості нагромадженого ними золота, скільки від її здатності виробляти кінцеві товари та послуги.

Створюючи теорію абсолютних переваг, А.Сміт робив припущення, що:

1) єдиним фактором виробництва є праця;

2) має місце повна зайнятість, тобто всі працездатні зайняті виробництвом товарів;

3) в міжнародній торгівлі беруть участь тільки дві країни, які торгують між собою лише двома товарами;

4) витрати виробництва залишаються постійними, а їх зниження підвищує попит на товар;

5) ціна одного товару виражається в кількості праці, затраченої на виробництво іншого;

6) транспортні витрати на перевезення товару з однієї країни в іншу відсутні;

7) зовнішня торгівля вільна від будь-яких обмежень та регламентування.

Рікардо розвинув теорію абсолютних переваг, показавши, що зовнішня торгівля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо одна або жодна з них не має абсолютних переваг у виробництві конкретних товарів. Свій висновок він обґрунтував у теорії порівняльних переваг, використавши таке поняття, як альтернативна ціна. Альтернативна ціна (альтернативні витрати) становить собою робочий час, що витрачається на виробництво одиниці одного товару, виражений через робочий час, необхідний для виробництва одиниці іншого товару.